Ухвала суду № 62624608, 10.11.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/401/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л.І.

Категорія - 368 (168) Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Яковлева С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого судді Яковлєвої С.В.,

cуддів - Широкоряда Р.В., Гончара В.М.,

за участю секретаря - Пилипенко К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2016 року, якою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця села Павлівка, Світловодського району, Кіровоградської

області, українця, громадянина України, освіта вища, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює на посаді інспектора Новоукраїнського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області, зареєстрований АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 13 год. 30 хв. 28.10.2016 року по 13 год. 30 хв. 27.12.2016 року.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Беженара В.Г.

підозрюваного ОСОБА_4,

захисника-адвоката ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України Беженар В.Г. звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, в обґрунтування якого зазначив, що військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону Південного регіону України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016120050000075 від 26.10.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, відповідно до заяви ОСОБА_6 від 26.10.2016 року та інших матеріалів даного кримінального провадження до УСБУ в Кіровоградській області надійшла інформація про те, що інспектор Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції ОСОБА_4, будучи службовою особою, вчиняє вимагання неправомірної вигоди у розмірі 5 тис. грн. для себе за невчинення в інтересах заявника дій з використанням наданої ОСОБА_4 влади та службового становища, а саме: за не складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління національної поліції в Кіровоградській області № 23 о/с від 7 листопада 2015 року старшому інспектору Новоукраїнського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області лейтенанту міліції ОСОБА_4 присвоєне спеціальне звання лейтенант поліції.

Наказом начальника Головного управління національної поліції в Кіровоградській області № 219 о/с від 19 вересня 2016 року лейтенанта поліції ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора Новоукраїнського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області.

21 жовтня 2016 року приблизно о 23 годині на вулиці Дзержинського м. Новоукраїнка Кіровоградської області інспектор Новоукраїнського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області лейтенант поліції ОСОБА_4 зупинив скутер, яким керував громадянин ОСОБА_6 При цьому лейтенантом поліції ОСОБА_4 було встановлено, що від громадянина ОСОБА_6 нібито був запах спиртних напоїв та з собою не було жодних документів на скутер. Тоді ж лейтенант поліції ОСОБА_4 у вищевказаному службовому автомобілі запропонував написати ОСОБА_6 пояснення з приводу вживання алкогольних напоїв. Після чого громадянин ОСОБА_6 у службовому автомобілі написав пояснення, яке передав лейтенанту поліції ОСОБА_4 Також лейтенант поліції ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 про те, що у зв'язку із вживанням останнім алкогольних напоїв він як інспектор Новоукраїнського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області повинен скласти відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Окрім того, лейтенант поліції ОСОБА_4 дав ОСОБА_6 свій номер мобільного телефону та повідомив про необхідність зранку 22 жовтня 2016 року разом із батьком прибути до нього у Новоукраїнський відділ поліції ГУ НП в Кіровоградській області для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

22 жовтня 2016 року лейтенант поліції ОСОБА_4 особисто приїхав до громадянина ОСОБА_7 та повідомив, що напередодні його син ОСОБА_6 керував скутером у стані алкогольного сп'яніння та останнього буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Також, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про те, що за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння у разі складання ним протоколу буде накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 тисяч гривень. У той же самий час лейтенант поліції ОСОБА_4 висунув вимогу громадянину ОСОБА_7 передати йому неправомірну вигоду - грошові кошти у сумі 2 тисяч гривень. Тоді ж ОСОБА_4 запевнив громадянина ОСОБА_7 у тому, що лише за таких умов після передачі йому неправомірної вигоди у сумі 2 тисяч гривень він не буде складати протокол про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за керування скутером у стані алкогольного сп'яніння.

22 жовтня 2016 року одразу після вищевказаних подій ОСОБА_7 зателефонував своєму сину ОСОБА_6 та повідомив, що до нього додому приїжджав інспектор Новоукраїнського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області лейтенант поліції ОСОБА_4 та повідомив, що буде складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення за керування скутером у стані алкогольного сп'яніння. Також ОСОБА_7 повідомив своєму сину ОСОБА_6 про те, що за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення передбачений штраф у розмірі 10 тисяч гривень. При цьому ОСОБА_7 повідомив сину про те, що у випадку передачі лейтенанту поліції ОСОБА_4 неправомірної вигоди у сумі 2 тисяч гривень останній не буде складати протокол про притягнення до адміністративної відповідальності.

