Рішення № 62630993, 07.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016Справа №910/16696/16

За позовомПриватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПРАЙЗ"

про стягнення 74 775,17 грн.

Суддя Гумега О.В

Представники:

від позивача:ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 12.09.2016

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПРАЙЗ" (відповідач) про стягнення 74 775,17 грн. заборгованості на підставі Договору № КБР-14/06/14 від 01.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16696/16 та призначено розгляд справи на 03.10.2016 об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 03.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.09.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 03.10.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 13.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/16696/16 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухали не виконали.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, не виконання сторонами вимог ухвали суду від 13.09.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 відкладено розгляд справи на 24.10.2016 о 12:25 год.

В судове засідання, призначене на 24.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.09.2016 та від 03.10.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 24.10.2016 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого просив суд надати додатковий час для підготовки всіх необхідних документів на виконання вимог ухвал суду від 13.09.2016 та від 03.10.2016. Усне клопотання позивача судом задоволене.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016, подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання позивача судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, про відкладення розгляду справи, нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 відкладено розгляд справи на 07.11.2016 о 11:30.

07.11.2016 через відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2016 у справі № 910/16696/16, відповідно до яких визначив період, за який стягується основний борг, періоди нарахування втрат від інфляції та 3% річних, а також вказав періоди, за які відповідачем було здійснено часткову оплату винагороди (роялті) та її загальну суму.

07.11.2016 через відділ діловодства суду представник позивача подав письмове підтвердження на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2016 у справі № 910/16696/16, відповідно до якого зазначив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.11.2016, зявився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 07.11.2016, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.09.2016, від 03.10.2016, від 24.10.2016 у справі № 910/16696/16 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/16696/16 від 13.09.2016, від 03.10.2016 та від 24.10.2016 були направлені відповідачу за адресою 01042, м. Київ, бульвар М. Приймаченко, 3, за вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "ОСОБА_1 ПРАЙЗ".

Втім, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду та примірниками повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва (довідка ф.20).

Судом враховані розяснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку незявлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.11.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.11.2016.2016, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням письмових пояснень, поданих 07.11.2016 через відділ діловодства суду, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 07.11.2016 у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами субєктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.06.2014 між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі УЛАСП) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Прайз" (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-14/06/14 (далі Договір), за умовами якого:

- Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (далі Твори) шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач зобовязується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону (пункт 3.1 Договору).

- Користувач зобовязується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж за 5 (пять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць, в якому було укладено Договір. Платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору та частоти їх використання (пункт 3.3 Договору).

- Якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри ( чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, вразі зазначеної прострочки УЛАСП набуває права на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі (пункт 3.6 Договору).

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.09.2014, а в частині невиконаних фінансових зобовязань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобовязань до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового звязку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів", зокрема, таким закладом визначено ресторан "Сity Beach Club"" за адресою: м. Київ, вул. Горького 176-А (літера В).

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 8000 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 8000 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

31.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову Угоду №1 до Договору №КБР-14/06/14 від 01.06.2014, відповідно до п. 1 якої сторони погодили, що користувач використовуватиме твори впродовж літнього сезону кожного року, тобто в період з 01 червня до 31 серпня. За такі періоди користувач сплачує УЛАСП винагороду (роялті) виходячи з її розміру в місяць, що зазначена у Додатку №2. За інші періоди використання творів не здійснюється, а винагорода не нараховується.

Звертаючись до суду з даним позовом на підставі Договору про стягнення з відповідача заборгованості за кожен місяць літнього сезону за період з червня 2015 по серпень 2016 включно, позивач вказав, що за перші три місяці (з червня 2014 по серпень 2014) використання невиключних прав за Договором відповідач сплатив на користь позивача винагороду (роялті) в загальній сумі 24000,00 грн.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 цього Договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії Договору визначається періодом з 01.06.2014 по 15.09.2016.

Позивач стверджував, що за період з 01.06.2015 по 31.08.2015 та з 01.06.2016 по 31.08.2016 оплата за публічне виконання Творів на підставі Договору взагалі не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період склала 48000 грн., у звязку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом, а також просив стягнути з відповідача 1837,53 грн. інфляційних нарахувань, 937,64 грн. 3% річних, 24000 грн. штрафу за прострочення грошового зобовязання за Договором.

Відповідач в судові засідання не зявився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік обєктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, обєктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є обєктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є обєктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на обєкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання обєкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання обєкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню обєкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і пятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини пятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-14/06/14 від 01.06.2014.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 Договору, а тому даний Договір вважається продовженим на тих же умовах по 15.09.2016 (пункти 6.1, 6.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період, який охоплює чергові місячні платежі по Договору за період літнього сезону, а саме: з 01.06.2015 по 31.08.2015 та з 01.06.2016 по 31.08.2016, Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 Договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору, пункту 1 Додаткової угоди №1 до Договору, за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобовязаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 8000 грн. впродовж літнього сезону кожного року, тобто з 01 червня до 31 серпня.

Відповідно до пункту 3.3 Договору відповідач був зобовязаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (пять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, за червень 2015 року, у будь-який день з моменту укладання Договору, але не пізніше ніж 27.05.2015 року включно, за липень 2015 року - не пізніше ніж 26.06.2015 включно і так далі за інші спірні чергові місячні платежі.

Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобовязання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з 01.06.2015 по 31.08.2015 (заборгованість за який складає 24000 грн.) та період з 01.06.2016 по 31.08.2016 (заборгованість за який складає 24000 грн.), а всього заборгованість відповідача перед позивачем за вказані періоди становить 48000,00 грн. (основний борг). Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 48000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1837,53 грн. інфляційних нарахувань, 937,64 грн. 3% річних, 24000 грн. штрафу за прострочення грошового зобовязання за Договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 1837,53 грн. інфляційних нарахувань та 937,64 грн. 3% річних, виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що суми інфляційних нарахувань та 3% річних розраховані позивачем у відповідності до вимог Договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю відповідно у сумах 1837,53 грн. інфляційних нарахувань, 937,64 грн. 3% річних .

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24000 грн. штрафу, в звязку із простроченням відповідачем грошового зобовязання за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів з 01.06.2015 по 31.08.2015 прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимога позивача про стягнення 24000,00 грн. штрафу (по 8000,00 грн. за кожний прострочений щомісячний платіж у період з 01.06.2015 по 31.08.2015) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Прайз" (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 3, ідентифікаційний код 37883003) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 48000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 937 (девятсот тридцять сім) грн. 64 коп. 3% річних, 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. штрафу, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2016

Суддя Гумега О.В.