Ухвала суду № 62629814, 07.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 125/2282/14-ц Провадження № 22-ц/772/2945/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Панасюка О.С.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третьої особи приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду від 01 лютого 2016 року -

В с т а н о в и л а :

В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. Вказав на те, що 22.02.2014 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, що складається з житлового будинку №20 по вул.Першотравнева в м.Бар, Вінницької області. За життя 06.07.1999 року ОСОБА_7 заповіла йому даний будинок, на день смерті спадкодавця заповіт не скасовано та не змінено. Посилаючись на те, що прийнявши спадщину в передбачений законом строк, нотаріус відмовляє йому у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через наявність спору у нього з відповідачкою з підстав недійсності заповіту, просив в судовому порядку визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, посилаючись на входження до складу спадкового майна разом з житловим будинком і земельної ділянки, площею 0,0634 га, по вул.Першотравнева, 20 в м.Бар, Вінницької області, просив визнати за ним право власності також на дану земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

29.09.2014 року ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. Вказала, що вона є єдиною донькою спадкодавиці ОСОБА_7. У них завжди були добрі стосунки, з часу придбання мамою будинку по вул.Першотравневій 20 м.Бар, вона завжди у ньому проживала без реєстрації разом із дітьми. ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком та зятем спадкодавці, ніколи участі у догляді її мами не приймав і ОСОБА_7 не мала жодних підстав аби залишити будинок йому у спадок. Посилаючись на те, що спадкодавиця була неписемною і ніколи не підписувала документів, не уповноважувала будь-кого на підписання оспорюваного заповіту, отже, вільне волевиявлення заповідача було відсутнє, просила суд визнати його недійсним.

Рішенням Барського районного суду від 01.02.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - відмовлено. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу ОСОБА_6. про визнання заповіту недійсним задоволено. Визнано заповіт, складений 06.07.1999 року від імені ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований за №831 недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову- відмовити. Зазначив, що суд першої інстанції допустив порушення ст.ст.212, 213 ЦПК України, не дослідивши обставини придбання вищевказаного нерухомого майна, не надавши належної оцінки письмовим показам ОСОБА_8, який підтвердив факти придбання будинку саме ОСОБА_2 і надання останнім коштів на це. Також суд безпідставно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_4, яка вказувала, що була присутня під час підписання і договору купівлі-продажу, і заповіту. При цьому, визнала, що за порадою нотаріуса, взяла руку ОСОБА_7 і підписала дані правочини, тобто наявність волевиявлення у спадкодавиці на підписання заповіту було встановлено.

Заперечуючи проти скарги, ОСОБА_4 вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.41 ЦК Української РСР (чинний на час вчинення заповіту) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно ч.1 ст.45 ЦК Української РСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Зі змісту ч.1 ст.48 ЦК Української РСР вбачається, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст.541 ЦК Української РСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст.543 ЦК Української РСР якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції встановив, що 22.02.2014 року померла ОСОБА_7 (т.1, а.с.10). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,0634 га, по вул.Першотравневій,20 м.Бар, Вінницької області (т.1, а.с.27, 80-85). Після смерті ОСОБА_7 з заявами про прийняття спадщини звернулись дочка останньої ОСОБА_4, як спадкоємиця за законом першої черги, а також зять спадкодациві ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом. З довідки виконкому Кармелюківської сільської ради Жмеринського району №2-19/296 від 14.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_7 була неписемною, не користувалась друкованими засобами інформації, ніколи не підписувала ніяких документів і просила про це інших осіб (т.1 а.с.91). Згідно висновкусудово-почеркознавчої експертизи Київського НДІСЕ №16390/16391/15-32 від 01.12.2015 року, підпис від імені ОСОБА_7 у заповіті від 06.07.1999 року на імя ОСОБА_2 здійснено ОСОБА_4 (т.1, а.с.225). Заповіт не містить причин, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно.

Ухвалюючи рішення по даній справи, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт особисто заповідачем не підписувався, підпис на заповіті вчинено іншою особою, яку на такі дії не було уповноважено; причини, з яких остання не могла підписати заповіт власноручно, в останньому не зазначено, що свідчить про його невідповідність вимогам закону, тому даний заповіт підлягає визнанню недійсним. У звязку з цим, вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за таким заповітом задоволенню не підлягають.

Суд вірно встановив обставини по справі, належним чином перевірив їх доказами, які оцінив відповідно до ст.212 ЦПК України, правильно розцінив висновок судово-почеркознавчої експертизи, як належний і допустимий доказ вчинення заповіту іншою особою, і за відсутності у заповіті причин вказівки про надання повноважень на це, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання угоди недійсними.

Доводи скарги про неврахування судом пояснень позивачки про факт підписання нею рукою матері заповіту, не заслуговують на увагу, оскільки останні не свідчать про вчинення підпису саме ОСОБА_7 та про відповідність заповіту вимогам закону.

Доводи скарги про недослідження судом обставин придбання вищевказаного нерухомого майна самим позивачем, ненадання належної оцінки показам ОСОБА_8, який підтверджував факт придбання будинку саме ОСОБА_2, не заслуговують на увагу.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки ОСОБА_2 вимоги про визнання за ним права власності на нерухоме майно не в порядку спадкування не заявляв, встановлення судом вказаних обставин не входить до предмету доказування у даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на помилковість висновку про введення ОСОБА_4 під час підписання заповіту в оману, не мають правового значення, так як остання не є заповідачем в даній угоді.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Барського районного суду від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: