Ухвала суду № 626206, 16.04.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

16.04.07 Справа № 12/231-3242

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Ковалишин Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ від 10.11.06 б/н

на постанову господарського суду Тернопільської області від 10.10.06

у справі 12/231-3242

за позовом Головного підприємства ВАТ »Тернопільбуд»БМУ «Машбуд»

до відповідача Тернопільської ОДПІ

провизнання нечинними податкових повідомлень- рішень

за участю представників сторін:

від позивача- Недошитко О.

від відповідача- Білий В.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Тернопільської області від 10.10.06 по даній справі задоволено позов Головного підприємства ВАТ »Тернопільбуд»БМУ «Машбуд». Визнано нечинними податкові повідомлення- рішення від 02.08.06 № 0001572304 та від 02.08.06 № 0001562304/0.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач

подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду

скасувати з підстав порушення норм матеріального права, не

повного з»ясування обставин справи, що призвело до прийняття

не вірного рішення. Апелянт вважає, що суд першої інстанції

не вірно трактує положення Закону про ПДВ і не бере до уваги,

що даний закон передбачає, що право на відшкодування ПДВ є

лише тоді, коли контрагент платника податку- покупця товару

сплатив суми ПДВ сплачені покупцем в ціні товару, послуг, до

бюджету.

Судом не взято до уваги той факт, що відповідно до наявних баз даних, поданих розрахунків та декларацій ПП "Багро", на підприємстві відсутні виробничі потужності та складські приміщення. Згідно довідки № 13/3980 від 31.10.2006р. виданої УМВС України в Тернопільській області, у ПП "Багро" в користуванні перебувають лише три автомобіля марки "Камаз". Судом не взято до уваги той факт, що згідно поданих до податкового органу за місцем реєстрації форм 1-ДФ на ПП „Багро" за період 2003 -2005роки число працюючих становило 1 особа. Проведеним аналізом руху грошових потоків за даними банківських рахунків ПП „Багро" не встановлено фактів перерахування коштів за послуги автокрана та бульдозера іншим підприємствам. Також, не відповідає дійсності твердження суду, що в процесі розгляду справи Відповідачем не підтримана позиція стосовно використання факсимільного підпису, однак в заперечені проти адміністративного позову Відповідачем зазначено , що оскільки, податкова накладна являється звітним документом, який засвідчує факт купівлі, продажу товарів (робіт, послуг), виконаних робіт, наданих або отриманих послуг, то всі складені примірники податкової накладної; повинні бути підписані власноручно уповноваженою особою платника податку без застосування аналогів відтворення власного підпису (факсимільного підпису). Таким чином, зазначені податкові накладні, які оформлені з використанням факсимільного підпису, не відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

За результатами проведеної відповідачем перевірки позивача за період з 01.01.04 по 31.12.05 ( акт № 16639/23-430/0/01268992), встановлено, що БМУ „Машбуд" в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної" завищило податковий кредит в сумі 55 468,50 грн. за липень 2004 рік по жовтень 2005 року. Також, в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", БМУ „Машбуд" занизило податок на прибуток на 69 335,63 грн. за 3-4 квартали 2004 року та за 2005 рік.

На підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572304/0/47990, яким на підставі підпункту „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Будівельно-монтажному управлінню „Машбуд" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем - податок на додану вартість в сумі 55468,50 грн. основного платежу та 27734,25 грн. штрафних (фінансових санкцій). Також, 02 серпня 2006 року Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001562304/0/47991, яким на підставі підпункту „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4. підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Будівельно-монтажному управлінню „Машбуд" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем - податок на прибуток в сумі 69335,63 грн. основного платежу та 34667,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (надалі Закон №168/97), право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання згідно звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата

отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належним чином завіренні копії договорів оренди від 30.06.2004р. та від 04.01.2005р. №20-04, акти приймання-передачі виконаних робіт по укладених договорах, платіжні доручення про перерахування сум згідно умов договорів, а також податкові накладні, колегія встановила, що позивачем були понесені витрати по сплаті орендної платні.

Слід зазначити, що норми Закону про ПДВ не містять обов»язку платника податку покупця товару перевіряти факт сплати його контрагентом сум ПДВ до бюджету. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи- продавця товару.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку- покупця товару права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено вище, позивачем сплачено суми ПДВ в ціні товару ( отриманої послуги), отримано належним чином оформлені податкові накладні, а тому колегія суддів вважає , що позивачем підставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних виданих ПП»Багро».

Щодо посилання апелянта на наявність на податкових накладних факсимільного підпису, а не особистого особи уповноваженої виписувати податкові накладні, то слід зазначити, що чинним законодавством не заборонено використання факсимільного підпису. Також в силу ст. 71 КАС України, ДПІ не надало належних доказів, того, що на податкових накладних було проставлено саме факсимільний підпис.

Також, не заслуговують на увагу твердження податкового органу на те, що БМУ „Машбуд" завищило валові витрати, в зв'язку з чим в порушення норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" занизило податок на прибуток на 69335,63 грн., оскільки, відповідно до п. 5.1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат згідно положень Закону, зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Однак, згідно п.п. 5.3.9 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств", на яку посилається відповідач, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат випадки відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально. Однак, як вище було досліджено, позивачем було дотримаго усіх умов, що дають право на віднесення сум до валових витрат, а в подальшому включення до податкового кредиту.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Тернопільської області від 10.10.06 у справі № 12/231-3242 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк