Рішення № 62621024, 08.11.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17342/16-ц

провадження № 2/753/7505/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Комаревцевої Л.В.,

за участю секретарів - Борисова М.О. Палій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки,,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ВДВС Дарницького РУЮ в м.Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк виходить з того, що між АБ "Синтез" та ОСОБА_3 31.10.2007 року було укладено договір кредитної лінії №311007/1, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав від позивача кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у сумі 120 000,00 доларів США, який в подальшому, згідно додаткової угоди №1 року від 14.03.2008 року, було збільшено до 135 000,00 доларів США, на строк до 30.10.2009 року зі сплатою 18,00% річних за користування кредитом. АБ "Синтез" виконав умови кредитного договору та надав ОСОБА_3 зазначені грошові кошти у повному обсязі.

Разом з тим, ОСОБА_3 умови договору кредитної лінії належним чином не виконує і станом на 18.04.2016 року сума загальної кредитної заборгованості складає 1 871 815 грн. 60 коп.

Крім того, 31.10.2007 року між АБ "Синтез" та ОСОБА_2 з метою забезпечення згаданого договору кредитної лінії №311007/1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру №127, загальною площею 102,20 кв.м., житловою площею 57,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.1999 року.

Між АБ "Синтез " та ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» 11.02.2009 року було укладено договір про відступлення права вимоги б/н за зобов"язанням, що випливають із вказаних договорів.

Зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_3 умов договору кредитної лінії №311007/1 від 31.10.2007 року ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» просило суд звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки у вигляді квартири.

За вказаною позовною заявою Дарницьким районним судом м.Києва 23.05.2016 року було постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Разом з тим, за заявою відповідача про скасування заочного рішення, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 20.09.2016 року вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, крім того, уточнив, що в останній редакції заяви про зміну предмета позовних вимог від 18.04.2016 року, у прохальній частині наявна описка у номері та даті договору кредитної лінії, а саме: зазначив, що стягнення заборгованості відбувається саме за договором кредитної лінії №311007/1 від 31.10.2007 року, а не за кредитним договором №070706/5 від 07.07.2006 року, як це зазначено у вказаній заяві.

Судом були прийнятті вказані уточнення до позовних вимог, представник відповідача та третя особа також не заперечували проти вказаних уточнень.

Представник відповідача в судове засідання з'явився,позовних вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, крім того подав до суду письмові заперечення, в яких зокрема просив застосувати строки позовної давності.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання з"явився, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши інші докази окремо та в їх сукупності з іншими доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між АБ "Синтез" та ОСОБА_3 31.10.2007 року було укладено договір кредитної лінії №311007/1, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав від позивача кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у сумі 120 000,00 доларів США, який в подальшому, згідно додаткової угоди №1 року від 14.03.2008 року, було збільшено до 135 000,00 доларів США, на строк до 30.10.2009 року зі сплатою 18,00% річних за користування кредитом.

Крім того, 31.10.2007 року між АБ "Синтез" та ОСОБА_2 з метою забезпечення згаданого договору кредитної лінії №311007/1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру №127, загальною площею 102,20 кв.м., житловою площею 57,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.1999 року.

Відповідно до умов додаткової угоди №3 до кредитного договору від 11.02.2009 року сторони за взаємною згодою, домовились перевести заборгованість боржника за кредитним договором в сумі 124 554,00 долари США, в заборгованість в гривні за курсом 6,50 гривень за 1 долар США. Сума заборгованості боржника за кредитним договором станом на 11.02.2009 року складає 809 601,00 грн.

11.02.2009 року між АБ «Синтез» та ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія», було укладено договір про відступлення права вимоги б/н за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору.

Також, 11.02.2009 року між АБ «Синтез» та позивачем, було укладено договір відступлення права за договором іпотеки, посвідчений ПН КМНО Морозовою С. В., та зареєстрований в реєстрі за №1577, відповідно до якого позивач приймає всі права за договором іпотеки від 31.10.2007 року, посвідченого ПН КМНО Охендовською К.В. за реєстровим номером №981, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 як майновий поручитель, передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру в Дарницькому районі м. Києва, загальною площею 102,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за зобов'язаннями боржника, що виникали із кредитного договору.

Згідно Звіту про оцінку майна № 160915-001 від 15.09.2016 року ринкова вартість вказаної квартири становить суму 1 926 611. 00 грн.

Таким чином, початкова ціна зазначеної чотирьох кімнатної квартири, як предмета іпотеки за договором іпотеки, для її подальшого стягнення в рахунок задоволення вимог ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» за кредитним договором, становить у сумі 1 979 605,00 грн..

Відповідно до ч. І ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ч. 1, 4, 6 ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням іьзверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Підпунктом 4.2.3 договору іпотеки визначено, що за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмету іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, що випливають із кредитного договору, у повному обсязі на момент фактичного задоволення. До сум цих вимог, зокрема входять несплачена сума кредиту відповідно до умов, передбачених кредитним договором, та несплачені суми неустойки (пені, штрафів), передбаченої кредитним договором. Свої вимоги щодо відшкодування збитків, у тому числі і неодержаних доходів, що понесені іпотеко держателем внаслідок неповного та/або несвоєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат по сплаті державного мита.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, а саме: неповерненням у встановленні, відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строки суми наданого кредиту в розмірі 809 601,00 грн., позивач у жовтні 2010 року був вимушений звернутись до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до боржника, третя особа відповідач, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дарницьким районним судом м. Києва 16.11.2011 року винесено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії №311007/7 від 31.10.2007 року в сумі 689 601,00 грн. та судових витрат в сумі 1820,00 грн. Дане рішення суду набрало законної сили 28.11.2011 року.

Старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Єрмаковою О.А. 14.12.2015 року було відкрито виконавче провадження №49647900 з виконання дублікату виконавчого листа №2-2014 від 24.04.2015 року, виданого Дарницьким районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» заборгованості в розмірі 689 601,00 грн..

Оскільки, заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія», що була визначена рішенням суду від 16.11.2011 року, станом на час звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишилася повністю не погашеною та становить в розмірі 691 421,00 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель, позивач, має право звернутись у будь-якій час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Позивач просить задовольнити свої вимоги за кредитним договором в розмірі 689 601,00 грн. та судових витрат в розмірі 1 820,00 грн., згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2011 року, а також несплачена боржником пеня, в порядку п. 8.2., 8.5 кредитного договору та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 624 ЦК України, матеріальні витрати позивача, які полягають у знеціненні неповернутих вчасно боржником кредитних коштів за кредитним договором, внаслідок інфляційних процесів, що існують на протязі усього часу їх несплати та в компенсації (плати) за користування цими кредитними коштами, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачений позивачем судовий збір в суму 243,60 грн. при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, за рахунок реалізації чотикімнатної квартири відповідача.

За розрахунком заборгованості боржника за умовами кредитного договору, загальний розмір вимог позивача за кредитним договором до боржника складає у розмірі 1 871 815,60 грн.

Таким чином, позивач має право задовольнити свої вимоги за договором позики у повному обсязі.

Пунктом 37 Постанови №5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства про вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, щоневиконання вимог частини першої статті35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відповідно доч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку», положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Отже, посилання відповідача на порушення позивачем вимогч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», є безпідставним.

Статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначається, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Виходячи з того, що грошове зобов'язання третьої особи за умовами кредитного договору,згідно умов додаткової угоди № 3 до кредитного договору від 11.02.2009 року, визначено у національній валюті, то вимоги ст.1Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані у судовому розгляді справи № 753/20961/14-ц.

Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

16.11.2011 року Дарницьким районним судом м. Києва в цивільній справі № 2-2014/11 винесено рішення про стягнення з третьої особи на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 689 601,00 грн. та судових витрат в розмірі 1 820,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ч.1 ст. 294 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.3 ст. 70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Внаслідок не подання третьою особою апеляційної скарги на зазначене рішення Дарницького районного суду м. Києва, то в силу вимог ч.3 ст.70, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, дане рішення суду набрало законної сили 28.11.2011 року, що також підтверджується і відповідним позначенням у даному рішенні суду.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч.3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи з того, що строк позовної давності за грошовим зобов'язанням третьої особи визначеним умовами кредитного договору перервався внаслідок пред'явлення позивачем позову до третьої особи про стягнення заборгованості за кредитним договором, то з часу набрання зазначеним рішенням Дарницького районного суду м.Києва законної сили, строк позовної давності за грошовим зобов'язанням третьої особи визначеним умовами кредитного договору розпочався заново та згідно п.8.6. кредитного договору, яким встановлено п'ятирічний строк позовної давності, закінчується 28.11.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В свою чергу, вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є похідною від вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, тож, в розумінні вимог ч.1 ст.266 ЦК України, строк позовної давності для вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки також закінчується 28.11.2016 року.

Отже, при зверненні 17.11.2014 року з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем було дотримано відповідний строк позовної давності, що в свою чергу вказує на безпідставність посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, обставиною, яка стала підставою для звернення до суду з даним позовом є неповернення третьою особою загальної суми (основної частини) кредитних коштів після спливу строку дії кредитного договору.

Разом з тим, наведена відповідачем правова позиція Верховного Суду України була сформована для вирішення справ у яких вимоги кредитора стосуються дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, наведена відповідачем правова позиція Верховного Суду України не є обов'язковою для врахування при визначені у даній справі строку позовної давності, так як при визначені строку позовної давності для вимог позивача мають враховуватися інша норма права (ч.1 ст.1049 ЦК України), ніж та (ч.2 ст.1050 ЦК України), яка підлягає врахуванню, на думку відповідача.

Таким чином, відповідач посилається на неправильне обчислення строку позовної давності для вимог позивачау даної справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем та третьою особою суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і ході судових засідань. Надані представником відповідача заперечення на позов не знайшли свого правового обгрунтування на спростування позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 13,57,58,59, 60, 88, 179, 209, 212-215, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за умовами Кредитного договору № 311007/1 від 31 жовтня 2007 року, в розмірі 1 871 815,60 грн. (один мільйон вісімсот сімдесят одна тисяча вісімсот п'ятнадцять гривень 60 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія» (код ЄДРПОУ 25286345), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, будинок № 47, звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 31 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 981, а саме, чотирьох кімнатну квартиру в Дарницькому районі м. Києва, загальною площею 102,2 (сто дві цілих та дві десятих) кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і загальною вартістю 1 926 611,00 грн. (один мільйон дев'ятсот двадцять шість тисяч шістсот одинадцять гривень 00 копійок) та належить на праві власності, ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Харківським РУ ГУ МВС України 289 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1), що є майновим поручителем ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_4, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 13 серпня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія» судовий збір в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Комаревцева Л.В.