Рішення № 62622298, 08.11.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2016 р. Справа № 926/3272/16

За позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення неустойки в сумі 2769,47 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача - Чорней С.В., дов. № 10-08-04675 від 11.12.2015 р.

Відповідача - ОСОБА_2., дов. від 07.11.2016 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 2769,47 грн. неустойки за неповернення майна відповідно до договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач після припинення в зв'язку зі створенням ПАТ "Українська залізниця" договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. всупереч його умовам своєчасно не повернув приміщення балансоутримувачеві, за що йому нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожний день прострочення з моменту припинення договору по день фактичного звільнення орендованого майна.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.10.2016 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 27.10.2016 р. за участю представників сторін, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування, витяг з ЄДР про державну реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця.

Ухвалою від 27.10.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 08.11.2016 р. у зв'язку з відсутністю у представника відповідача, який прибув до суду, належним чином підтверджених повноважень представляти інтереси ФОП ОСОБА_1 у даній справі.

Після відкладення розгляду справи письмового відзиву на позов відповідач не надав.

У судовому засіданні 08.11.2016 р. представник позивача позов підтримав, просив задовольнити вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна в заявленій сумі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2016 р. проти стягнення неустойки в повному обсязі заперечував, вважає, що до отримання відповідачем заяви позивача про припинення договору оренди неустойка нараховуватися не повинна, також зазначив, що ФОП ОСОБА_1 має переплату по орендній платі, яку можна зарахувати в рахунок погашення неустойки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

11 грудня 2012 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 408 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 10-13).

Відповідно до цього договору РВ ФДМУ по Чернівецькій області (Орендодавець) передав по акту приймання-передавання від 11.12.2012 р., а ФОП ОСОБА_1 (Орендар) прийняв у строкове платне користування для розміщення торговельного об'єкту (кіоску) з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, АДРЕСА_2 (реєстровий номер 01059900100091.АААВГ3074) площею 12,0 кв.м за адресою АДРЕСА_3, що перебуває на балансі ВП "Вокзал станції Чернівці" ДТГО "Львівська залізниця" (Балансоутримувач) (а.с. 14).

У подальшому сторони укладали додаткові договори до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.12.2012 р. № 408, а саме: додатковий договір від 04.04.2013 р., додатковий договір від 07.11.2013 р., додатковий договір від 07.11.2014 р., додатковий договір від 20.03.2015 р., додатковий договір від 31 липня 2015 р. (а.с. 16-19, 21).

Первісно строк дії договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. сторони визначили з 11 грудня 2012 р. по 30 квітня 2013 року включно (п. 10.1 договору).

Надалі строк дії договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. продовжувався сторонами у додаткових договорах:

- від 04.04.2013 р. з 01 травня 2015 р. по 30 грудня 2013 р. включно,

- від 07.11.2013 р. на 1 рік - з 31 грудня 2013 р. по 20 грудня 2014 р. включно,

- від 07.11.2014 р. з 31 грудня 2014 р. по 31 березня 2015 р. включно,

- від 20.03.2015 р. з 01 квітня 2015 р. по 31 липня 2015 року включно.

Додатковим договором від 31 липня 2015 року сторони продовжили термін дії договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. на строк з 01 серпня 2015 р. до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж до 31.12.2015 р. (а.с. 20, 21).

Згідно відомостей, вміщених станом на 08.11.2016 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.10.2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) (а.с. 34-35).

03 листопада 2015 року позивач надіслав відповідачеві за вихідним номером № 18-03-04116 заяву про припинення договору оренди № 408 від 11.12.2012 р., в якій повідомив ФОП ОСОБА_1 про державну реєстрацію 21.10.2015 р. публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та припинення в зв'язку з цим 20.10.2015 р. дії договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. і висунув вимоги про негайне повернення орендованого майна по акту приймання-передачі та, за наявності, про сплату заборгованості по орендній платі по день фактичного повернення майна (а.с. 22). Зазначену заяву ФОП ОСОБА_1 отримав 04.11.2015 р., що підтверджується його підписом на копії названої заяви (а.с. 22 на звороті).

Орендоване майно відповідач повернув ДТГО "Львівська залізниця" (Балансоутримувачеві) 30 листопада 2015 року по акту приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 23, 24). За прострочення повернення майна з оренди позивач на підставі пункту 9.3 договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. нарахував і просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення повернення орендованого майна, що за період з 21.10.2015 р. по 30.11.2015 р. згідно розрахунку позивача складає 2769,47 грн. (а.с. 25).

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок відповідача повернути орендоване майно балансоутримувачеві - ВП "Вокзал станції Чернівці" ДТГО "Львівська залізниця", передбачено також пунктом 2.4 договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р., відповідно до якого у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором, тобто по акту приймання-передавання (пункти 1.3, 2.1 договору). Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

При цьому, згідно з пунктом 2.5 договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору, тобто, в разі повернення майна з оренди - на орендаря (відповідача).

Згідно зі статтею 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК України).

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).

Згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як зазначалося вище, Додатковим договором від 31 липня 2015 року сторони продовжили термін дії договору оренди до 31.12.2015 року, а саме: з 01 серпня 2015 року до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж до 31.12.2015 р. Тобто, з настанням обумовленої події, а саме створенням і державною реєстрацією 21.10.2015 р. ПАТ "Українська залізниця", укладений між сторонами спору договір оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. припинив свою дію 21 жовтня 2015 року.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Згідно норми статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначалося, частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі.

Пунктом 9.3 договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. також передбачено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендодавцю неустойку без обмеження будь-якими строками у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна.

