Рішення № 62622117, 10.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2016 Справа № 904/8606/16

За позовом публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м.Дніпро

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором №2015/ТП-Б-1512/193836 від 27.04.2015р. на постачання газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 73юр від 01.09.16р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

30.09.2016р. публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 5050,83грн. основної заборгованості; 184,02грн. трьох відсотків річних; 457,65грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 29.09.2016р. за вих.№362/17/1-02 ухвалою суду від 03.10.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 18.10.2016р.

Суд розгляд справи відкладав з 18.10.2016р. на 10.11.2016р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 18.10.2016р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 18.10.2016р.

10.11.2016р. стороні, яка бере участь у розгляді справи, роз'яснено її процесуальні права та обов'язки, в тому числі заявляти відводи. Відводи не заявлені.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у минулому судовому засіданні проти позову заперечував та надав відзив.

Суд заслухав пояснення представників сторін щодо предмету позову.

В судовому засіданні дослідженні надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 10.11.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015р. між публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (далі по тексту - позивач, постачальник) та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №2015/ТП-Б-1512/193836 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортнім підприємством відповідно до пункту 2.5 розділу ІІ договору.

Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживачів з постачальником (пункт 3.9 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами та тарифами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Загальна вартість природного газу та послуг з його постачання на дату укладання договору становить 4237194,55грн., у тому числі ПДВ 706199,09грн.

Ціна 1000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, податку на додану вартість становить 5700,0000грн., крім того ПДВ 20% - 1140,0000грн.

Пунктом 4.2 договору визначено, що до ціни на природний газ додаються:

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотки, що складає 114,0000грн., крім того ПДВ - 20% - 22,8000грн., загалом - 136,8000грн.;

тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі 198,70грн., крім того ПДВ -20% - 39,74грн., загалом - 238,44грн.

тариф на транспортування газу розподільчими трубопроводами в розмірі 168,00грн., крім того ПДВ - 20% - 33,60грн., загалом - 201,60грн.

тариф на постачання газу за регульованим тарифом у розмірі 27,60грн., крім того ПДВ - 20% - 5,52грн., загалом - 33,12грн.

податок на додану вартість за ставкою 20% - в розмірі 1140,0000грн.

Станом на 01.02.2015р. ціна за 1000 кубічних метрів природного газу складає 7449,9600грн., в тому числі ПДВ - 20%, що складає 1241,6600грн.

Сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 цього розділу, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (пункт 4.4 договору).

Пунктом 4.6 договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення і гарячої води).

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 6-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2015р. (пункт 10.1 договору).

28.04.2015р. між сторонами підписано додаткову угоду в якій абзац третій пункту 4.1 договору викладено в наступній редакції:

"Ціна 1000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, податку на додану вартість становить 8900,0000грн., крім того ПДВ 20% - 1780,0000грн."

Пункт 4.2 договору викладено в новій редакції:

"До ціни на природний газ додаються:

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотки, що складає 178,0000грн., крім того ПДВ - 20% - 35,6000грн., загалом - 213,6000грн.;

тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі 198,70грн., крім того ПДВ -20% - 39,74грн., загалом - 238,44грн.

тариф на транспортування газу розподільчими трубопроводами в розмірі 168,00грн., крім того ПДВ - 20% - 33,60грн., загалом - 201,60грн.

тариф на постачання газу за регульованим тарифом у розмірі 27,60грн., крім того ПДВ - 20% - 5,52грн., загалом - 33,12грн.

податок на додану вартість за ставкою 20% - в розмірі 1780,0000грн.

Загальна ціна за 1000 кубічних метрів природного газу складає 11366,7600грн., в тому числі ПДВ - 20%, що складає 1894,4600грн."

Пунктом 3 додаткової угоди від 28.04.2015р. визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання. Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати її укладання, а саме з 01.03.2015р.

28.04.2015р. між сторонами підписано додаткову угоду в якій абзац третій пункту 4.1 договору викладено в наступній редакції:

"Ціна 1000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, податку на додану вартість становить 7200,0000грн., крім того ПДВ 20% - 1440,0000грн."

Пункт 4.2 договору викладено в новій редакції:

"До ціни на природний газ додаються:

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотки, що складає 144,0000грн., крім того ПДВ - 20% - 28,8000грн., загалом - 172,8000грн.;

тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі 396,20грн., крім того ПДВ - 20% - 79,24грн., загалом - 476,44грн.

тариф на транспортування газу розподільчими трубопроводами в розмірі 260,00грн., крім того ПДВ - 20% - 52,00грн., загалом - 312,00грн.

тариф на постачання газу за регульованим тарифом у розмірі 61,40грн., крім того ПДВ - 20% - 12,28грн., загалом - 73,68грн.

податок на додану вартість за ставкою 20% - в розмірі 1440,0000грн.

Загальна ціна за 1000 кубічних метрів природного газу складає 9673,9200грн., в тому числі ПДВ - 20%, що складає 1612,3200грн."

Пунктом 3 додаткової угоди від 28.04.2015р. визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання. Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати її укладання, а саме з 01.04.2015р.

25.05.2015р. між сторонами підписано додаткову угоду в якій абзац третій пункту 4.1 договору викладено в наступній редакції:

"Ціна 1000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, податку на додану вартість становить 6810,0000грн., крім того ПДВ 20% - 1362,0000грн."

Пункт 4.2 договору викладено в новій редакції:

"До ціни на природний газ додаються:

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 відсотки, що складає 136,2000грн., крім того ПДВ - 20% - 27,2400грн., загалом - 163,4400грн.;

тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі 396,20грн., крім того ПДВ -20% - 79,24грн., загалом - 475,44грн.

тариф на транспортування газу розподільчими трубопроводами в розмірі 260,00грн., крім того ПДВ - 20% - 52,00грн., загалом - 312,00грн.

тариф на постачання газу за регульованим тарифом у розмірі 61,40грн., крім того ПДВ - 20% - 12,28грн., загалом - 73,68грн.

податок на додану вартість за ставкою 20% - в розмірі 1362,0000грн.

Загальна ціна за 1000 кубічних метрів природного газу складає 9196,5600грн., в тому числі ПДВ - 20%, що складає 1532,7600грн."

Пунктом 3 додаткової угоди від 25.05.2015р. визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання. Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати її укладання, а саме з 01.05.2015р.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у період з січня 2015 року по червень 2015 року поставив відповідачу природний газ.

В червні 2015 року поставлено відповідачу природний газ у розмірі 0,565 тис.м.куб. на загальну суму 5050,83грн., що підтверджується актом №ДНГ7163972 приймання-передачі природного газу від 30.06.2015р.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача природного газу в червні 2015 року не виконав у повному обсязі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5050,83грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов та повідомив, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Відповідач зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.

Відповідач звертає увагу суду, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено при порушенні грошових зобов'язань споживачем, а саме відповідачем нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5050,83грн. основної заборгованості такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується матеріалами справи, а саме актом №ДНГ7163972 приймання-передачі природного газу від 30.06.2015р. на суму 5050,83грн., який міститься в матеріалах справи і який підписано представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий природний газ передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 4.6 договору, строк оплати природного газу отриманого за актом №ДНГ7163972 приймання-передачі природного газу від 30.06.2015р. на суму 5050,83грн. є таким, що настав.

Доказів оплати природного газу в сумі 5050,83грн. відповідач не надав.

Відповідач доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Зазначення у відзиві на позов, що відповідач є бюджетною установою не спростовує обов'язку відповідача з оплати природного газу.

Господарський суд наголошує, що всі є рівними перед законом і судом, а договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено про те, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 184,02грн. за період прострочення з 07.07.2015р. по 22.09.2016р. та інфляційні втрати у розмірі 457,65грн., які розраховані за період прострочення з 01.09.2015р. по 31.05.2016р.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, який здійснено позивачем та визнав його вірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, які вказані у відзиві на позов в частині того, що стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не передбаченого положеннями укладеного між сторонами договору господарським судом визнаються необґрунтованими, так як стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснюється на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1378,00грн.

Керуючись ст.ст. 254, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 218, 229, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Красна, 20А; ідентифікаційний код 08592141) на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49101, м.Дніпро, вул.Олександра Косинського, 5; ідентифікаційний код 20262860) 5050,83грн. (п'ять тисяч п'ятдесят грн. 83 коп.) основної заборгованості; 184,02грн. (сто вісімдесят чотири грн. 02 коп.) трьох відсотків річних; 457,65грн. (чотириста п'ятдесят сім грн. 65 коп.) інфляційних втрат; 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.11.2016 року

Суддя ОСОБА_2