Рішення № 62613606, 07.11.2016, Харківський районний суд Харківської області

Провадження № 2//635/1032/2016

Справа № 635/1039/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого - судді - Караченцева І.В.,

при секретарі - Ус Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання відповідача виплатити їй моральну шкоду,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про зобовязання відповідача виплатити їй моральну шкоду в сумі 50000 грн. 00 коп. та покарати ОСОБА_2 за ії хуліганські дії за ст. 125 КК України за нанесення їй легких тілесних ушкоджень.

В подальшому, позивач відмовилась від вимоги про покарання ОСОБА_2 за ст. 125 КК України, так як їй було розяснено що це питання не вирішується під час цивільного судочинства. Ії відмова від цієї позовної вимоги була прийнята судом.

В обґрунтування своїх позовних вимог, щодо зобовязання відповідача - ОСОБА_2 виплатити їй моральну шкоду, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 18.10.2015 р., близько 20 год. 00 хв., до неї у кімнату дуже сильно постукали. То була сусідка ОСОБА_2, яка спочатку звинувачувала ії у тому, що вона забруднила спільний унітаз, а коли вона стала заперечувати, то відповідачка взяла у руки деревяну швабру та відлупцювала ії по рукам і ногам, після чого вона була змушена викликати поліцію. На думку позивача, своїми неправомірними діями відповідач нанесла їй легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона була змушена лікуватися, тобто понесла втрати немайнового характеру, внаслідок моральних і фізичних страждань та негативних явищ, заподіяних їй незаконними діями відповідача, які полягали у приниженні честі і гідності позивача, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідач ОСОБА_2 і ії представник - адвокат - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на те, що позивач 20.10.2015 р. звернулася за фактом ії побиття до СВ Фрунзенського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області. Відповідно до копії постанови слідчого СВ Фрунзенського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області ОСОБА_4 про призначення судово-медичної експертизи та висновку судмедексперта № 3225-С/15 від 21.10.2015 р. філії № 2 ХОБСМЕ підтверджується факт спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, проти чого відповідач не заперечує. Однак, відповідно до вимог с. 62 Конституції України, ч. 3 ст. 10, ст.ст. 57-60, ст. 1167 ЦК України, відповідач вважає, що: «Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування», та вважають, що позивачем не надано суду чинного обвинувального вироку суду або відповідної постанови слідчого органу чи суду, на підтвердження вини відповідача ОСОБА_2 у спричиненні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень чи будь-якого протиправного діяння або злочину», вважаючи, що, оскільки за фактами викладеними у позовній заяві досудове слідство триває, то відсутні підстави для виникнення цивільно-правової відповідальності з боку відповідача ОСОБА_2 за даним позовом, бо ії вина не доведена у встановленому законом порядку». Окрім цього, відповідач вважає що показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть бути доказами вини відповідача у спричинення позивачу тілесних ушкоджень та не можуть бути достатніми і допустимими доказами по справі, так як вони отримані з порушенням ст.ст. 130, 136 ЦПК України.

Суд, дослідивши зібрані докази по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні факт заподіяння 18.10.2015 р., близько 20 год. 00 хв., легких тілесних ушкоджень позивачці ОСОБА_5 підтверджений ії поясненнями та показаннями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с. 48-49), а також письмовими доказами: довідкою Харківської МКМБ № 25 від 19.10.2015 р., в якій ОСОБА_5 поставлений діагноз: «забої м/т, удари гематоми в області лівого передпліччя та правої гомілки (а.с. 7), висновком судово-медичної експертизи № 3226-С/15 від 21.10.2015 р., згідно висновків якої у ОСОБА_1 встановлені: «синець на руці, синець і садно на правій нозі, які утворилися від дії тупих і твердих предметів і могли бути заподіяні у строк зазначений оглянутою. За ступенем тяжкості це - легкі тілесні ушкодження». (а.с. 8)

Заперечення відповідача ОСОБА_2 на те, що ії вина у заподіянні моральних страждань позивачу повинна бути доказана під час кримінального провадження і встановлена обвинувальним вироком суду або відповідною постановою слідчого органу чи суду, ґрунтуються на посилці, яка не відповідає засадам цивільного законодавства, так як під час цивільного судочинства може встановлюватися вина особи у заподіянні майнової чи моральної шкоди і для цього законом не передбачена необхідність обов'язкового проведення кримінального судочинства. Законом не встановлений як обовязковий певний засіб доказування цивільно-правової вини ні обвинувальний вирок суду, ні інші документи, які свідчать про закінчення і результати кримінального провадження, але, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, при наявності, «вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обовязковий для суду що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок».

Відсутність такого вироку не є перешкодою для звернення позивача до суду із позовом і не позбавляє його права на судовий захист своїх цивільних прав, і, висновок сторони відповідача про те, що належним доказом вини відповідача у деліктних зобовязаннях (delictum privatum), які виникають із заподіяння шкоди, може бути лише вирок суду або інший документ про закінчення кримінального провадження, являється гносеологічною помилкою.

Окрім цього, відповідно до ч. 9 ст. 130, ч. 3 ст. 192 ЦПК України, суд може приймати докази під час судового розгляду справи до початку судових дебатів, у тому числі і вирішувати питання про необхідність допиту свідків і допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведений судом у точній відповідності до сенсу і духу закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України: «Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини».

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 р. № 4 (в редакції № 1 від 27.02.2009 р.): «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків зоточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Суд, дослідивши надані йому сторонами цивільного процесу докази, вважає, що у позивача ОСОБА_1 наявна шкода у виді заподіяння їй сусідкою ОСОБА_2 18.10.2015 р., близько 20 год. 00 хв., за місцем мешкання позивача, за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 8/1, кімн. 6, синця на руці, синця і садна на правій нозі, які утворилися від дії тупих і твердих предметів, тобто легких тілесних ушкоджень. При цьому, суд вважає діяння її заподіювача - ОСОБА_2, протиправними, і, вважає наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та визнає винною відповідача в заподіянні цивільно-правових наслідків своїх дій, а саме в заподіянні моральної шкоди позивачу ОСОБА_1

Зокрема, суд з'ясував, що факт заподіяння позивачу моральних і фізичних страждань та втрат немайнового характеру, підтверджується за обставин вказаних у поясненнях позивача ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також письмовими доказами наданими позивачем суду, а також поясненнями відповідача ОСОБА_2 в частині того, що 18.10.2015 р., близько 20 год. 00 хв., за місцем мешкання позивача, за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, 8/1, кімн. 6, між нею і позивачем дійсно виник конфлікт щодо користування спільним туалетом.

Згідно із ст. 10 ч. 3 ЦПК України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦПК України: «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.»

Згідно із ст. 60 ч. 1, ч. 3 ЦПК України: «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі».

Відповідно до абз. 3 п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 р. № 4 (в редакції № 1 від 27.02.2009 р.): «Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини».

Відповідачка ОСОБА_2 і ії представниця - ОСОБА_3, в судовому засіданні не довели, що легкі тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 3226-С/15 від 21.10.2015 р. заподіяні позивачу ОСОБА_1 заподіяні не з вини відповідача.

За таких обставин, суд вважає встановленим в судовому засіданні, що позивачу ОСОБА_1 відповідачкем ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, яка виразилась у приниженні нею 18.02.2015 р. честі і гідності позивача ОСОБА_1 під час ії побиття, моральних переживаннях позивача ОСОБА_1 у зв'язку з ушкодженням ії здоров'я.

Однак, суд вважає надмірною грошову оцінку позивачем ОСОБА_1 заподіяної їй відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 50000 грн. 00 коп. і вважає справедливим, з урахуванням ступені тяжкості заподіяних їй фізичних страждань та моральної шкоди заподіяній особі похилого віку, стягнути моральну шкоду завдану позивачу неправомірними діями відповідача в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Судові витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача в дохід держави відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 виплатити моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн. 00 коп. (пять тисяч гривень нуль копійок).

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 275 грн. 60 коп. (двісті сімдесят пять гривень шістдесят копійок) в дохід держави: одержувач коштів Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області, код одержувача 37999633, код отримувача ЄДРПОУ 37999633, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код банку 851011, рахунок отримувача 31214206700429, класифікація доходів бюджету 22030101.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Караченцев