Рішення № 62630779, 07.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016Справа №910/16688/16

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ОСОБА_1"

про стягнення 17 872,47 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача:ОСОБА_2С, за довіреністю б/н від 12.09.2016

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ОСОБА_1" (відповідач) про стягнення 17 872,47 грн. на підставі Договору №КБР-34/06/15 від 01.06.2015, з яких: 15000,00 грн. основний борг, 529,91 грн. інфляційні нарахування, 198,74 грн. 3% річних, 2143,82 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16688/16 та призначено розгляд справи на 03.10.2016 о 10:40 год.

В судове засідання, призначене на 03.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.09.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 03.10.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 13.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/16688/16 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухали не виконали.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, не виконання сторонами вимог ухвали суду від 13.09.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 відкладено розгляд справи на 24.10.2016 о 12:40 год.

В судове засідання, призначене на 24.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.09.2016 та від 03.10.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 24.10.2016 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого просив суд надати додатковий час для підготовки всіх необхідних документів на виконання вимог ухвал суду від 13.09.2016 та від 03.10.2016. Усне клопотання позивача судом задоволене.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016, подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання позивача судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, про відкладення розгляду справи, нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 відкладено розгляд справи на 07.11.2016 о 11:45 год.

07.11.2016 представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2016 у справі №910/16688/16 , відповідно до яких визначив період, за який стягується основний борг, періоди нарахування втрат від інфляції та 3% річних, а також вказав періоди, за які відповідачем було здійснено часткову оплату винагороди (роялті) та її загальну суму.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.11.2016 з'явився.

В судовому засіданні 07.11.2016 представник позивача подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, а саме про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2143,82 грн. Позовні вимоги в іншій частині підтримав повністю та просив стягнути з відповідача 15000,00 грн. основного боргу, 529,91 грн. інфляційних нарахувань, 198,74 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 07.11.2016, не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.09.2016, від 03.10.2016, від 24.10.2016 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду були направлені відповідачу за адресою: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ОСОБА_1».

Втім, поштові відправлення з ухвалами суду від 13.09.2016 та від 03.10.2016 та примірниками повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання (довідка ф.20).

Судом враховані розяснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку незявлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.11.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.11.2016.2016, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, поданої в даному судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 07.11.2016 у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами субєктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.06.2015 між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі УЛАСП) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ОСОБА_1" (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-34/06/15 (далі Договір), за умовами якого:

- Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (далі Твори) шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів.. Користувач зобовязується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону (пункт 3.1 Договору).

- Користувач зобовязується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж за 5 (пять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць, в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору та частоти їх використання (пункт 3.3 Договору).

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2016, а в частині невиконаних фінансових зобовязань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобовязань до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового звязку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів", зокрема, таким закладом визначено "Jaguar Lounge" кафе-бар караоке, за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 6.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за використання Творів, а саме: розмір щомісячного платежу має складати 1500 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних Додатках до Договору; загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 1500 грн. зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.)

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору за період з листопада 2015 по серпень 2016, позивач вказав, що за перші чотири місяці (з червня 2015 по вересень 2015) використання невиключних прав за Договором, відповідач сплатив на користь позивача винагороду (роялті) в загальній сумі 6000,00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру стосовно виплат по Договору № КБР-34/06/15 від 01.06.2015.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 цього Договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії Договору визначається періодом з 01.06.2015 по 31.05.2017.

Позивач зазначив, що за період з листопада 2015 по серпень 2016 оплата відповідачем за використання невиключних прав за Договором не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період склала 15000,00 грн., у звязку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом. Також, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, поданої в судовому засіданні 07.11.20169, просив стягнути з відповідача 529,91 грн. інфляційних нарахувань, 198,74 грн. 3% річних за прострочення грошового зобовязання за Договором.

Відповідач в судові засідання не зявився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та врахувавши подану ним заяву про часткову відмову від позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік обєктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, обєктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є обєктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є обєктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на обєкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання обєкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання обєкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню обєкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і пятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини пятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-34/06/15 від 01.06.2015.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 Договору, а тому даний Договір вважається продовженим на тих же умовах по 31.05.2017 (пункти 6.1, 6.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з листопада 2015 по серпень 2016 Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору, підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобовязаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 1500 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору відповідач був зобовязаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (пять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобовязання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з листопада 2015 по серпень 2016 заборгованість за який складає 15000,00 грн. Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу за період з листопада 2015 по серпень 2016, суд дійшов до висновку, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 529,91 грн. інфляційних нарахувань та 198,74 грн. 3% річних за прострочення грошового зобовязання за Договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 529,91 грн. інфляційних нарахувань та 198,74 грн. 3% річних, виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що суми інфляційних нарахувань та 3% річних розраховані позивачем у відповідності до вимог Договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю відповідно у сумах 529,91 грн. інфляційних нарахувань, 198,74 грн. 3% річних.

Відносно заяви позивача, про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2143,82 грн., слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що дії позивача щодо часткової відмови від позовних вимог не суперечать чинному законодавству України, а також, що дії позивача щодо часткової відмови від позову не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України передбачено, зокрема, право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

У відповідності із ч. 1 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову викладається в й адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі (п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України) та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (ч. 2 ст. 80 ГПК України).

Враховуючи наведені правові норми, заслухавши пояснення представника позивача та розглянувши подану ним в судовому засіданні 07.11.2016 заяву про часткову відмову від позовних вимог, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені в розмірі 2143,82 грн. та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі № 910/16688/16 в частині стягнення пені в розмірі 2143,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі № 910/16688/16 в частині стягнення 2143,82 грн. пені.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ОСОБА_1" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, будинок 17, ідентифікаційний код 37267986) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 529 (пятсот двадцять дев'ять) грн. 91 коп. інфляційних нарахувань, 198 (сто девяносто вісім) грн. 74 коп. 3% річних, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2016

Суддя Гумега О.В.