Постанова № 62615823, 10.11.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

10.11.16

Справа № 489/5240/16-а

Номер провадження 2-а/489/315/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2016 р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді - Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Завірюхи А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва.

Вказував на те, що згідно Розпорядження Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 25.03.2016 р. йому було нараховано пенсію за віком в розмірі 3 423 грн. 86 коп. При цьому відповідачем був зарахований трудовий стаж 442 місяці. В травні 2016 р. УПФУ прийняло нове рішення, посилаючись на те, що позивач з 1996 р. по 2002 р. працював в Російській Федерації, скоротило трудовий стаж позивача до 383 місяців, в зв'язку з чим було зменшено розмір його пенсії до 3 154 грн. 86 коп. Позивач такі дії відповідача вважає неправомірними, оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд скасувати рішення ПФУ про виключення 59 місяців з його трудового стажу і відновити стаж в первісному обсязі з відповідним перерахунком пенсійних нарахувань; провести перерахунок пенсійних нарахувань за попередній період з урахуванням відновленого трудового стажу, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, оскільки позивач з 19.11.1996 р. по 16.09.2003 р. працював в Російській Федерації приватним підприємцем, через що, згідно пенсійного Законодавства України, підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу роботи позивача відсутні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20.01.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва з заявою про призначення йому пенсії за віком.

На підставі вищевказаної заяви з 12.12.2015 р. ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Страховий стаж на момент призначення пенсії позивачу складав 36 років 10 місяців 17 днів, загальний розмір пенсії складав 3 423 грн. 86 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно зі ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою ст. 24 цього Закону.

Відповідно до частини першої ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 19.11.1996 р. по 16.09.2003 р. працював приватним підприємцем в Російській Федерації.

Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» , трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Згідно ст. 7 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.

В обґрунтування свої вимог позивач посилається на те, що УПФУ в Ленінському районі неправомірно зменшило його трудовий стаж та відповідно розмір пенсії, оскільки період його роботи в Російській Федерації згідно чинного міжнародного законодавства, зокрема Угод ратифікованих державою Україною, повинен зараховуватись до його страхового стажу.

Проте, з наданих відповідачем заперечень вбачається, що відповідач у спірний період, який виключений з його страхового стажу працював в Російській Федерації приватним підприємцем, однак цей період при повторному нарахуванні пенсії не брався до уваги, оскільки такий вид трудового стажу зараховувався лише до 01.05.1993 р., та підстави для зарахування трудового стажу часу роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю з 01.05.1993 р. - відсутні.

Після призначення пенсії позивачу його пенсійну справу було направлено на консультацію до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєві з питання правильності зарахування до загального страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності у Російській Федерації.

Так, згідно Листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєві від 12.04.2016 р. вбачається, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міждержавних Договорів в галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, затвердженим Постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637. Та згідно даної постанови підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності в Російській Федерації немає.

Відповідно до п. 4 вищевказаної Постанови КМУ час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993 р. зараховується до трудового стажу за наявності Довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

15.04.2016 р. УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва прийнято розпорядження №182991, відповідно до якого з 01.05.2016 р. позивачу із загального страхового стажу та заробітної плати для обчислення пенсії виключено період роботи в Російській Федерації з 1996 р. по 2003 р.

Проте суд вважає дії відповідача неправомірними через наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України , можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України .

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення пенсії, є ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною другою ст. 5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини другої ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було розраховано трудовий стаж позивача та призначено пенсію в розмірі 3 423 грн. 86 коп., однак в подальшому було зменшено розмір пенсії до 3 154 грн. 86 коп., що є звуженням його існуючого права на пенсію.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Положеннями ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був при призначенні пенсії позивачу зарахувати його період роботи в Російській Федерації з 1996 р. по 2002 р., що ним було зроблено, однак в подальшому неправомірно виключив вказаний період з трудового стажу позивача та зменшив розмір його пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва та скасувати розпорядження щодо виключення 59 місяців зі страхового стажу ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням його страхового стажу за період роботи в Російській Федерації з 1996 р. по 2002 р., починаючи з 01.05.2016 р. та сплатити у визначеному,після перерахунку розмірі, з урахуванням отриманих ним коштів.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн.20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя: Н.С. Тихонова