Рішення № 62624523, 08.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/419/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1643/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Корюкіна М.П. М. П.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 30 травня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

27.04.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору № б/н від 19.10.2012 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на суму 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, утворилась заборгованість, яка станом на 31.05.2015 року становить 11582,48 грн.

Оскільки ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання по договору кредиту просили стягнути вищевказану заборгованість, а також судові витрати.

Рішенням Городенківського районного суду від 30 травня 2016 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 11582,48 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.10.2012 року та 1378 грн. витрат по оплаті судового збору.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів укладення нею кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк», погодження його істотних умов, відкриття кредитного рахунку та видачі кредитної картки, а також доказів користування банківськими кредитними послугами.

Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 19.10.2012 року була підписана нею з метою отримання пенсії за допомогою банківської картки. Наміру отримувати будь-які кредитні картки чи встановлювати кредитний ліміт у неї не було, графа «Бажаний кредитний ліміт» нею в анкеті не заповнювалась. Умови та правила надання банківських послуг, підписані тільки головою правління банку, не є додатком до анкети-заяви позичальника, а тому не можуть бути визнані частиною кредитного договору.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, на думку апелянта, також не є належним та допустимим доказом як факту отримання коштів так і факту наявності заборгованості за кредитом, а тому не може братися судом до уваги.

Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір, однак в порушення умов останнього ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого вимникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Однак, погодитись з таким виноком суду не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч.1 ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), зазначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Також згідно ст.654 Цивільного кодексу України форма додатків до договору має відповідати формі основного договору, тобто має бути зазначена на документах дата і підпис особи, яка уклала договір.

Крім цього, згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначених у п.14 постанови №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Відповідно до вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матералів справи вбачається, що як на підставу стягнення заборгованості позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» вказував на укладений кредитний договір № б/н від 19.10.2012 року, який складався з анкети-заяви та Умов і правил надання банківськх послуг у Приватбанку. Однак, як вбачається зі змісту копії анкети - заяви, наданої позивачем, графа кредитний ліміт відповідачем не заповнена, як і відсутні будь-які дані щодо бажання відповідача оформити на своє ім'я будь-яку із запропонованизх в анкеті ПАТ КБ «ПриватБанк» карток. Жодних даних про одержану відповідачем-позичальником картку, її номер та строк дії матеріали справи не містять. Не містить такої інформації і наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Разом з тим, на заперечення позову ОСОБА_2 подала докази отримання у ПАТ «ПриватБанк» пенсійної картки, якою вона користується і по даний час, що підтверджено копією виписки по картці/рахунку 4149497812500363.(а.с.57-58)

При таких обставинах справи колегія суддів приходить до висновку про відсутність доказів укладення договору кредиту між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 та доказів користування відповідачкою кредитними картками.

Посилання представника позивача у засіданні апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_2 не зверталась до правоохоронних органів щодо перевірки законності оформлення на її ім'я кредитних карток, а отже визнала факт отримання кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки про видачу на її ім'я кредиту вона дізналась лише пілся прид'явлення до неї позову.

При цьому колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року про те, що відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Городенківського районного суду від 30 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю. Малєєв