Таким чином, право на стягнення встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути річ наймодавцеві негайно, іншого строку для повернення майна з оренди договором оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. не встановлено, відтак, суд виходить з того, що відповідно до вказаного договору, статей 252-254, 785 Цивільного кодексу відповідач зобов'язаний повернути орендовані приміщення позивачеві негайно, тобто не пізніше наступного дня після закінчення строку дії договору.

Однак, як встановлено судом, відповідач отримав заяву позивача про припинення дії договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. 04 листопада 2015 року (при тому, що максимально строк дії договору встановлено до 31.12.2015 р.), це підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами спору.

Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30 листопада 2015 року частина площі перону залізничного вокзалу, що була предметом оренди відповідача за договором оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р., повернуті ФОП ОСОБА_1 балансоутримувачу відокремленому підрозділу "Вокзал станції Чернівці" 30.11.2015 року, тобто через 40 днів від дня припинення дії договору 21 жовтня 2015 р. (а.с. 24).

Разом з тим, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Досліджуючи обставини, пов'язані з несвоєчасним поверненням ФОП ОСОБА_1 орендованої частини перону, суд виходить з того, що до отримання 04.11.2015 р. заяви позивача від 03.11.2015 р. про припинення договору оренди № 408 від 11.12.2012 р. відповідач не знав і не був зобов'язаний знати, що 21 жовтня 2015 року відбулася державна реєстрація публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" і що, як наслідок, договір оренди є припиненим.

Зобов'язання відповідача самостійно стежити за можливою державною реєстрацією ПАТ "Українська залізниця" додатковим договором від 31 липня 2015 року не передбачено, представник позивача в судовому засіданні 08.11.2016 р. пояснив, що регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області саме дізналося про реєстрацію ПАТ "Українська залізниця" не 21.10.2015 р., а дещо пізніше, після чого надіслало 04.11.2015 р. відповідачеві заяву про припинення договору оренди.

Відтак, суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин до офіційного повідомлення позивача про припинення договору оренди і необхідність повернення орендованого майна відповідач не повинен нести відповідальність у вигляді неустойки за неповернення майна з оренди, оскільки в такому неповерненні його вина відсутня, а засновані на вказаних аргументах заперечення відповідача проти позову є обгрунтованими.

Враховуючи, що термін повернення майна з оренди у спірному випадку є негайним, суд виходить з того, що відповідно до договору оренди № 408 від 11.12.2012 р., статей 252-254, 785 Цивільного кодексу відповідач зобов'язаний повернути орендовану частину перону позивачеві негайно, тобто 05 листопада 2015 року - не пізніше наступного дня після отримання відповідачем заяви позивача від 03.11.2015 р. № 18-03-04116 про припинення договору оренди № 408 від 11.12.2012 р., що відбулося 04.11.2015 р.

Таким чином, прострочення повернення частини перону відповідачем з оренди мало місце впродовж періоду з 06 по 30 листопада 2015 р. (день повернення майна з оренди по акту приймання-передавання). При цьому, відповідач не довів належними і допустимими доказами відсутність своєї вини в неповерненні об'єкта оренди в період з 06 по 30 листопада 2015 р. У той же час, тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання покладається на сторону, яка допустила відповідне порушення (ч. 3 ст. 614 ЦК України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача, що ФОП ОСОБА_1 має переплату з орендної плати, яку можна зарахувати в рахунок сплати неустойки.

Так, дійсно з наданих відповідачем квитанцій вбачається, що він сплачував орендну плату за договором і після закінчення строку його дії та повернення майна по акту балансоутримувачеві (а.с. 33).

Однак, сторони в судовому засіданні пояснили, що відповідач звернувся до позивача з офіційним листом про повернення з бюджету переплати з орендної плати, з чим позивач погодився й у відповідності до пункту 3.11, 5.14 договору оренди № 408 від 11.12.2012 р. здійснив перерахунок орендної плати станом на 30.11.2015 р. (по день фактичного повернення майна) та надіслав відповідного листа про повернення суми переплати до територіального органу Державної казначейської служби, на даний час питання про повернення ФОП ОСОБА_1 коштів переплати вирішується в територіальному органі ДКС України. З даного приводу спору між сторонами немає, обставини щодо повернення відповідачеві переплати визнають обидві сторони, з огляду на що суд не витребовував документи щодо розміру переплати та її повернення відповідачеві.

Разом з тим, у такому випадку підстав для зарахування переплати в рахунок погашення неустойки за неповернення орендованого майна немає.

Відповідно до пунктів 3,1, 5.14 договору оренди нерухомого майна № 408 від 11.12.2012 р. орендна плата за користування майном сплачується за весь період оренди по день фактичного повернення майна, тому факт сплати відповідачем орендної плати по 30.11.2015 р. не звільняє його від обов'язку сплатити неустойку за несвоєчасне повернення майна з оренди.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що належна до стягнення з ФОП ОСОБА_1 неустойка за несвоєчасне повернення орендованого майна складатиме 1712,23 грн., виходячи з наступного розрахунку:

1027,34 грн. (орендна плата за листопад 2015 року згідно розрахунку позивача, а.с. 25) х 2 : 30 дн. (кількість днів у листопаді 2015 р.) х 25 дн. (кількість днів прострочки з 06 по 30.11.2015 р.).

Таким чином, за результатами розгляду справи позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення неустойки в сумі 1712,23 грн., в решті вимог про стягнення неустойки в задоволенні позову належить відмовити.

В зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно обгрунтованим позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-А, код ЄДРПОУ 21432643):

- 1712,23 грн. неустойки (отримувач Держбюджет, м. Чернівці, 22080300, код ЄДРПОУ 37978173, МФО 856135, р/р 31115094700002);

- 852,02 грн. судового збору (одержувач регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, код 21432643, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р 35214055008539).

3. У решті вимог про стягнення неустойки у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

У судовому засіданні 08.11.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 08 листопада 2016 року.

Суддя Т.І.Ковальчук