Ухвала суду № 62610880, 08.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 876/5118/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016рокуу справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третої особи управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ш" від 04 березня 2016 року № 0001311301, податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 04 березня 2016 року № 0001301301, податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 04 березня 2016 року № 0001291301.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки позивач сплатила єдиний податок за 2014 року своєчасно і в повному обсязі. В подальшому з'ясувалось, що позивач помилково перерахувала кошти на рахунок зі сплати єдиного податку, який нарахований з 2011 року. Позивач вважає, що допущена нею помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. З цих підстав, вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано, прийняті Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної Фіскальної служби у Львівській області податкові повідомлення-рішення № 0001311301, № 0001301301, № 0001291301 від 04 березня 2016року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржила державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області яка, покликаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову постанову, відповідно до якої у задоволені позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційні вимоги обґрунтовує, тим що за результатами перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплатила узгоджену суму податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб. Перевіркою встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 295.3 ст. 295 розділу IV Податкового кодексу України, а саме позивач несвоєчасно сплатила узгоджену суму податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб, в результаті чого відповідачем була нарахована 10% та 20% штрафна санкція за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 подала податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за І-е півріччя 2014 року № 1300735991 від 24 липня 2014року, в якій самостійно визначила суму податкового зобов'язання у розмірі 37310,00грн., а граничний термін сплати - 19 серпня 2014року.

Позивач сплатила єдиний податок у розмірі 2651,79грн. (призначення платежу - "сплата єдиного податку за 2013р.") на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова в головному управлінні Державної казначейської служби у Львівській області, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04 червня 2014року.

Позивач сплатила єдиний податок за 2-ий кв.2014р. у розмірі 25310,00грн. (призначення платежу - "єдиний податок за 2-ий кв. 2014р. перераховано повністю") на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова в головному управлінні Державної казначейської служби у Львівській області, що призначений для обліку сплати єдиного податку, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 22 липня 2014року.

Згідно з платіжним дорученням № 3 від 21 серпня 2014року позивач сплатила єдиний податок за 3-ий кв. 2014р. у розмірі 1143,85грн. (призначення платежу - "єдиний податок за 3-ий кв. 2014р. перераховано повністю") на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова в головному управлінні Державної казначейської служби у Львівській області, що призначений для обліку сплати єдиного податку.

Проте, в подальшому з'ясувалось, що вказані кошти зі сплати єдиного податку помилково перераховані на рахунок управління Державного казначейської служби у Львівській області зі сплати єдиного податку, який нарахований до 2011року.

У зв'язку з цим позивач 16 вересня 2014року звернулася до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області із заявою від 15 вересня 2014 року про перерахування сплачених коштів єдиного податку на діючий інший рахунок єдиного податку управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

17 вересня 2014року державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області винесено податкову вимогу № 3048-25, згідно з якою станом на 16 вересня 2014року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 25847,37грн.

18 вересня 2014 року державна податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області направила висновок управлінню Державного казначейства у Франківському районі м. Львова № 877 про перезарахування коштів єдиного податку, які позивачем помилково сплачені на недіючий рахунок управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2016року № 000131130, № 0001291301 та № 0001301301, згідно з якими за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання накладено штраф на суму 127,26грн., 12309,09грн., та 3226,17грн. відповідно.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 04 березня 2016року № 000131130, № 0001291301 та № 0001301301, позивач звернулася з відповідним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що помилка у реквізитах платежу, яку допустив платник податків при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання до державного (місцевого) бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та нарахування пені.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд надає правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України ПДВ належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу).

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 БК).

Згідно із частиною п'ятою статті 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилка у реквізитах платежу, яку допустив платник податків при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не може бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 126.1 статті 126 ПК України та нарахування пені, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі № 813/1193/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник