Ухвала суду № 62627488, 10.11.2016, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/387/16-к

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

10 листопада 2016 року смт. Млинів, Рівненської області Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Бандури А.П. ,

при секретарі Гутюк С. Е.,

з участю прокурорів Кляпка М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9,

захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10,

потерпілого ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12015180040000396, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015180040000396, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.

В судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, посилаючись на те, що ризик, передбачений п.п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який слугував підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжує існувати і на даний час.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2, звернувся до суду з клопотанням про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на те, що ризики на які в своєму клопотанні посилається прокурор в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження. Обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час перебуває під вартою, що на його, захисника, думку, порушує права обвинуваченого, а тому на даний час є всі підстави для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, заслухавши, думку учасників судового засідання, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3,захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_9, захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10, а також потерпілого ОСОБА_11, які підтримали клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, вважає, що клопотання прокурора про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав:

Ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в СІЗО № 24 м. Рівне.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 14 квітня 2016 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 було продовжено до 15 год. 30 хв. 19 травня 2016 року.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 19 травня 2016 року обвинуваченом ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 год. 30 хв. 17 липня 2016 року.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2016 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 год. 30 хв. 14 вересня 2016 року.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Підтвердженням такого висновку суду являється те, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим 27 лютого 2012 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі і 22 жовтня 2014 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, в період іспитового строку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на шлях виправлення не став і вчинив ряд тяжких злочинів на території Рівненської, Волинської та Тернопільської областей, що обєктивно підтверджується витягами з ЄРДР.

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховує наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, його вік, стан здоровя і те, що він не працює, не має тісних соціальних звязків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, а тому дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилався прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, і тому застосування більш мякого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобовязаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобовязати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За змістом ч.3 ст.199 КПК України підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, які на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою не зменшились.

У відповідності до ч.1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд оцінивши в сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в межах строку, визначеного законом, на 60 днів.

Що ж стосується клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, то суд при вирішенні цього клопотання приймає до уваги вимоги ст. 178 КПК України згідно якої При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був неодноразово судимий, що підтверджується копіями вироків Дубенського міськрайонного суду від 27 лютого 2012 року та 22 жовтня 2014 року.

(а.с.181-183, т.18)

З довідки виданої Дубенським міськрайоним відділом кримінально-виконавчої інспекції від 08 грудня 2015 року за №19/15/6/2412 вбачається, що ОСОБА_1, засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду від 22 жовтня 2014 року за ст..185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, перебуває на обліку Дубенського МРВ КВІ з 28 листопада 2014 року.

(а.с.177, т.18)

Характеристикою виданою Дубенським міськрайоним відділом кримінально-виконавчої інспекції підтверджується, що ОСОБА_1 за період перебування на обліку зарекомендував себе посередньо. 30 січня 2015 року відносно нього був здійснений привід працівниками правоохоронних органів, двічі не зявлявся на реєстрацію в ОКВІ, за що йому були винесені застереження у вигляді письмових попереджень. До кримінальної та адміністративної відповідальності після засудження не притягався. Скарг на його поведінку не надходило. Під час проведення бесід виховного характеру поводив себе виховано, стримано, обіцяв більше не скоювати злочинів та правопорушень.

(а.с.178, т.18)

Крім цього, в судовому засіданні були досліджені довідки видані виконкомом Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 07 листопада 2016 року за № 121,899 з яких вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, а тимчасово проживає в м.Дубно вул.. Мендєлєєва.19.

З довідки №7034 від 19 листопада 2015 року виданої КП Центральна житлово-експлуатаційна організація Дубеньскої міської ради КП «Житловик» вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

(а.с.174, т.18)

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 не надано обєктивних доказів, де саме зареєстрований чи фактично проживає ОСОБА_1 в с. Рачин по вул. Центральна,89 чи в м.Дубно по вул. Мендєлєва,19 чи АДРЕСА_1, і хто являється власником цього житла.

Статтею 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Підпунктом 4 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07 лютого 2014 року передбачено, що «при розгляді аналізованої категорії клопотань слідчим суддям необхідно враховувати, що у ч. 5 ст. 181 КПКсловосполучення "житло цієї особи" охоплює випадки, коли підозрюваний, обвинувачений: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.

При цьому правильною є практика слідчих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з'ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини і утриманців тощо.»

На підставі наведеного,

керуючись ст.ст. 176-178, 181,

194, 199, ст. 331 КПК України,

суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, тобто до 15 год. 30 хв. 09 січня 2017 року, з утриманням в СІЗО м. Рівне.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура