Рішення № 62613554, 07.11.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1453/16-ц

Провадження № 2/645/1333/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Іващенко С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новицької Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на частину нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною, та визнання права власності на частину нерухомого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, та наполягають на тому що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обіцяли подарувати позивачам частку квартиру, а саме кімнати площею 11,1 і 18, 5 кв.м. в АДРЕСА_1 та просять визнати дані кімнати фактично наданими їм у власність в порядку виконання зобов'язань. Позивачі зазначили, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пообіцяли після весілля позивачів подарувати їм зазначені кімнати, після чого позивачі почали робити ремонт. Проте до теперішнього часу обіцянка передати у власність позивачам спірні кімнати не виконана, у зв'язку з чим позивачі звернулись до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивачі та представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності посвідченої нотаріально, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнала, вважає їх безпідставними, не обґрунтованими, та не підтвердженими в судовому засіданні достатньо допустимими доказами, посилаючись на те, що усі правочини з нерухомим майном повинні дути укладені в письмової формі і обов'язково посвідчені нотаріально і внесені в єдиний реєстр України нерухомого майна. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні за клопотанням позивачів були допитані свідки : ОСОБА_8; ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яки пояснили суду,що відповідачка ОСОБА_4 на весіллі позивачів обіцяла віддати ще одну кімнату в АДРЕСА_1 після реєстрації шлюбу.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не найшли свого підтвердження в судовому засіданні і не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 3 ст. 10 та ч. ч. 1, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно свідоцтва про право власності від 29.01.1999р. реєстраційний НОМЕР_1, виданий Виконавчим комітетом Головного управління економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду, АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_1. (а.с. 7)

Згідно вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із пояснень позивачів ОСОБА_1, та ОСОБА_2 вбачається, що відповідачі обіцяли подарувати дві кімнати площею 11,1 і 18, 5 кв.м.. спірної квартири, однак визнали той факт, що до наступного часу долі кожного співвласника у спірної квартирі не визначена. Також позивачі визнали той факт що згоди на будь-яке відчуження від ОСОБА_11 вони не чули, так як вона на день весілля і до нього і в наступний час перебуває за кордоном.

Згідно ст.. 719 ЦК України, договір дарування нерухомого майна може бути укладений тільки у письмової формі і підлягає держаної реєстрації.

Договір дарування укладається у формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму договорів відповідно до ст.ст. 205-207 ЦК.

Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій і письмовій нотаріальній формі. Форма договору дарування визначається у залежності від виду майна, що є предметом договору дарування.

Письмова форма договору дарування під страхом недійсності необхідна для договорів, які містять обіцянку дарування.

Стаття, ст.. 719 ЦК України, містить в собі положення, відповідно до якого договір дарування передбачає нотаріальну форму незалежно від суб'єктного складу обдарованих осіб (фізичних чи юридичних). Згідно з даною статтею договір дарування нерухомої речі обов'язково укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом. Нотаріальна форма є найбільш складною формою укладання договору дарування. У даному випадку договір дарування не тільки вчиняється у вигляді складання спеціального письмового документа, але факт складання документа ще й посвідчується нотаріусом. Оформлюючи даний вид договору, нотаріус пересвідчується в законності його умов, цілях, встановлює істинну волю сторін договору. При укладанні договорів дарування необхідно додержуватися також і спеціальних правил, встановлених для відчуження частки у спільному майні, тощо.

Тому недодержання цих умов дає підстави вважати такий договір недійсним.

Цивільним кодексом передбачено, що у письмовій формі укладаються договори дарування майнового права та договори дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Тому недодержання письмової форми при укладанні зазначеного договору дає підстави вважати його нікчемним.

У випадках, спеціально обумовлених в законі, договір дарування, укладений з порушенням встановленої цивільним законодавством формою, визнається недійсним.

Законодавцем прямо зазначено, що договори дарування майнового права та договори дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому не повинні укладатися в усній формі, а тільки у письмовій, при цьому нотаріальне посвідчення не є обов'язковим.

Згідно п.13 Постанови ПВС України " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", договір є нікчемним коли він, згідно чинного законодавства підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Також судом не встановлено, що відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору, так як вони взагалі заперечують обіцянку щось подарувати.

Також у відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, на які посилаються позивачі як на підстави своїх вимог.

За вказаних обставин відсутні підстави для визнання неіснуючого договору дарування таким правочином, що має законні підстави та підлягає нотаріальному посвідченню без надання відповідного дозволу органів опіки та піклування.

Враховуючи зазначене, суд розглядає даний позов в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами.

Відповідно до положень ст.212 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст..5;8;10;11;15;57-60;209_210;212-215 ЦПК України,203;205;207;208;209;210;215;216; 719; ЦК України, ППВС України " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на частину нерухомого майна - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: