Постанова № 62622319, 12.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 910/4532/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Ляховенко М.Д.

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю; ОСОБА_3 за довіреністю; ОСОБА_4 директор;

від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 (дата підписання 27.04.2016)

у справі № 910/4532/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пареті

про стягнення заборгованості в розмірі 73 289,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Артус-79 звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Пареті про стягнення заборгованості в розмірі 73 289,64 грн., в тому числі 58 075,93 грн. основного боргу, 7195,80 грн. пені, 5859,17 грн. інфляційних, 2158,74 грн. 3% річних ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2016).

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/4532/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пареті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 3% річних в розмірі 1 442 грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 528 грн. 58 коп. та пеню в розмірі 4 809 грн. 12 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пареті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 витрати по сплаті судового збору в розмірі 202 грн. 70 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Артус-79 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 по справі №910/4532/16 в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з ТОВ Пареті на користь ТОВ Артус-79 борг у розмірі 62 509,20 грн., а саме: заборгованість за виконані будівельні роботи у вересні 2015 року 58 075,93 грн., пеню 2 386,68 грн., індекс інфляції 1330,59 грн., 3% річних 716,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Станіка С.Р., Хрипуна О.О. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 910/4532/16 до провадження, розгляд справи призначено на 22.06.2016.

21.06.2016 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/2544/16 від 22.06.2016 у звязку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у підготовці для підтримання кваліфікації та перебування судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4532/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.06.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Тищенко О.В.,Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Тищенко О.В., Скрипки І.М. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 910/4532/16 до провадження, розгляд справи призначено на 22.08.2016.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/4027/16 від 22.08.2016 у звязку з перебуванням суддів Тищенко О.В., Скрипки І.М., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4532/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Власова Ю.Л., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 прийнято справу №910/4532/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Федорчук Р.В.

В судовому засіданні 22.08.2016 оголошено перерву до 06.09.2016.

02.09.2016 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

У звязку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 06.09.2016 не відбулося.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/4620/16 від 12.09.2016 у звязку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4532/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Власова Ю.Л., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 прийнято справу №910/4532/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л.,Станік С.Р., розгляд справи призначено на 04.10.2016.

В судовому засіданні 04.10.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.10.2016.

В судовому засіданні 12.10.2016 представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пареті (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Артус-79 (підрядник) було укладено Договір № 10/08-2015 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обовязок власними і залученими силами та засобами виконати ремонтно-будівельні роботи з утеплення фасаду на обєкті Середня загальноосвітня школа № 141 за адресою: м. Київ, бульвар Давидова, будинок 5 в Дніпровському районі міста Києва на викладених нижче умовах в кількості та якості, відповідно вказаних в Додатку № 1 (Договірна ціна) та згідно затверджених термінів виконання, вказаних в Додатку № 2 (Графік виконаних робіт) згідно Договору.

Загальна кількість виконуваних робіт по Договору вказується в Додатку № 1 і визначається Актами виконаних робіт (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни вказуються в Додатку № 1 до Договору, який являється невідємною частиною Договору і приймаються на умовах DDU Україна, м. Київ, вул. Давидова, 5.

Згідно з п. 3.2 та п. 3.3 Договору попередня вартість даного Договору визначається сумарною вартістю Додатків до Договору. Фактична вартість Договору являється сумарною вартістю актів виконаних робіт. Загальна вартість Договору може бути змінена у випадках: за взаємною домовленістю сторін у випадку зміни обємів робіт; при змінах в податковому законодавстві України, які впливають на структуру ціни виробів, в період дії Договору (зміні належать тільки та частина суми Договору, яка не була виплачена на дату змін в законодавстві).

Зміни вартості договору оформлюються Додатковою угодою, яка являється невідємною частиною Договору, та підписується кожною з сторін.

Згідно з п. 4.2 Договору порядок розрахунків між сторонами проводиться таким чином: подальший розрахунок замовник проводить за проміжні Акти прийому-передачі робіт (на підставі фактично виконаного обсягу робіт); остаточний розрахунок за виконані роботи згідно Договору здійснюється замовником протягом 3 (трьох) днів з моменту завершення виконаних робіт на обєкті та підписання сторонами останнього Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.5.2. Договору сторони домовились про те, що в ході виконання будівельних робіт підрядник подає, а замовник приймає проміжні акти прийому-передачі робіт (на підставі фактично виконаного обсягу робіт). При цьому замовник повинен на протязі 3 (трьох) робочих днів розглянути поданий документ і повернути підряднику його екземпляр з підписом. Якщо на протязі 3- х днів замовник не повертає підряднику його екземпляр підписаного акту прийому-передачі і не надає обґрунтованої відповіді про відмову до підпису, то акт прийому-передачі вважається підписаний, а роботи прийняті.

Пунктом 6.4.2 Договору визначено право підрядника ініціювати внесення змін до цього Договору шляхом направлення письмової пропозиції замовнику одночасно із примірником проекту додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору будь-які зміни та доповнення до даного Договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані обома сторонами.

З Додатку № 1 до Договору вбачається, що сторонами узгоджено вид робіт та загальну вартість робіт, яка складає 97 518,30 грн.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2015 сторонами було підписано Акт № 1приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2015 року на суму 97 518,30 грн.

Як зазначає позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, починаючи з 02.03.2016 відповідачем було сплачено 97 518,30 грн., що є вартістю виконаних робіт відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 31.08.2015, проте не сплачено вартість виконаних робіт за Актом приймання виконаних підрядних робіт № 2 за вересень 2015 року в розмірі 58 075,93 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що сторонами не вносились зміни до Договору, додаткові роботи не погоджувались сторонами у встановленому Договором порядку, а отже ціна Договору відповідно до Додатку № 1 є незмінною та становить 97 518,30 грн., яку і оплатив відповідач.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України).

Згідно з статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2015 сторонами було підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 на суму 97 518,30 грн., відповідно до якого підрядником було виконано роботи в обсязі та за вартістю, визначених в Додатку № 1 до Договору.

В подальшому, відповідачем з простроченням виконання свого грошового зобовязання, було сплачено 97 518,30 грн. згідно платіжного доручення № 1518 від 02.03.2016 - 30 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1525 від 10.03.2016 15 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1526 від 11.03.2016 15 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1529 від 18.03.2016 10 000,00 грн. та згідно платіжного доручення № 1531 від 08.04.2016 27 518,30 грн.

Позивач посилається на те, що сторони домовились про виконання додаткових робіт, обєми та вартість яких було узгоджено безпосередньо з ОСОБА_6, який займав посаду головного інженера відповідача, про що свідчать власні підписи ОСОБА_6 зроблені 15.09.2015 на акті № 2 приймання виконаних робіт за вересень 2015 року (форма КБ-2) та на довідці про вартість будівельних робіт за вересень 2015 року (форма КБ-3).

Однак, вказані доводи колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до умов п.3.3. Договору зміна вартості робіт оформлюється Додатковою угодою, яка являється невідємною частиною Договору, та підписується кожною з сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи Додаткової угоди № 1 до Договору, вона не підписана відповідачем, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами не вносились зміни до Договору в частині вартості робіт.

Крім того, роботи, зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт № 2, за вересень 2015 року не передбачені Договором.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виходячи з наведених правових норм, оскільки відповідачем не було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 на суму 58 075,93 грн., доводи скаржника про укладення договору у спрощений спосіб, є необґрунтованими.

Позивач посилається також на те, що оскільки відповідач не повернув підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 на суму 58 075,93 грн. та не надав обгрунтованої відповіді про відмову від підпису, тому відповідно до п. 5.2. Договору прийняв виконані роботи.

Однак, враховуючи те, що обсяг та вартість робіт згідно Акта приймання виконаних будівельних робіт № 2 не передбачені Договором, відсутні підстави для застосування п.5.2. Договору щодо робіт, зазначених у вказаному акті.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки позивачем не доведено суду належними доказами факту погодження відповідачем обсягу та вартості додаткових робіт, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робіт № 2, в порядку, визначеному Договором, враховуючи те, що заявлена сума заборгованості не відповідає визначеному сторонами твердому кошторису та, відповідно, умовам Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором на суму 58 075,93 грн., що фактично становить вартість робіт за вказаним актом, задоволенню не підлягають.

Крім основної суми заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 7 195,80 грн., 3% річних в розмірі 2 158,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 859,17 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату належним чином виконаних ремонтно-будівельних робіт, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням доведеного позивачем належними доказами розміру заборгованості відповідача за Договором, яка була сплачена позивачу з простроченням, у звязку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 809,12 грн. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок майнових вимог в частині трьох відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1 442,74 грн. трьох відсотків річних та 4 528,58 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 73 289,64 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 780,44 грн. В іншій частині позову судом правомірно відмовлено.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 49 ГПК України при розподілі судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позов поданий до суду 12.03.2016, згідно з поштовим штемпелем на конверті.

Позивачем було зменшено позовні вимоги у звязку зі сплатою відповідачем 97 518,30 грн., що є вартістю виконаних робіт відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 за серпень 2015р.

Як встановлено вище, відповідачем грошові кошти на суму 97 518,30 грн. було сплачено згідно платіжного доручення № 1518 від 02.03.2016 - 30 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1525 від 10.03.2016 15 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1526 від 11.03.2016 15 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1529 від 18.03.2016 10 000,00 грн. та згідно платіжного доручення № 1531 від 08.04.2016 27 518,30 грн.

Таким чином, враховуючи, що після подання позову, відповідачем було сплачено 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1529 від 18.03.2016 та 27 518,30 грн. згідно платіжного доручення № 1531 від 08.04.2016, здійснивши перерахунок судового збору з урахуванням задоволених позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про покладення на відповідача судового збору в сумі 724,47 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 910/4532/16 підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 910/4532/16 залишити без задоволення.

2.Пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 910/4532/16 залишити без змін.

3.Змінити п. 4 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 щодо розподілу судового збору.

4.Викласти п. 4 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 в наступній редакції:

«4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пареті (02081, м. Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 50, офіс 107; ідентифікаційний код: 39141486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Артус-79 (04070, м. Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, будинок 14; ідентифікаційний код: 39533619) витрати по сплаті судового збору в розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 47 коп.».

5.Матеріали справи № 910/4532/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

СуддіЮ.Л. Власов

ОСОБА_1