Рішення № 62631718, 09.11.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

РІШЕННЯ

Іменем України

від 09 листопада 2016 року у справі №927/1010/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1010/16

за позовом: Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, пр. Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000

про стягнення 24480грн. пені

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 завідувача сектору досліджень та розслідувань недобросовісної конкуренції та антиконкурентних дій, довіреність №01-14/1785 від 14.07.2016

від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульта, довіреність №28/4197 від 29.08.2016.

В судовому засіданні 09.11.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 24480грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №41-рк від 10.03.2016 у справі №02-05/41-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує, стверджуючи, що він скористався своїм правом на оскарження рішення Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.03.2016 №41-рк до господарського суду. Оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області, прийняте за наслідками вирішення спору щодо правомірності рішення органу Антимонопольного комітету України, набрало чинності лише з 27.07.2016, тобто з моменту винесення постанови судом апеляційної інстанції, тому, на думку відповідача, позивачем безпідставно в період нарахування пені включено час між датою прийняття рішення судом першої інстанції до моменту винесення Київським апеляційним господарським судом ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.11.2016, прийняли участь представники обох сторін.

Клопотання представників сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

10 березня 2016 року адміністративною колегією Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесено рішення №41-рк у справі №02-05/41-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», в п.2 якого визнано, що Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» вчинило порушення, передбачене п.2 ст.50, ч.1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом в межах власних мереж, яке призвело до ущемлення інтересів споживача, і було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, та накладено штраф у розмірі 68000грн.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №1400031248304 (а.с.17) рішення разом із супровідним листом №02-01/788 від 16.03.2016 (а.с.16), у якому містилися реквізити для перерахування штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, отримано відповідачем 17.03.2016.

В силу ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем рішення №41-рк від 10.03.2016 адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі №02-05/41-2015 було оскаржено до господарського суду.

16 травня 2016 року Господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі №927/468/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення (ухвала а.с.18).

14 червня 2016 року за результатами розгляду справи №927/468/16 господарським судом винесено рішення (а.с.19-23), яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Публічним акціонерним товариством «Чернігівобленерго» подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення місцевого господарського суду. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 липня 2016 року (а.с.24) скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

За наслідками апеляційного розгляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року (а.с.25-30) рішення Господарського суду Чернігівської області від 16 травня 2016 року у справі №927/468/16 залишено без змін.

Інших судових рішень, які б приймались у межах вирішення спору про визнання недійсним або скасування рішення адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №41-рк від 10 березня 2016 року у справі №02-05/41-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» сторонами в ході розгляду даної справи не надано.

Відповідно до ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За змістом ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 14 червня 2016 року у справі №927/468/16, яким відмовлено у задоволенні позову Публічну акціонерному товариству «Чернігівобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення №41-рк від 10 березня 2016 року адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №02-05/41-2015, набрало законної сили 27 липня 2016 року.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обовязку доказування. Зокрема, відповідно до частини 2 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому в підп.2.6. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Враховуючи, що у справі №927/468/16 та у даній справі приймають участь ті ж самі сторони, факти встановлені у рішенні від 14 червня 2016 року у справі №927/468/16 є преюдиціальними, а тому обставини правомірності винесення адміністративною колегією Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення №41-рк від 10 березня 2016 року у справі №02-05/41-2015 у межах даної справи не потребують доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказане рішення органу Антимонопольного комітету України на момент винесення даного рішення є чинним та в силу ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є обовязковим до виконання.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Аналогічний строк сплати штрафу, встановлений і в рішенні №41-рк від 10 березня 2016 року адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі №02-05/41-2015.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Оскільки, як встановлено судом вище, рішення №41-рк від 10 березня 2016 року адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі №02-05/41-2015 отримано відповідачем 17.03.2016, останній мав сплатити накладений на нього цим рішенням штраф у розмірі 68000грн. до 17 травня 2016 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично штраф сплачений відповідачем 01 серпня 2016 року, що підтверджується копією платіжного доручення №16928 від 01 серпня 2016 року на суму 68000грн. з відміткою банку про проведення платежу 01.08.2016 (а.с.32).

У звязку з простроченням сплати штрафу з посиланням на ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач просить стягнути з відповідача 24480грн. пені, нарахованої за періоди: з 15.06.2016 по 04.07.2016, з 28.07.2016 по 31.07.2016.

Заперечення відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем пені у період з моменту прийняття рішення судом першої інстанції до винесення апеляційним судом ухвали при прийняття до розгляду апеляційної скарги залишається поза увагою суду, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Аналіз змісту вказаної норми Закону свідчить, що в ній в імперативній формі визначені періоди зупинення нарахування пені у разі прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України, а саме: час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним такого рішення та час перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду.

За загальними правилами господарського процесу, розгляд господарським судом справи, зокрема про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, розпочинається з дня винесення господарським судом першої інстанції ухвали про порушення провадження у справі та закінчується у день прийняття за результатами вирішення господарського спору по суті відповідного рішення. В свою чергу, перегляд такого рішення (постанови) господарського суду розпочинається з моменту прийняття судом апеляційної (касаційної) інстанції відповідної скарги на судове рішення, та закінчується в момент прийняття постанови за результатами розгляду такої скарги.

Відтак, період, у якій розгляд справи чи перегляд судового рішення (постанови) не здійснювався, не включається у період часу, протягом якого зупиняється нарахування пені за прострочення сплати штрафу.

Відповідна правова позиція викладена також в підп.20.2. п.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Крім того, суд звертає увагу, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 у справі №927/468/16 набрало законної сили з 27.07.2016, що не заперечується відповідачем, проте, як встановлено судом вище, штраф відповідачем сплачений лише 01.08.2016.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем пені у період з 15.06.2016 по 04.07.2016 включно та з 28.07.2016 по 31.07.2016 включно.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені судом встановлено, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи та здійснений з дотриманням вимог чинного законодавства в частині граничного розміру та строків нарахування пені.

Відповідно до ч.ч.7, 9 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету стягують пеню в судовому порядку. Сума стягнутої пені зараховується до державного бюджету.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення сплати відповідачем накладеного на нього за порушення законодавства про захист економічної конкуренції штрафу, доказів сплати пені у добровільному порядку відповідач на момент винесення рішення суду не надав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача в доход державного бюджету 24480грн. пені за прострочення сплати штрафу є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим їх належить задовольнити у повному обсязі і з відповідача у доход державного бюджету має бути стягнуто 24480грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У звязку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у розмірі, що підлягав сплаті за подання даного позову, а саме у сумі 1378грн., має бути відшкодований позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись Законом України «Про захист економічної конкуренції», ст. 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», м. Чернігів, вул. Горького, 40, (ідентифікаційний код 22815333) в доход Державного бюджету України (одержувач: УК м.Чернігові/21081100, код ЄДРПОУ одержувача 38054398, банк одержувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, рахунок 31118106700002, код платежу (КБКД) 21081100) 24480грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», м. Чернігів, 14000, вул. Горького, 40, (ідентифікаційний код 22815333) на користь Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Чернігів, просп. Миру, 49-а (ідентифікаційний код 21404813) 1378грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 10 листопада 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич