Рішення № 62624564, 09.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/267/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1995/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Мула О. Д.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2, про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання передати автомобіль за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду від 27 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

10.02.2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2, про стягнення 334719,86 грн., посилаючись на те, що на виконання укладеного 07.05.2013 року з ОСОБА_4 попереднього договору купівлі-продажу автомобіля передав відповідачу 13024,93 дол. США, однак останній відмовився від укладення договору купівлі-продажу.

25.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання передати автомобіль.

В заяві зазначив, що 07.02.2014 року за договором позики передав ОСОБА_3 70050 грн. для придбання автомобіля і того ж дня для забезпечення виконання договору позики уклав з ОСОБА_4 договір застави автомобіля.

Посилаючись на те, що автомобіль, власником якого є ОСОБА_4, перебуває у користуванні ОСОБА_3, а рішенням Галицького районного суду від 20.08.2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 136712,78 грн. заборгованості за договором позики, позивач просив зобов'язати відповідачів повернути йому автомобіль як предмет застави.

Рішенням Галицького районного суду від 27 липня 2016 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2, про стягнення коштів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 334719,86 грн. та 3347,20 грн. витрат по оплаті судового збору.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання передати автомобіль як предмет застави.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_3 виконав взяті на себе зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу автомобіля, оскільки договором визначено, що розрахунок за автомобіль покупець повинен здійснити шляхом внесення на банківський рахунок належний продавцю до десятого числа кожного місяця по 28.02.2014 року, суму коштів, що дорівнює десятій частині від вартості автомобіля.

Невірним, на думку апелянта, є і висновок суду про те, що ОСОБА_3 оплатив ОСОБА_4 13024,93 доларів США, оскільки наявні в матеріалах справи квитанції підтверджують сплату лише 109 860 грн., зокрема чек ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26.09.2013 року на суму 14000 грн., який не містить ні прізвища платника ні прізвища отримувача, чек ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.08.2013 року на суму 19500 грн. - зазначено платник ОСОБА_5 а одержувач коштів ОСОБА_4, чек ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22.11.2013 року на суму 5500 грн. - платник ОСОБА_3 а одержувач ОСОБА_4, і нотаріальна заява ОСОБА_4 від 07.02.2014 року про отримання ним від ОСОБА_3 70050 грн.

При цьому ОСОБА_2 вказує на те, що жодною нормою не передбачено що при перерахуванні (сплаті) коштів у національній валюті в майбутньому може бути стягнута сума в доларовому еквіваленті.

Судом не було враховано того, що валютний еквівалент до умов попереднього договору застосовується тільки на день укладення договору купівлі-продажу.

Не дав оцінки суд і тій обставині, що п.5 Попереднього договору передбачає, що у разі порушення Покупцем встановленого п.4 Договору порядку розрахунку за автомобіль, Продавець має право на односторонню відмову від зобов'язань визначених цим договором та відмову на укладення в подальшому основного договору із залишенням у продавця попередньо сплачених коштів Покупцем як штрафні санкції за порушення взятих на себе зобов'язань.

Не враховано судом і того, що в порушення умов договору застави ОСОБА_4 безпідставно передав автомобіль ОСОБА_3, таким чином не виконав умови договору застави щодо забезпечення збереження предмету застави, чим позбавив його можливості звернути стягнення на предмет застави для виконання рішення суду про стягнення боргу за договором позики.

ОСОБА_2 вказує на те, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст.1212 ЦК та стягнув кошти на користь ОСОБА_3, оскільки останній не виконав умови попереднього договору, не виконав рішення суду по повернення боргу, та без жодної правової підстави утримує автомобіль.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити зустрічний позов.

ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу на рішення суду. Апелянт зазначає, що ним були виконані умови попереднього договору купівлі-продажу, зокрема передано автомобіль та видано позивачу нотаріально посвідчене доручення з правом експлуатації автомобіля та правом укладати правочини. Натомість, ОСОБА_3, сплативши 104360 грн. за попереднім договором, не вимагав укладення договору купівлі-продажу, а лише 01.02.2016 року надіслав йому повідомлення про повернення йому сплачених коштів взамін на повернення автомобіля.

Не враховано судом того, що на його прохання протягом 2014-2015 років укласти договір купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_3 просив не переоформлювати право власності, оскільки у нього виявилось багато стягнень за виконавчими листами.

Апелянт вказує на те, що відповідно до п.6 попереднього договору сторони погодились, що у разі якщо Покупець буде ухилятись від укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, Покупець буде позбавлений права вимоги від Продавця авансу та сплачених платежів.

ОСОБА_4 також вказує на те, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст.1212 ЦК, яка передбачає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

При цьому судом не враховано правового висновку, зазначеного у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року №6-88цс13 про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_3 апеляційні скарги не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу з передачею авансових платежів, згідно якого сторони зобов'язались до 28.02.2014 року укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки MERSEDES-BENZ, моделі - ATEGO 815, випуску - 1998р., тип ТЗ - фургон-С, колір - червоний, кузов, рама, коляска - НОМЕР_2 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору договір купівлі-продажу транспортного засобу повинен бути укладений не пізніше 28.02.2014 року і сума договору повинна становити еквівалент 12500 доларів США.

Згідно ч.2 Договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу Покупець передав, а Продавець отримав кошти в сумі 810 грн., що становило 100 доларів США. Зазначена сума сторонами визначена як аванс.

Сторони погодили, що розрахунок за автомобіль Покупець повинен проводити шляхом перерахування на банківський рахунок Продавця до десятого числа кожного місяця по 28.02.2014 року включно суму коштів, що дорівнює десятій частині від вартості автомобіля.(п.4 договору)

Згідно п.5 Договору у разі порушення Покупцем порядку розрахунку за автомобіль, передбаченого п.4 Договору, Продавець має право на односторонню відмову від зобов'язань, визначених цим договором та відмову від укладення в подальшому договору купівлі-продажу із залишенням у Продавця попередньо сплачених коштів Покупцем як штрафні санкції за порушення зобов'язань.(а.с.6)

Встановлено, що на виконання умов попереднього договору в рахунок оплати вартості автомобіля ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 наступні кошти: 07.05.2013 року - 810 грн., 12.08.2013 року -19500 грн., 26.09.2013 року - 14000 грн. та 07.02.2014 року 70050 грн., а всього 104360 грн. Зазначена обставина визнана сторонами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про отримання ОСОБА_4 в рахунок оплати за автомобіль 13024,93 дол. США є безпідставним.

Також встановлено, що 07.02.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів на суму 70050 грн.

На забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 07.02.2014 року укладено договір застави вищезазначеного транспортного засобу.

Рішення Галицького районного суду від 20.08.2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та стягнуто 136712.78 грн. (а.с. 20-23).

Встановлено, що 27.01.2016 року ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_3 повідомлення про скасування довіреності від 07.02.2014 року та набранням законної сили рішенням Галицького районного суду від 20.08.2015 року з вимогою передати автомобіль марки MERSEDES-BENZ ОСОБА_2В.(а.с.24).

01.02.2016 року ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_4 вимогу про повернення сплачених за автомобіль коштів в сумі 104 360 грн. (а.с.25)

Зі змісту попереднього договору вбачається, що договір купівлі-продажу повинен бути укладений не пізніше 28.02.2014 року, однак, жодна із сторін попереднього договору не подала суду належних доказів щодо наміру укласти договір, а тому твердження як ОСОБА_3 про ухилення ОСОБА_4 від укладення договору, так і твердження ОСОБА_4 про ухилення ОСОБА_3 від укладення договору є голослівними.

Відповідно до ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність повернення коштів, сплачених ОСОБА_3 ОСОБА_4, однак, як було зазначено вище, неправильно визначив суму, яка підлягає поверненню.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянтів про те, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

До відсутності правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи зазначена стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Зокрема, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору чи був припинений договір, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Так, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилось, оскільки основний договір не був укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, і жодна із сторін не направила другій стороні пропозицію про його укладення.

Не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_4 у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 ухилявся від укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, а тому відповідно до умов попереднього договору не вправі вимагати від нього повернення авансу та сплачених платежів, оскільки як було встановлено, сторони не подали доказів про намір укласти договір купівлі-продажу.

При таких обставинах справи рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 слід змінити, зменшивши суму стягнення до 104360 грн. - коштів фактично сплачених за попереднім договором. В решті рішення суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 27 липня 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2, про стягнення коштів змінити, зменшивши суму стягнення до 104360 (ста чотирьох тисяч триста шістдесят) грн.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький