Постанова № 62615095, 02.11.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/7492/15-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.11.2016 року Франківський районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді - Мартинишин М.О.

при секретарі - Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області

про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом в суд до Центр соціально-психологічної допомоги у Львівській області про скасування протиправного Наказу №10 від 09 вересня 2015 року суб'єкта владних повноважень - директора Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області Бардовського Геннадія Євгеновича про відрахування з ЦСПД ОСОБА_1 (1981 р.н.) та ОСОБА_3 (2009 р.н.), посилаючись на те, що вона разом з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зарахована до Центру соціально-психологічної допомоги згідно п.9 Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги, затвердженою постановою КМУ від 12.05.2004 року №608 на підставі наказу директора центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області від 03.11.2011 року №164 за клопотанням Львівського міського голови від 24.10.2011 року, скерування Львівського міського центру соціальних служб сім'ї, дітей та молоді. При зарахуванні до центру враховувався соціальний статус, а саме те, що до неї її чоловік застосовував психологічне насильство, крім того в квартирі по за місцем реєстрації: м.Львів,вул. С.Петлюри,4/119 незадовільний санітарно-технічний стан після затоплення сусідами. 03.11.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про тимчасове перебування. Згідно договору термін перебування становив 3 місяці. В подальшому у зв'язку з неусуненням перешкод, які були підставою для зарахування до закладу договір про тимчасове перебування неодноразово продовжувався. Згодом позивач довідалась про те, що Наказом №129 від 10.06.2014 року позивача разом з сином відраховано з Центру. Підставою для відрахування став Наказ про проведення ремонту від 10.05.2014 року та попередження про відрахування від 23.05.2014 року. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2015 року у справі №465/7727/14-а задоволено її позов та скасовано Наказ №129 від 10.06.2014 року, зокрема через відсутність доказів, що відпали підстави, відповідно до яких моя сім'я була влаштована у ЦСПД у Львівській області. Однак, 09.09.2015 року директором Бардовським Г.Є. видано новий Наказ №10 про відрахування її та її сина з Центру. Причиною відрахування є порушення Договору про тимчасове перебування пп. 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 та відсутність дозвільних документів на тимчасове перебування у ЦСПД. Наказ позивач не підписувала, її ніхто не ознайомлював. За час проживання позивач ні разу не порушувала правила користування приміщенням. Вважає наказ незаконним, протиправним та виданим безпідставно за надуманими та неіснуючими причинами, просить скасувати протиправний вищезазначений наказ, а тому звернулася до суду за захистом свого права. Просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов заперечили, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що Наказ №10 від 09 вересня 2015 року є законним, вони діяли в межах повноважень, наданих їм законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, та з підстав, які зазначені в письмовому запереченні, який знаходиться у матеріалах.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Згідно з ст.47 Конституції України кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.132-1 Житлового кодексу України до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили житло.

Пунктом 1 Типового Положення про центр соціально-психологічної допомоги визначено,що центр соціально-психологічної допомоги - це заклад, що утворюється місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування і надає соціальні послуги особам, які внаслідок стихійного лиха, учинення стосовно них злочину, насильства ( у тому числі в сім"ї) або реальної загрози його вчинення та за інших обставин( далі-особи, які опинилися у складних життєвих обставинах), наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальні послуги" складними життєвими обставинами є- обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров"я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має ( не була або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті.

Як вбачається з п.5.1 Типового Положення про центр соціально-психологічної допомоги,центр відповідно до покладених на нього завдань надає в умовах цілодобового стаціонару допомогу та тимчасовий притулок особам,які опинились у складних життєвих обставинах і потребують тимчасового притулку,у разі відсутності у них засобів до існування,а також забезпечує їх харчуванням.

Зарахування до центру осіб, які опинились у складних життєвих обставинах,здійснюється згідно з наказом директора центру,що видається на підставі письмової заяви особи,письмового клопотання місцевого органу виконавчої влади,органу місцевого самоврядування або центру соціальних служб за місцем проживання особи(п.9 Типового Положення).

Судом встановлено, що згідно п.9 Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.05.2004 р. № 608, на підставі наказу директора центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області від 03.11.2011 року №164, за клопотанням Львівського міського голови від 24.10.2011 року №2604, скеруванням Львівського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді до Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області була зарахована ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 із сином ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 як жертва психологічного насильства з боку її чоловіка та їм надано тимчасове проживання та харчування у центрі.

Як вбачається зі свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1 позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_3.

Між ОСОБА_1 та відповідачем укладено договір від 03.11.2011 року про тимчасове перебування у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області, згідно якого позивачці надано у тимчасове безоплатне користування для проживання терміном до 90 днів місце у кімнаті №6 блоку №V.

У відповідності до п.3.3 Договору, ОСОБА_1 зобов'язалась дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку,згідно п.3.5-докладати активних зусиль до якнайшвидшого вирішення власних соціальних проблем.

Згідно п.3.6-вирішити повністю або частково власні соціальні проблеми протягом терміну перебування у Центрі,а саме протягом 90 днів.

Пунктами 3.0-3.11 зобов'язано дбайливо ставитись до майна Центру, приміщень та речей,наданих до особистого вжитку,утримувати кімнату,в якій проживає та інші приміщення,якими користується у чистоті та порядку.

Згідно п.3.15 клієнт зобов'язаний звільнити кімнату та залишити її у належному санітарному вигляду після закінчення терміну дії Договору.

Вказане вбачається також з Правил внутрішнього розпорядку, затверджених директором Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області від 11.05.2006р.

Згідно п.7.1 Договору про тимчасове перебування у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області, термін дії Договору з 03.11.2011р.по 03.02.2012р.

На підставі клопотання Львівського міського голови від 23.01.2012р., директором Центру видано наказ №27 від 03.02.12р. «Про зарахування ОСОБА_1,ОСОБА_4 до Центру», яким надано тимчасове проживання ОСОБА_1 та її сину з 04.03.12р.

Згідно наказу №90 від 04.05.2012р.на підставі заяви ОСОБА_1, клопотання Львівського міського голови від 14.05.2012р., ОСОБА_1 разом з сином надано тимчасове проживання та харчування у Центрі.

Наказом №198 від 02.11.2012р. ОСОБА_1 та її сина зараховано в Центр соціально-психологічної допомоги у Львівській області, на підставі клопотання Міського голови від 13.09.2012р.та заяви ОСОБА_1, з 04.11.2012р.

Наказами №18 від 04.02.2013р.та №52 від 27.06.2013р., №84 від 08.10.2013р., №7 від 08.01.2014р., №31 від 19.02.2014р. ОСОБА_1 та її сина зараховано в Центр та надано тимчасове проживання на підставі її особистих заяв.

Як вбачається з Типового Положення про Центр соціально-психологічної допомоги, центр надає тимчасовий притулок особам, які опинились у складних життєвих обставинах і потребують тимчасового притулку, у разі відсутності в них засобів до існування.

Згідно п.10 Типового Положення, максимальний строк перебування особи у центрі становить 90 діб.

Як вбачається з п.12 Положення, відрахування з центру особи здійснюється, згідно з наказом директора, що видається на підставі-письмової заяви особи, закінчення встановленого строку перебування в центрі, одноразового грубого або систематичного порушення Правил внутрішнього розпорядку, усунення обставин, за яких особа потрапила до центру.

Судом також встановлено, що у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області позивачка разом із сином проживає тривалий час, строк її проживання закінчився. Під час проживання неодноразово порушувались правила внутрішнього розпорядку та умови Договору про тимчасове перебування. Такі факти порушень зафіксовані у актах від 16.02.2012 року № 1, від 16.09.2013 року, від 23.09.2013 року, від 11.12.2013 року, від 29.07.2014 року, від 07.09.2015 року; актах обстеження технічних т санітарно-побутових умов від 07.09.2015 року; скарг клієнтів центру ОСОБА_5 від 26.03.2015 року, ОСОБА_6 від 27.08.2013 року; пояснюючою адміністраторів Богачевської Ю.Б. від 25.11.2013 року; зобов'язанням ОСОБА_1 від 16.02.2012 року щодо виконання Правил центру, не провокувати і не створювати конфліктних ситуацій від 16.02.12р., тощо.

Наказом директора центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області №10 від 09.09.2015 року ОСОБА_1Я.(1981 р.н.) і ОСОБА_1.(2009р.н.) відраховано з центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області, у зв'язку з порушенням п. 3.8, 3.9, 3.10.,3.11 Договору про тимчасове перебування та відсутністю дозвільних документів на тимчасове перебування в центрі.

Як вбачається з акту про відмову підписувати наказ від 10.09.2015р., т акту про повторне ознайомленням від 26.10.2015 року, ОСОБА_1 з наказом про відрахування ознайомилась,однак відмовилась його підписати.

Таким чином, суд вважає, що позивачка порушувала вимоги п. 3.8,3.9,3.10.,3.11 Договору про тимчасове перебування, та проживає у центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області без належних підстав,оскільки, строк тимчасового проживання, згідно наказу від 19.02.14р. «Про зарахування ОСОБА_1та ОСОБА_3 у центр соціально-психологічної допомоги у Львівській області» закінчився.

Крім того, відпали складні життєві обставини, які були підставою для надання тимчасового притулку,а саме-психологічне насильство в сім»ї, оскільки, шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_7 розірвано ще у 2012р.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від «06» березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що представники відповідача, відповідно до ст.71 КАС України довели у судовому засіданні правомірність своїх дій. Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами представниками відповідача, а тому наказ директора центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області №10 від 09.09.2015 року видано в межах наданих йому повноважень, який є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7-12, 17, 18, 86, 70-72, 87, 94, 99, 100, 128, 158 -163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

до Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області

про скасування наказу - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд міста Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Мартинишин М.О.