Ухвала суду № 62631144, 07.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.11.2016 р. Справа № 5015/2943/12

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Дубенюк Н.А.

за заявою: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 24.10.2016 р. вх.№5054/16)

про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21 серпня 2012 року у справі №5015/2943/12

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природній газ.

ціна позову: 1798044,88грн.

Представники:

Позивача (Стягувача): ОСОБА_1 представник (довіреність від 27.04.2016р. №177/16);

Відповідача (Боржника): ОСОБА_2 представник (довіреність від 04.05.2016р. б/н).

ВСТАНОВИВ:

24.10.2016 року Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» подано до Господарського суду Львівської області заяву вх. №5054/16 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5012/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені та 35143,94грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.10.2016р. у даній справі прийнято заяву до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11год. 40хв. 07.11.2016р. В судовому засіданні 07.11.2016 року оголошувалась перерва в межах робочого дня до 15:00 год. 07.11.2016 року, про що представники Сторін повідомлялись під розписку в судовому засіданні.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явився, подав заперечення на заяву Боржника про розстрочку виконання рішення (вх. №44067/16), у якій просить суд відмовити Боржнику в задоволенні заяви у повному обсязі, надав усні пояснення, аналогічні до викладених у запереченні на заяву Боржника про розстрочку виконання рішення. Після перерви представник Позивача в судове засідання не з'явився.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання зявився, подану заяву підтримав повністю, просить суд розстрочити виконання рішення у справі рівними частинами на дванадцять місяців. Після перерви представник Відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі № 5015/2943/12 позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено частково, вирішено стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені та 35143,94грн. судового збору.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України 07.09.2012р., та, у відповідності до частини пятої статті 124 Конституції України, є обовязковим до виконання на всій території України.

10.09.2012 року на виконання пункту 2 резолютивної частини Рішення видано Наказ №0032977.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2013 року у справі №5015/2943/12 відмовлено в задоволенні заяви Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2013 року у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.07.2013 року у справі №5015/2943/12 відмовлено в задоволенні заяви Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі.

Окрім того, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2015 року у справі №5015/2943/12 відмовлено в задоволенні заяви Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі.

Також, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року заяву Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі на 24 місяці задоволено частково, ухвалено розстрочити виконання вказаного Рішення на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно з моменту проголошення Ухвали.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року на 12 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами змінено, пункт 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали викладено в наступній редакції: «Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі № 5015/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн. 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені, 35143,94грн. судового збору на 6 (шість) місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно з моменту набрання законної сили ухвалою господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року у справі № 5015/2943/12». В решті вказану ухвалу залишено без змін.

Окрім того, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2016 року заяву Боржника про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі до 31.08.2016 року відхилено.

Клопотання Заявника про розстрочку виконання Рішення суду обґрунтоване тим, що виконавче провадження із примусового виконання наказу №0032977, виданого Господарським судом Львівської області 10.09.2012 року на виконання пункту 2 резолютивної частини Рішення від 21.08.2012 року у справі №5015/2943/12 було зупинене на підставі пункту 15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку із включенням Боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Так, Боржник у поданій заяві зазначає про те, що вказаний Закон було прийнято у 2005 році і, щороку, Верховною радою України до нього вносились зміни щодо продовження строку дії процедури з погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу. Зокрема, Законами від 28.07.2006 року №51-V; від 22.12.2006 року №522-V; від 03.06.2008 року №309-VІ; від 16.12.2008 року №670-VІ; від 13.01.2011 року №2940-VІ; від 15.05.2013 року №238-VІІ; від 03.07.2014 року №1571-VІІ строк дії процедури продовжувався до 31.12.2006 року, 01.01.2008 року, 01.01.2009 року, 01.01.2011 року, 01.01.2013 року та до 01.01.2016 року відповідно. У звязку із внесенням змін до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зупинення виконавчих проваджень, стягувачами у яких є НАК «Нафтогаз України» та його дочірні компанії, відпали. Відтак, у звязку із одночасним поновленням виконавчих проваджень щодо стягнення з Заявника на користь Стягувача сум заборгованості, у Боржника наявна загроза банкрутства.

Окрім того, як на підставу для розстрочки виконання рішення суду у справі, Заявник посилається на збитковість тарифів на теплопостачання для споживачів та несвоєчасне надходження субвенцій з Державного Бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах у звязку із невідповідністю фактичної вартості тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Також Заявник вказує на наявність значної дебіторської заборгованості ЛМКП «Львівтеплоенерго», яка на перше півріччя 2016 року складає 110903тис. грн.

З підстав наведеного Боржник робить висновок про те, що накладення стягнення на майно Боржника спричинить загрозу банкрутства останнього та призведе до аварійної ситуації під час опалювального сезону.

Стягувач у своїх запереченнях на заяву про розстрочку виконання рішення (вх. №44067/16), проти поданої Боржником заяви заперечує, просить суд відмовити в її задоволенні з підстав того, що Боржник неодноразово звертався до суду про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення, з моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у справі №5015/2943/12 пройшов тривалий період часу, а ЛМКП «Львівтеплоенерго» неодноразово порушувались затверджені судом графіки розстрочки чи відстрочки виконання рішення, що призводить до порушення майнових інтересів як Стягувача у виконавчому провадженні із примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі, так і держави в цілому, оскільки кошти, що надходять до Стягувача, перераховуються в рахунок погашення державного боргу перед іноземними постачальниками за поставлений природний газ.

Окрім того, Стягувач звертає увагу суду на те, що заборгованість за вказаним рішенням суду протягом чотирьох років Боржником не сплачена, станом на час подання заяви про розстрочку виконання рішення вона становить 1107186,28 грн.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до 121 ГПК України, господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Суд зазначає, і аналогічна позиція стосовно розстрочення виконання рішення суду викладена у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014 року у справі №925/1408/13, що наведені підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та загроза надзвичайної ситуації в місті по наданню житлово-комунальних послуг, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі неодноразові звернення Боржника до суду із заявами про розстрочку та відстрочку виконання рішення у справі, невиконання вимог ухвал суду щодо графіків розстрочення виконання рішення суду чи сплати заборгованості у строки, встановлені ухвалами про відстрочку виконання рішення суду у справі, тривалий період виконання рішення суду у справі, відсутність заходів, спрямованих на повне або часткове погашення заборгованості перед Стягувачем, недоведеність Заявником належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, а також можливості надходження грошових коштів на рахунки Боржника від претензійно-позовної роботи, спрямованої на покриття дебіторської заборгованості контрагентів перед Боржником, беручи до уваги матеріальні інтереси Сторін, їх фінансовий стан, враховуючи ступінь вини Боржника, враховуючи пояснення Сторін, беручи до уваги те, що Заявник, зазначивши про значну дебіторську заборгованість, не надав жодних доказів ведення претензійно-позовної роботи щодо такої, а відтак, не довів можливість виконання ним рішення Господарського суду Львівської області шляхом відстрочки, суд приходить до висновку про необхідність відхилення заяви Боржника про розстрочку виконання рішення суду у справі.

При цьому судом також взято до уваги, що Заявником,

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 24.10.2016 року вх. №5054/16 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 відхилити.

2.Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Суддя Фартушок Т. Б.