22 жовтня 2016 року після вказаних подій ОСОБА_6 зателефонував лейтенанту поліції ОСОБА_4 та повідомив про те, що приїде до Новоукраїнського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області. У той же день ОСОБА_6 прибув до лейтенанта поліції ОСОБА_4 у службовий кабінет, розташований у Новоукраїнському відділі поліції ГУ НП в Кіровоградській області. При цьому ОСОБА_4 запевнив громадянина ОСОБА_6, що у випадку не передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 2 тисяч гривень найближчим часом буде складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Поставлений у такі умови, не бажаючи настання для себе негативних наслідків, з вимогою лейтенанта поліції ОСОБА_4 щодо передачі неправомірної вигоди у сумі 2 тисяч гривень, громадянин ОСОБА_6 погодився.

28 жовтня 2016 року близько 13 год. 25 хв. в службовому автомобілі Ваз-21093 з реєстраційними номерними знаками 0223, який знаходився поряд з будинком за адресою Кіровоградська область м. Новоукраїнка, вул. Шевченка, 114, громадянин ОСОБА_6 за вищевказаною вимогою передав лейтенанту поліції ОСОБА_4 неправомірну вигоду у сумі 2 тисяч гривень, а ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, її отримав за не вчинення вказаних дій з використанням наданої йому влади ти службового становища.

28 жовтня 2016 року після вказаних подій у лейтенанта поліції ОСОБА_4 були виявлені та вилучені кошти у сумі 2 тисяч гривень передані ОСОБА_6 у якості неправомірної вигоди та він був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.10.2016 року вказане клопотання прокурора було задоволено та щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

Також, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому враховуючи обставини кримінального провадження, а також наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати здійсненню кримінально провадження іншим чином, продовжити злочинну діяльність.

Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу районного суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що ухвала районного суду є незаконною та необґрунтованою, оскілький слідчий суддя безпідставно зазначає, що підозра ОСОБА_4 підтверджується, між іншим, протоколами допиту та додаткового допиту свідка

ОСОБА_6, проте до матеріалів клопотання не долучено жодний із

вказаних протоколів, тобто ОСОБА_6 не є свідком, а тому слідчий

суддя, не досліджуючи вказані ним же в ухвалі матеріали, безпідставно

прийшов до висновку, що вони підтверджують підозру.

Крім того, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу,

слідчий суддя, належним чином не встановив чи доводять надані сторонами

кримінального провадження докази обставини того, що підозра у вчиненні

кримінального правопорушення є обґрунтованою. Доказів, що містяться в матеріалах

кримінального провадження недостатньо. Також, судом першої інстанції в ухвалі суду хоча і зазначено посилання на практику ЄСПЛ у

справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, проте не зазначено посилання на інше рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства", застосування якого є більш доцільним в конкретному випадку.

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або

інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що

відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати

«обґрунтованим», залежить від усіх обставин. Однак, вимога, що

підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною

частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання

під вартою. Про це наголошується в рішенні Європейського суду з прав

людини від 13 серпня 1990 року по справі «Фокс та інші проти Сполученого

Королівства».

З врахуванням викладеного, в клопотанні про застосування

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 та в судовому засіданні обставини того, що підозра у

вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, стороною

обвинувачення не доведено, оскільки не доведено вагомість та

достатність доказів підозри, відповідні обставини не обґрунтовані.

Більше того, в матеріалах провадження містяться суттєві недоліки, допущені в ході досудового розслідування, на які слідчий суддя не звернув увагу та відобразив їх в

ухвалі. Так, в повідомленні про підозру, в клопотанні про обрання

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та як результат, в ухвалі

зазначено, що ОСОБА_6 прибув до Новоукраїнського ВП 22.10.2016.

Однак, в заяві, яку долучено до клопотання, ОСОБА_6 зазначив, що

він був у Новоукраїнському ВП 24.10.2016 та 26.10.2016, а не 22.10.2016. Це

при тому, що в матеріалах відсутні будь-які інші дані, які б вказували саме на

ці обставини, окрім як заява ОСОБА_6 В протоколі огляду місця події від 28.10.2016 зазначено, що «на запитання затриманому о 13 год 30 хв. 28.10.2016 ...... Сама ж слідча дія (огляд місця події) розпочався лише о 13 год 40 хв., тобто слідчим в

протоколі зафіксовані ті обставини, які передували початку слідчої дії. Розмір неправомірної вигоди стороною обвинувачення безпідставно змінюється.

Також, в порушення ст..ст.177, 184 КПК України, прокурор в клопотанні

зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, а тому є

підстави вважати, що він зможе переховуватись. В судовому засіданні

прокурор зазначив, що відразу після затримання ОСОБА_4. намагався

втекти, однак в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які

підтверджують вказану обставину. Слідчий посилається на протоколи НСРД,

але слідчому судді та учасникам їх не надано для ознайомлення. Слідчий

також вказував в судовому засіданні на те, що після отримання

неправомірної вигоди ОСОБА_4. направився до під'їзду свого будинку і

це, на думку сторони обвинувачення, є намаганням переховуватись від

органів досудового розслідування. Слідчий прямо зазначив, що та обставина,

що він намагався втекти, в протоколі ОМП не зафіксована.

З вказаним ризиком явно неможливо погодитись, оскільки

ОСОБА_4. має міцні соціальні зв'язки - постійне місце проживання з

родиною в м.Новоукраїнка, має малолітню дитину на утриманні. Він є

особою, яка раніше не судима. Переховуватися від органів досудового

розслідування чи суду він не збирався, оскільки в його ж інтересах довести

свою непричетність до інкримінованого йому злочину. Та обставина, шо він

пішов додому, яку вказує сторона обвинувачення, - не є переховуванням чи

намаганням втекти. Враховуючи вказане, відсутній ризик, передбачений

П.1 Ч.1 СТ.177 КПК України, оскільки його наявність не підтверджено

матеріалами кримінального провадження.

Прокурор вказує на те, що ОСОБА_4. знищить, сховає або

спотворить будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для

встановлення обставин кримінального правопорушення. В клопотанні

прокурор посилається на ту обставину, що ОСОБА_4. має доступ до

службових приміщень та кабінетів Новоукраїнського ВП, де можуть

зберігатися докази, а також на те, що санкція ч.З ст.368 КК України

передбачає конфіскацію майна. Проте, ще до подання клопотання до суду

стороною обвинувачення проведено огляд місця події, освідування, обшуки

та вилучено безліч речей. В судовому засіданні прокурором також зазначено,

що ОСОБА_4. зможе знищити адміністративну справу стосовно

ОСОБА_6, однак чи існує вказана адміністративна справа, стороні

обвинувачення взагалі невідомо. Слід зазначити, що неналежне виконання

службових обов'язків стороною обвинувачення, неналежне досудове

розслідування слідчим, прокурором, а також їх неоперативність в будь-якому

разі не може бути підставою застосування стосовно підозрюваного

запобіжного заходу. Прослідковуються суперечності в позиціях прокурора,

оскільки ОСОБА_4. інкримінують ч.З ст.368 КК України - отримання

неправомірної вигоди саме за не складання адміністративного протоколу, а в

судовому засіданні прокурор припускає, що адміністративна справа існує.

Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.І ст.177 КПК України, стороною

обвинувачення не обґрунтовано.

Також прокурор зазначає про те, що ОСОБА_4. матиме змогу

незаконно впливати на учасників кримінального провадження з метою

запобігання надання правдивих показань. В клопотанні вказано, що

можливий вплив на заявника ОСОБА_6 та колегу ОСОБА_8, а в

судовому засіданні прокурор взагалі не назвав осіб, обмежившись загальною

фразою - «на свідків».Вказане не може розглядатись як ризик,

передбачений п.З ч.І ст.177 КПК України, оскільки ні ОСОБА_6, ні

ОСОБА_8 не мають статусу потерпілого, свідка, підозрюваного,

обвинуваченого, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні (так як

п.З 4.1 ст.177 КПК України вимагає наявність відповідного статусу у осіб, на

яких може бути вплив), а конкретних свідків, на яких зможе незаконно

впливати ОСОБА_4. не вказано.

Сторона обвинувачення в клопотанні вказує на наявність ще ризиків, передбачених п.4 та п.5 ч.І ст.177 КПК України, однак в судовому засіданні з'ясувалось, що у прокурора немає ризиків, передбачених п.4 та п.5 ч.І ст.177 КПК України, оскільки в клопотанні він їх не знайшов. Це означає, що прокурор віднісся формально до складання клопотання, без

індивідуального підходу.

Прокурором в порущення п.4 ч.І СТ.184 КПК України не наведено обставин, на підставі яких він дійщов висновку про наявність вказаних в ст.177 КПК України ризиків.

Таким чином, клопотання та позиція прокурора не відповідає

вимогам КПК України, оскільки зазначено завідомо явні та очевидні

обставини, які не вказують на існування ризиків, передбачених ст.177

КПК України, запобігщи яким можливо лище обранням запобіжного

заходу у виді тримання під вартою.

Згідно з П.П.4, 5, 8 ч.І ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті

177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами

кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі міцність соціальних зв'язків підозрюваного,

обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність

в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність

судимостей. В порушення вказаної норми слідчим суддею в судовому засіданні

та при постановленні ухвали недостатньо враховано наявність у ОСОБА_4. родини - дружини та малолітньої дитини; наявність постійного місця роботи в Новоукраїнському ВП; відсутність

судимостей; те, що він є учасником бойови х дій в зоні АТО.

Згідно з п. 13.2 "Пекінських правил" утримання під вартою до суду за можливістю має замінюватись іншими альтернативними заходами.

При цьому, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а навпаки - прокурор прямо в клопотанні вказує на можливість призначення застави. Отже, все ж таки, на думку сторони

обвинувачення, можливе застосування стосовно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, - застави.

Таким чином, в порушення КПК України сторона обвинувачення

просить обрання виняткового запобіжного заходу, завідомо допускаючи, що застава забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

З огляду на молодий вік, наявність молодої сім'ї, репутації в місці

роботи, в інтересах ОСОБА_4. - довести свою правову позицію в межах чинного законодавства.

В порушення ч.З СТ.183 та ст.194 КПК України в резолютивній частині

ухвали слідчим суддею покладено на ОСОБА_4. обов'язки, які є неточними, неконкретизованими, загальними та не передбаченими КПК України, що може призвести до неналежного їх виконання останнім лише з підстави їх нерозуміння.

Слідчим суддею як обов'язок зазначено в ухвалі утримуватись як

особисто, так і через третіх осіб у спілкуванні з потерпілим та свідками у

кримінальному провадженні.

Так, у кримінальному провадженні відсутні потерпілі, а слідчим

суддею всупереч П.4 4.5 ст.194 КПК України не вказано конкретно особу, від

спілкування з якою має утримуватися ОСОБА_4.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, які надійшли із районного суду, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що вирішуючи питання щодо обрання відносно ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя загалом дотримався вказаних вимог закону.

Так, прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за яке законом передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років; його можливість переховування від органів досудового розслідування або суду; незаконного впливу на свідків.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри, оскільки вона ґрунтується на отриманих органом досудового слідства доказах, які наявні у матеріалах та долучені до клопотання.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого та викладені в оскарженій ухвалі твердження щодо наявності вищезазначених оскаржуваній ухвалі ризиків, колегія суддів прийшла до висновку про їх існування.

Так, на існування цих ризиків вказує те, що підозрюваний є особою, яка володіє певними знаннями та навиками роботи правоохоронних органів і обізнаний про їх форми та методи роботи, в тому числі і про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини та наданими прокурором матеріалами про наявність певних взаємовідносин між підозрюваним та заявником, який є свідком у даному кримінальному провадженні, що вказує на можливість впливу підозрюваного на цього свідка.

Приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд, керуючись вимогами ст. 2 КПК України, які регламентують завдання кримінального судочинства, враховує всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та приходить до висновку про законність постановленого у цій частині рішення, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам на даній стадії досудового розслідування.

При цьому апеляційний суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до п. 28 рішення «Плешков проти України» (заява N 37789/05) ЄСПЛ погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту.

Такі така позиція ЄСПЛ кореспондується з положеннями національного законодавства, зокрема ст.177, 183 КПК України

Таким чином, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачено ст. 177 КПК України, а також те, що матеріали клопотання містять дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ст. 177 КПК, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоцільність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.

Доводи захисника - адвоката ОСОБА_3 стосовно того, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду та його висновки, не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків для застосування запобіжного заходу-тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими, зважаючи на вище викладене.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, а тому ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2016 року, якою щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 422 КПК України, колегія суддів.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2016 року, якою щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 13 год. 30 хв. 28.10.2016 року по 13 год. 30 хв. 27.12.2016 року, з визначенням розмір застави у 80 мінімальних розмірів заробітної плати, тобто в сумі 110 240 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

С.В. Яковлєва Р.В. Широкоряд В.М. Гончар