Ухвала суду № 62614402, 01.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.

за участю секретаря Цибульника М.І.,Костюк А.А.,

ЛашевичО.С.

прокурора Горбаня В. В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060002348, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Згідно ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання за даним вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2013 року та призначено остаточну міру покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту залишено без змін.

Судом у справі вирішено питання про судові витрати.

Як визнав доведеним суд першої інстанції, ОСОБА_2 02 квітня 2015 року, приблизно о 16 год. 20 хв., знаходячись в магазині «Ле Сільпо» на вул. Басейній, 6, в м. Києві, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення взяв з полиці пляшку текіли «Sauza TEQUILA GOLD» місткістю 0,5 літра, вартістю 325 грн., яка належить ТОВ «Фоззі-Фуд», та, тримаючи її у руці, вийшов із магазину, не розрахувавшись за товар. Проте довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_2 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та зупинений охороною магазину.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подала на зазначений вирок апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, просила вирок скасувати та закрити кримінальне провадження унаслідок неможливості притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані неосудності.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначала, що обвинувачений страждає на психічну хворобу «маніакально-депресивний психоз». Однак суд першої інстанції, за наявності в матеріалах кримінального провадження документів на підтвердження психічного захворювання обвинуваченого, не вжив заходів для з`ясування питання, чи міг він усвідомлювати значення своїх дій станом на 02 квітня 2015 року.

Крім того зазначала, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_2 не мав захисника, та внаслідок психічної хвороби не міг самостійно здійснювати свій захист і заявляти клопотання про призначення психіатричної експертизи для визнання його особою, яка у відповідності до ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності.

У судовому засіданні 07 липня 2016 року захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 доповнила апеляційну скаргу та просила вирок суду першої інстанції змінити, та, застосувавши ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_2 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді штрафу, посилаючись на те, що обвинувачений, у зв'язку з наявними у нього психічними розладами, потребує систематичного контролю стану його здоров'я, у зв'язку з чим не може відбувати покарання у місцях позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, яка просила задовольнити доповнену апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 з поданими до неї доповненнями, та просив призначити йому покарання у вигляді штрафу, прокурора Горбаня В.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг. Проте, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, а також якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.

Забезпечення обвинуваченому права на захист згідно з п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України, віднесено до загальних засад кримінального провадження, яким повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження.

У ст. 20 КПК України закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, сліпі, глухі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад забезпечується обов'язкова участь захисника.

Проте судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону не виконані.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на досудовому розслідуванні та під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_2 здійснював свій захист самостійно. Дані про призначення останньому органом досудового розслідування чи судом першої інстанції захисника у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Згідно наявної у матеріалах кримінального провадження довідки № 345225 від 07 травня 2015 року Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», ОСОБА_2 з 11 січня 2013 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Стан відміни» /том 1, а.с.п. 66/.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року у вказаному кримінальному провадженні призначено стаціонарну судову комплексну психолого-психіатричну експертизу.

Як убачається з дослідженого колегією суддів висновку судово-психіатричної експертизи № 82 від 12 квітня 2016 року, у період вчинення інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, та у теперішній час, останній виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів унаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивних речовин зі змінами особистості та поведінки, та за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними /том 2, а.с.п. 40-46/.

У відповідності до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_2, маючи розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю та наркотиків, перебував у такому стані психічних функцій (сприйняття, увага, пам'ять, мислення) та емоційно-вольової сфери, які не могли забезпечити правильне відображення дійсності і створити передумови для повноцінної інтелектуальної діяльності.

За таких обставин, ОСОБА_2 не міг у повній мірі реалізовувати свої права і належним чином самостійно здійснювати захист у кримінальному провадженні, а тому орган досудового розслідування та суд першої інстанції були зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, яка за законом була обов'язковою.

Таким чином, досудове розслідування та судовий розгляд кримінального провадження було проведено за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_2, участь якого була обов'язковою, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення, з призначенням нового судового розгляду в іншому складі суду.

Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому колегія суддів позбавлена можливості наперед вирішувати питання, порушені захисником у апеляційній скарзі, щодо застосування закону України про кримінальну відповідальність - ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.

Наведені у апеляційній скарзі захисника доводи відносно застосування ст. 69 КК України підлягають ретельній перевірці під час нового розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених статтею 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року стосовно ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на 60 днів, починаючи з 01 листопада 2016 року по 30 грудня 2016 року включно.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

__ ______ ______

Мельник В.В. Фрич Т.В. Юрдига О.С.