Ухвала суду № 62624323, 10.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7510/16 Справа № 199/9518/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого Калиновського А.Б.

Суддів Городничої В.С., Єлізаренко І.А.

При секретарі Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог Дніпропетровська міська рада про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Буделектродсервіс», третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог Дніпропетровська міська рада про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21 вересня 1998 року позивачка придбала у Приватної фірми "Карадаг" спірні квартири, розташовані за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Артекіська, б. 27 кв. 36, кв. 37, згідно договору №36 від 21.09.1998р.

Власником будівлі № 27 по вул. Артеківській у місті Дніпро, включаючи спірні квартири №№ 36,37 є ТОВ «Буделектрсервіс» на підставі Свідоцтва про право придбання обєкта нерухомого майна з аукціону від 29.11.2002 року, реєстровий запис №1782, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що підтверджується актуальними даними Державного Реєстру речових прав відповідним записом Реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності 5945297.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09.04.2012 року затверджено мирову угоду по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Буделектродсервіс», відповідно до якої ТОВ «Буделектродсервіс», як власник гуртожитку у стадії реконструкції, що придбав його з торгів на підставі акту про проведення аукціону від 30.10.2002 року, висловлює згоду надати право власності ОСОБА_2 на реконструйовану суміжну квартиру №36/37 загальною площею 87 кв.м. за умови сплати ОСОБА_2 витрат, повязаних з введенням в експлуатацію, в межах коштів, вказаних у п. З мирової угоди. ОСОБА_2 надала згоду та зобовязалась сплатити вартість робіт, повязаних з введенням в експлуатацію реконструйованої частини будинку (другий під'їзд), як житловий будинок із розрахунку 400,00 гривень (еквівалент 50 доларів США по курсу НБУ станом на день складання цієї угоди) за метр квадратний загальної площі займаного житла (суміжної квартири №36/37), в якій ОСОБА_2 мешкає з 2000 року, та за допоміжні службові та загального користування приміщення.

Проте вказана мирова угода сторонами не виконана.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що в ході судового розгляду не знайшло своє підтвердження добросовісне заволодіння позивачкою спірним майном, її відкрите, безперервне володіння цим нерухомим майном протягом десяти років, що дає законні підстави набувати право власності за набувальною давністю, у порядку ст. 344 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином усіх доказів по справі та необґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 9 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як видно з матеріалів справи, на час вирішення спору, право власності на будівлю гуртожитку, в якому знаходяться спірні квартири, належить відповідачу. Вказане право власності ніким не було оскаржено.

Згідно п. 5.1. договору №36 від 21.09.1998 року, передача повністю оформлених нотаріально засвідчених документів на право власності на спірні квартири здійснюється продавцем покупцю в строк до 15.05.1999 року, а відповідно до п. 5.2. цього договору, перехід права власності на квартири виникає в момент передачі продавцем покупцю нотаріально засвідчених документів(а.с. 3).

Проте така передача повністю оформлених нотаріально засвідчених документів на право власності на спірні квартири в строк до 15.05.1999 року здійснена не була, нотаріально угода не посвідчена.

Таким чином, позивачка знала про те, що у неї відсутні підстави для набуття права власності на спірні квартири, однак будь-яких вимог до продавця щодо невиконання вказаного договору не предявляла.

Позивачка не використала свого права щодо захисту своїх прав та законних інтересів судом, регламентованих ст. 16 ЦК України, а також не надала суду доказів на підтвердження невизнання або оспорювання стороною договору №36 від 21.09.1998 року - Приватною фірмою «Карадаг» права власності позивачки на спірні квартири.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, так як зводяться до тлумачення норм діючого законодавства, переоцінки наданих доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: