Рішення № 62631168, 07.11.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 рокуСправа № 912/3611/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3611/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 13 184,38 грн,

за участю представників:

від позивача - Недошитка Р.Ю., довіреність від 29.07.2016;

від відповідача - не був присутнім.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 27.09.2016 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 13179,22 грн, з яких: 9480,72 грн основного боргу, 447,74 грн - 3% річних, 2587,11 грн пені та 663,65 грн штраф у розмірі 7%, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № БКГ83 від 04.09.2014 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3611/16 (суддя Глушков М.С.)

Враховуючи перебування судді Глушкова М.С., у провадженні якого знаходилась справа № 912/3611/16, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 26.10.2016 по 07.09.2019, відповідно до наказу голови суду від 25.10.2016 №320 та закінчення строку вирішення спору у даній справі 30.11.2016 розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду № 393 від 26.10.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 912/3611/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2016 справу призначено головуючому судді Наливайко Є.М.

Ухвалою від 26.10.2016 суддею Наливайко Є.М. справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою від 26.10.2016 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.11.2016, сторін зобов'язано надати документи та докази, необхідні для розгляду спору по суті.

03.11.2016 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" від 04.11.2016 про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13184,38 грн, з яких: 9480,72 грн основного богу, 447,74 грн - 3% річних, 2592,80 грн пені та 663,65 грн штрафу у розмірі 7%, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

При вирішенні питання про прийняття заяви про уточнення позовних вимог від 04.11.2016 господарський суд враховує таке.

Відповідно до положень пункту 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Оцінюючи подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, господарський суд прийшов до висновку, що останнім фактично подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи права позивача, які визначені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на те, що ціну позову згідно статті 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" про збільшення розміру позовних вимог та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

В судовому засіданні 07.11.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2016 позовні вимоги, з урахуванням їх збільшення, підтримав у повному обсязі.

Відповідачем участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечено, відзиву на позов не подано.

За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Таким чином, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідань суду, оскільки відповідні процесуальні документи у справі надсилались на адресу, зазначену позивачем та за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 27).

Згідно положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд враховує таке.

04.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (надалі-Позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № БКГ83 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця алкогольні напої (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 Договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання Товару, при узгодженні замовлення на Товар. Постачальник зобов'язаний поставити Товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених Покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 3.4. Договору підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на Товар засвідчує, що Товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та за якістю. Претензії Покупця щодо якості Товару після підписання ним накладної на Товар розглядаються та задовольняються Постачальником в окремому порядку, який визначається Постачальником в кожному випадку окремо.

Відповідно до пункту 3.6. Договору Покупець зобов'язався до моменту першої поставки надати Постачальникові Повідомлення зі зразками підписів осіб уповноважених приймати Товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи уповноваженої приймати Товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у Повідомленні наданому Покупцем, вважається достатнім доказом того, що Товар прийнятий уповноваженою особою Покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано Покупцем, є належним доказом того, що Товар прийнятий уповноваженою особою Покупця, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у повідомлені не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих Покупцем Постачальнику у Повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені Покупцем раніше, то вважається, що Товар прийнятий уповноваженою особою Покупця.

Сторони узгодили у пункті 4.1 Договору, що найменування, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2., 5.3. Договору ціна на Товар визначена у Прайс-листі Постачальника, який діє на момент здійснення Покупцем замовлення. Ціна на Товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар. Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості Товару, який Постачальник поставив Покупцю впродовж всього строку дії даного Договору згідно видаткових накладних на товар.

У розділі 6 Договору сторони узгодили порядок розрахунків.

Так, відповідно до пункту 6.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Відповідно до пункту 6.2. датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника Товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Даний Договір чинний протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (пункт 9.6. Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу товар на суму 15521,76 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 29864/28818 від 19.12.2014 на суму 6266,10 грн;

- № 30261/29298 від 23.12.2014 на суму 1652,04 грн;

- № 30587/29467 від 24.12.2014 на суму 3247,68 грн;

- № 31114/30179 від 26.12.2014 на суму 1355,94 грн, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 13-16).

Однак, відповідач зі свого боку зобов'язання в частині оплати виконав неналежним чином, за період з 19.12.2014 по 21.09.2016 частково оплатив та повернув Товар на загальну суму 3 041,04 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи фіскальні чеки (а.с. 38-41).

Отже, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати вартості поставленого Товару на суму 9480,72 грн.

При вирішенні спору господарський суд враховує такі положення чинного законодавства

Стаття 264 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини з поставки товару передбачають собою зобов'язання, в силу якого одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина 2 статті 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму грошей.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві визначений договором товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, та оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (статті 662, 663, 689).

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу Позивач виконав у повному обсязі, товар Відповідачу передав. Зі свого боку, Відповідач порушив умови Договору поставки, не оплативши отриманий товар у повному обсязі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи отримання відповідачем Товару на загальну суму 12521,76 грн і виникнення обов'язку з його оплати та відсутність доказів оплати такого Товару в повному обсязі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9480,72 грн основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого Товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 447,21 грн 3% річних, 2592,80 грн пені та 663,65 грн штрафу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником, зокрема, процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних в розмірі 447,21 грн (а.с. 45) відповідає наведеним вище положенням, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог Позивача про стягнення пені і штрафу, господарський суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, сторони законодавчо наділені правом встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення стороною договору свого зобов'язання. Пеня, яка підлягає стягненню, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ. Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, позивач має право стягнути пеню і штраф виходячи із суми всього грошового зобов'язання, до якого згідно умов Договору входять, як основна заборгованість, так і сума індексації ціни товару.

Відповідно до пункту 7.1. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару більше ніж 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Перевіривши розрахунок Позивача по нарахуванню штрафу в розмірі 663,65 грн (а.с. 46) господарський суд встановив, що він відповідає наведеним вище положенням, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, розрахунок пені, наданий позивачем, здійснено без урахування шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України та нараховано пеню поза межами вказаного строку.

Окрім того, позивачем при розрахунку штрафної санкції не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, господарський суд здійснивши власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку та з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, наводить свій розрахунок пені:

- за видатковою накладною № 29864/28818 від 19.12.2014 на суму боргу 3225,06 грн за період прострочення з 20.01.2015 по 19.07.2015 пеня в розмірі 863,26 грн;

- за видатковою накладною № 30261/29298 від 23.12.2014 на суму боргу 1652,04 грн за період прострочення з 23.01.2015 по 22.07.2015 пеня в розмірі 446,55 грн;

- за видатковою накладною № 30587/29467 від 24.12.2014 на суму боргу 3247,68 грн за період прострочення з 26.01.2015 по 23.07.2015 пеня в розмірі 875,72 грн;

- за видатковою накладною № 31114/30179 від 26.12.2014 на суму боргу 1355,94 грн за період прострочення з 27.01.2015 по 26.07.2015 пеня в розмірі 371,27 грн,

а всього пеня в розмірі 2556,80 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2556,80 грн. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки № БКГ83 від 04.09.2014 за поставлений Товар підлягають частковому задоволенню на суму 13148,38 грн, з яких: 9480,72 грн основного боргу, 447,21 грн 3% річних, 2556,80 грн пені та 663,65 грн штрафу. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє за наведених вище підстав.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Євгенія Харченка, 42, ідентифікаційний код 35871504) 9 480,72 грн основного боргу, 447,21 грн 3% річних, 2 556,80 грн пені, 663,65 грн штрафу, а також 1374,24 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.11.2016.

Суддя Є. М. Наливайко