Ухвала суду № 62612810, 07.11.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - Максимчук З.М.,

суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2016 року відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» вказує, що рішення суду є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою щодо стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості за кредитною карткою. В той же час, рішенням Рівненського міського суду № 569/9657/15-ц від 24.12.2015 року було встановлено, що з карток ОСОБА_4 незаконно було списано кошти. При цьому, 20000,00 грн кредитного ліміту банку та 1090,00 грн власних коштів відповідача. Про те, що кошти в сумі 20000,00 грн є кредитними зазначав у своїй позовній заяві і ОСОБА_4

Доводить, що рішенням Рівненського міського суду № 569/9657/15-ц від 24.12.2015 року було стягнуто з Банку на користь відповідача 21090,00 грн, в т.ч. із них 20000,00 грн це кредитні кошти банку, а не особисті кошти відповідача.

Стверджує, що останній повинен був повернути до банку стягнуті на його користь кредитні кошти, однак цього не зробив. Таким чином, суд першої інстанції повинен був стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача 20000,00 грн кредитних коштів.

Крім того, вказує, що кредитний договір недійсним не визнавався, правовідносини між сторонами є діючими, а тому нарахування банком заборгованості по процентам та неустойці є законними та обгрунтованими.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким

___________________

Справа № 569/246/16-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Крижова О.Г.

Провадження № 22-ц/787/1765/2016 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення без змін.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність судового рішення в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повинен довести факт виникнення у відповідача грошових зобов»язань перед позивачем, а також факт невиконання відповідачем покладених на нього обов»язків, однак позивач не надав жодного документа (квитанції, чеку, накладної, тощо), який би підтвердив отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 18980,87 грн, а відтак і виникнення у відповідача будь-яких грошових зобов»язань перед позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Із матеріалів справи, а саме з позовної заяви, вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звертаючись із позовом до ОСОБА_4 вказував, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.08.2010 року останній 27.08.2010 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, що додавалася до позову), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов»язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. У зв»язку із зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором відповідач станом на 31.10.2015 року має заборгованість- 30258.19 грн, яка складається із:-18980.87 грн - заборгованість за кредитом; - 8905.83 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 454.43 грн - заборгованість за пенею та комісією; -500.00 грн - штраф (фіксована частина); - 1417.06 грн - штраф (процентна складова).

Покликаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 19.02.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2016 року стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 21090,00 грн незаконно списаних коштів та скасовано пеню, штраф, які застосовувались.

Судом було встановлено, що відсутні підстави вважати, що позивачеві як споживачеві були надані грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 21090,00 грн, які в подальшому були перераховані на інші карткові рахунки.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підтвердження факту отримання кредиту позивач не надав жодного документа, з якого можливо було б встановити обставини, на які посилався позивач.

Доводи скарги вказаних висновків не спростовують. Апеляційна скарга не містить посилань на нові докази, які не були надані з поважних причин, з яких суд міг би встановити факт отримання відповідачем коштів, та відповідно не виконання відповідачем зобов'язань, щодо їх повернення.

Оскільки спір виник з приводу виконання кредитного договору, боржник заперечував отримання коштів, банк зобов'язаний був довести, що він виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до істотних умов кредитного договору.

Проте, таких доказів позивачем суду не надано, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Рішення суду постановлене на повно з'ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: З.М. Максимчук

Судді: Н.М. Ковальчук

С.В. Хилевич