Ухвала суду № 62612706, 09.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/868/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2745/16Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Акопян В.І.,

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 10 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість по кредиту у сумі 19 091 грн. 63 коп., мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 10 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 15.06.2011 року в розмірі 19 091 грн. 63 коп. Вирішено питання судових витрат. Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення.

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Банку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що, вирішуючи спір, суд не дав належної оцінки факту несанкціонованого зняття коштів з картки відповідача. Окрім того, судом не встановлений період, за який Банком нарахована заборгованість, зважаючи на заяву відповідача про припинення операцій на картці одразу після виявлення шахрайських дій щодо несанкціонованого зняття коштів.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2011 року між Банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту (300 грн.) на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості.

08.09.2013 року Банком збільшено кредитний ліміт до 15 000,00 грн. відповідно до п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

01 березня 2015 року з картки ОСОБА_2 НОМЕР_1 через електронну платіжну систему «Портмоне» зроблений переказ грошових коштів у сумі 10 509 грн. 20 коп. на картку НОМЕР_2.

У той же день ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення шахрайських дій щодо несанкціонованого зняття коштів з його кредитної картки. 02 березня 2015 року у Єдиний реєстр досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за поданою ОСОБА_2 заявою.

Станом на 30 листопада 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитною угодою становила 19 091 грн. 63 коп., з яких заборгованість за кредитом - 10 498 грн. 75 коп., заборгованість про процентам - 6 526 грн. 10 коп., заборгованість зі сплати комісії - 681 грн. 46 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 885 грн. 32 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, а факт несанкціонованого зняття коштів з його кредитної картки не доведений належними і допустимими доказами.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Проаналізувавши наведені спеціальні норми, Верховний Суд України у постанові №6-71цс15 від 13 травня 2015 року зробив висновок, що підставою для відмови користувачу у поверненні на його рахунок коштів є доведеність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У зазначеній справі, розглянутій Верховним Судом України, малися інші фактичні обставини, проте висловлена правова позиція може бути застосована у цій справі за принципом «від протилежного», оскільки ОСОБА_2 заперечує наявність у нього заборгованості за кредитною угодою саме фактом несанкціонованого зняття коштів з його кредитної картки.

Матеріалами справи підтверджено, що переведення коштів з кредитної картки ОСОБА_2 здійснено через електронну платіжну систему «Портмоне»: кошти переведені ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» на картку, емітовану ПАТ «Ощадбанк України». Здійснення такої операції можливе лише із введенням усіх реквізитів картки: номер, строк дії, код СВВ. Користувач карткою згідно п.1.1.2.1, п.1.1.2.10 Умов та Правил надання банківських послуг зобов'язаний вживати заходів щодо нерозголошення зазначених реквізитів.

Окрім того, для підтвердження платежу з картки необхідно на сайті «Партмоне» ввести пароль, який платник отримує від ПАТ КБ «Приватбанк» на повідомлений ним номер телефону.

У судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував, що він свою кредитну картку та свій мобільний телефон нікому не передавав та не втрачав. Правоохоронні органи з березня 2015 року не встановили ні особи, ні самого факту шахрайських дій з грошовими коштами, перерахованими з кредитної картки ОСОБА_2

Наведене дає підстави зробити висновок про недоведеність факту несанкціонованого зняття коштів з кредитної картки ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про невизначеність періоду, за який нарахована заборгованість, спростовуються долученим до позову розрахунком, згідно якого заборгованість нарахована з квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ О.А.Лобов

Судді: /підпис/ П.С.Абрамов

/підпис/ В.І..Акопян

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного

суду Полтавської області О.А.Лобов