Рішення № 62621499, 03.11.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34889/15-ц

Провадження № 2/761/160/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Сівоха І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в місті Києві та Київська міська прокуратура № 10 про встановлення фактів, визнання договору недійсним та визнання права власності на спадкове майно -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач-1), треті особи: Головне територіальне управління юстиції в місті Києві та ОСОБА_4 про встановлення фактів проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу і постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно.

В процесі розгляду справи позивачем було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням уточнень, до Київської міської ради, ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-2) та ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач-3), треті особи: Головнетериторіальне управління юстиції в місті Києві та Київська міська прокуратура № 10 про встановлення фактів, визнання договору недійсним та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви від 29.04.2016 року мотивовані тим, що позивач проживала разом із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_4 в період з вересня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. На час смерті померлий був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_3, та квартири за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із правовою необізнаністю позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за спливом шестимісячного строку. Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 35/2015.

Позивач вважала, що вона має право на спадкування в четверту чергу за законом, оскільки проживала із ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу не менше як п'ять років до дня його смерті, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах.

За час спільного проживання позивач постійно доглядала за ОСОБА_5, особливо коли він хворів, готувала йому їжу, прала та прасувала одяг, прибирала в спільному помешканні тощо. ОСОБА_5 завжди вважав та називав позивача своєю дружиною, а вона його - чоловіком.

За період спільного проживання позивач із ОСОБА_5 вели спільне господарство, мали загальний бюджет, за спільні кошти ремонтували своє житло, оплачували житлово-комунальні та інші послуги, купували ліки, продукти харчування, одяг, домашню побутову техніку, і меблі та предмети домашнього вжитку, разом харчувалися, відпочивали, гостювали та святкували родинні свята.

Враховуючи те, що шлюб зареєстрований не був, то реалізація спадкових прав заявника залежить від доведення факту проживання однією сім'єю.

Окрім того, позивачу стало відомо, що 10 лютого 2016 приватний нотаріус Патрєва Ю. П. Київського нотаріального округу посвідчила договір дарування, в реєстрі № 251, за яким померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 подарував квартиру в АДРЕСА_3 ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_5.

Також, 10 лютого 2016 приватний нотаріус Патрєва Ю. П. Київського нотаріального округу посвідчила договір дарування, в реєстрі № 250, за яким ОСОБА_5 подарував квартиру в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, то договори дарування від 10 лютого 2016 позивач вважала є нікчемними в силу статті 228 ЦК України.

Зазначала, що вчинення договору дарування квартири особою яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (від особи померлого) свідчить про незаконне заволодіння третіми і особами спадковим майном, що дає підстави вважати договори нікчемними. Визнання таких договорів недійсними не вимагається як таких, що порушують публічний порядок, оскільки вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Окрім того, позивачу стало відомо, що 21.03.2016 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 іпотечний договір, відповідно до якого передав в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Так позивач також вважала, що іпотечний договір від 21.03.2016 підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_2 не набув права власності на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в силу нікчемності договору дарування від 10.02.2016, в реєстрі № 250.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд встановити факт проживання її, ОСОБА_1, із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу з вересня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку АДРЕСА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнати недійсним іпотечний договір від 21.03.2016 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Горбунова Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 428. Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

В судовому засіданні прокурор проти задоволення позову заперечував в повному обсязі у зв'язку із його недоведеністю та необґрунтованістю.

Представник Головного територіального управління юстиції в місті Києві в судове засідання не з'явився, разом із тим просив суд розглядати справу за його відсутності та у вирішенні спору поклався на розсуд суду з урахуванням підстав, зазначених в письмових поясненнях по справі.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли. Неявка представника Київської міської ради в судове засідання була визнана судом неповажною.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що ~ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 та на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с. 111-126).

Після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 (Т.1, а.с. 111), ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 116) та ОСОБА_8 (Т.1, а.с. 123).

Постановами державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори від 30.01.2015 року та від 04.08.2015 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у зв'язку із не підтвердженням факту проживання з померлим однією сім'єю на протязі п'яти років (Т.1, а.с. 114, 121).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом із тим, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту її проживання із ОСОБА_5, однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з вересня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, а також постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на вказане, у зв'язку із недоведеністю позивачем позовних вимог в частині встановлення фактів її спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з вересня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 та постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2, позовні вимоги про визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 та на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, визнаються судом недоведеними та необґрунтованими, а тому також не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними іпотечного договору від 21.03.2016, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Горбунова Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 428, то оскільки статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а судом встановлено, що інтереси позивача у зв'язку із спадкуванням майна ОСОБА_5 не можуть бути порушеними, то такі вимоги також задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені неналежним позивачем.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1216, 1264 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в місті Києві та Київська міська прокуратура № 10 про встановлення фактів, визнання договору недійсним та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК