Рішення № 62617502, 02.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5305/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди», за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 грудня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

27.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, по якому просив стягнути з відповідача витрати на ремонт автомобіля у розмірі 77605 грн., витрати на експертне дослідження механічних пошкоджень автомобіля у розмірі 700 грн., витрати на послуги автомобіля-евакуатора у розмірі 350 грн., витрати на роботи, проведені сервісною службою БМВ «Емералд-Моторс» у розмірі 570,24 грн., витрати на послуги СТО при проведенні експертизи у розмірі 328,80 грн., витрати на надіслання телеграми у розмірі 42,96 грн., а також понесені позивачем витрати на юридичну допомогу у розмірі 3000 грн., витрати на судовий збір у розмірі 796 грн. та 121,80 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що 31.05.2014 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, о 14 год. в м. Одесі на розі узвозу ОСОБА_4 та вул. Балківській, не врахувала дорожні умови та скоїла виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який йому належить. В результаті зіткнення його автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2014 року ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014 року позов частково задоволений: стягнуто з ОСОБА_3 на користьОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суму в розмірі 79597 грн., що складається з700,00 грн. напроведенняекспертизи; 350 грн. напослуги автомобіля-евакуатор;570,24грн.на оплатуробіт, проведенихсервісною службою БМВ «Емералд-Моторс»; 328,80 грн. на послуги СТО при проведенні експертного дослідження; 42,96 грн. на надсилання телеграми; з 77 605 грн. вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат, повязаних із наданням правової допомоги у розмірі 3 000 грн., а також на відшкодування судових витрат - суму судового збору в розмірі 795,97 грн. та 121 грн.

23.12.2014 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просила скасувати рішення районного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з неї на користь позивача 24331,50 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне зясування районним судом обставин у справі, а також порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10.03.2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацом 5 наступного змісту: зобовязано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 після відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди наступні замінені деталі автомобілю марки «БМВ-528і», реєстраційний номер НОМЕР_3: бампер, ліве переднє крило, праве переднє крило, капот, підсилювач бамперу переднього, фару ліву, фару праву (корпус), панель передка, підкрилок лівий, підкрилок правий, фільтр повітряний, лонжерон передній правий; в звязку з цим абзац 5 вважати абзацом 6; в решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 10.03.2015 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.01.2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2014 року змінено: скасовано в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. за надання йому правової допомоги та у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено; в решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 28.01.2016 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно п. 3 ч. 1ст. 307 ЦПК Україниза наслідками розглядуапеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, вважав не доведеними його вимоги стосовно відсутності відповідачки в спірній квартирі без поважних причин понад шести місяців. В іншій частині його позову, районний суд вважав вимоги похідними від основного позову, тому теж не підлягали задоволенню.

З таким висновками районного суду колегія суддів погоджується частково.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом такі обставини у справі.

31 травня 2014 року ОСОБА_3, керуючи по вул. Балківській у м. Одесі автомобілем «Мітсубіші», держаний номерний знак НОМЕР_4, не врахувала дорожні умови та скоїла виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки «БМВ», держаний номерний знак НОМЕР_3, який йому належить. В результаті зіткнення його автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2014 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Висновком експертного авто товарознавчого дослідження від 2 липня 2014 року № 231/14 вартість матеріального збитку, завданого позивачу, визначено у розмірі 42163 грн. 62 коп., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7.

Згідно з актом виконаних робіт від 20 серпня 2014року, квитанції до прибуткового касового ордеру № 17 від 20 серпня 2014 року фактично для відновлення пошкодженого автомобіля позивач витратив 77605 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом п.п. 8.1-8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, якщо вартість відновлювального ремонту ТЗ не перевищує його ринкову вартість, розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення фізичного зносу складників ТЗ.

Відповідно до п. 7.41. зазначеної Методики для складників ТЗ за строком експлуатації понад 12 років значення коефіцієнта фізичного зносу приймається рівним 0,7.

Крім того, у п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам розяснено, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна ( у разі відшкодування збитків).

Отже, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що матеріальна шкода, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 42163,62 грн.

Колегія суддів зазначає, що районним судом також вірно встановлено та частково визнано відповідачкою, що позивач зазнав додаткових витрат, повязаних з відновленням пошкодженого автомобілю, а саме такі витрати: 700 грн. - на проведення експертного дослідження; 350 грн. на послуги автомобіля-евакуатора; 42,96 грн. на надсилання телеграм, що становить 1092,96 грн.

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню становить 43266,58 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, колегія суддів вважає за необхідне частково стягнути з відповідачки витрати за сплату судового збору 432,66 грн. та 121,00 грн., сплачені за заявою про забезпечення позову, а всього судові витрати складають 554,46 грн.

Не підлягають стягненню належним чином документально не підтверджені такі стягнення: 570,24 грн. складання попереднього кошторису пошкоджень автомобіля, виконаного ДП ТОВ «Емералд» Фірми «Емералд Моторс» та 328,80 грн. оплата послуг СТО МПП «ЮКОМ», оскільки рахунок-фактура та акт виконаних робіт не підтверджують сплату вказаних коштів.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що сама по собі вимога про відшкодування 328,80 грн. є обґрунтованою, оскільки надання даної послуги СТО повязана з необхідністю розборки пошкоджених деталей автомобіля для послідуючого дослідження експертом.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції, задовольняючи повністю вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., виходив із того, що позивач не має спеціальних знань та в силу протиправних дій саме відповідачки був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Однак із такими висновками районного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсаційних витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно до ст. 47 ЦПК України учасниками процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

ОСОБА_6 представляв інтереси ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги № 20/08/14 від 20.08.2014 року, до якого додано свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_6, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та копію квитанції про її сплату.

Згідно наявних у справі журналів судових засідань ( а.с. 86, 107), ОСОБА_6 брав участь у справі як представник позивача. Районний суд не постановляв ухвалу про допуск ОСОБА_6 до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу, що передбачено ст. 56 ЦПК України.

Повноваження представника визначаються ст. 44 ЦПК України, у той час коли особа, яка надає правову допомогу, керується ч.2 ст. 56 ЦПК України.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов до помилкового висновку про те, що сплачені ОСОБА_2 3000 грн. є витратами на правову допомогу, тому правові підстави для їх стягнення відсутні.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, та з урахуванням визнання відповідачкою частково вказаних позовних вимог, тому відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК Українийого слід змінити та викласти резолютивну частину рішення в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 грудня 2014 року - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди , завданої пошкодженням автомобіля - 43266 грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат - 554 грн. 46 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

02.11.2016 року м. Одеса