Ухвала суду № 62610480, 09.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/11126/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Винниченко Л.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсаційних виплат та моральних збитків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року було відкрито провадження по справі та відстрочено сплату судового збору до 27 вересня 2016 року за подання позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даними ухвалами суду, позивач подала на них апеляційну скаргу. На думку апелянта, зазначені ухвали суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як убачається з позовної заяви, позивач просила звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з тим, що отримувані нею виплати не дозволяють сплатити судовий збір при зверненні до суду. На підтвердження позивачем долучено довідку № 2038 від 04 липня 2016 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року вищезазначене клопотання задоволено частково, а саме, відстрочено сплату судового збору до 27 вересня 2016 року. Також, даною ухвалою відкрито провадження по даній справі та призначено справу на 29 вересня 2016 року.

29 вересня 2016 року у судовому засіданні суду першої інстанції позивач пояснила, що судовий збір на виконання вимог ухвали не сплатила, при цьому подала клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи по суті та стягнення його з відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації залишено без розгляду, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк до 27 вересня 2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Зазначена позиція підтримана Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму № 2 від 23 січня 2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

Отже, як убачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації як працездатна особа, що не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до довідки № 2038 від 04 липня 2016 року наданої відповідачем, позивач отримує допомогу по догляду за ОСОБА_3 з жовтня 2015 року по травень 2016 року у розмірі 16 грн 16 коп, а з червня 2016 року - 25 грн.

В ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року, якою відстрочено сплату судового збору, головуючий суддя зазначає, що необхідно сплатити судовий збір на загальну суму 2 204, 80 грн, тоді як місячний дохід позивача станом на день подання позову становив 16, 16 грн, тобто судовий збір у 130 раз перевищує дохід позивача.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо відстрочення сплати судового збору, оскільки позивач не має можливості його сплатити у зв'язку з тяжким фінансовим становищем. А отже, і передчасних висновків щодо залишення позову без розгляду.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції в ухвалі від 15 липня 2016 року вирішено питання щодо відстрочення сплати судового збору, відкриття провадження та призначення справи до розгляду.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено оскарження ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 КАС України особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року в частині відстрочення сплати судового збору підлягає оскарженню.

У своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року та 29 вересня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою прийняти до розгляду позовну заяву, відкрити провадження у справі та розглянути справу по суті, задовольнити позовні вимоги про визнання дій незаконними, стягнення компенсаційних виплат, моральних збитків та зобов'язання вчинити дії.

Проте, суд звертає увагу, що в даній справі оскаржуються процесуальні ухвали, а тому суд апеляційної інстанції не уповноважений розглядати даний спір по суті, а може лише залишити без змін оскаржувані ухвали Дніпровського районного суду міста Києва, або скасувати їх, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, беручи до уваги те, що позивач дійсно має тяжке фінансове становище, та не має змоги сплатити судовий збір, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року у частині відстрочення сплати судового збору до 27 вересня 2016 року, у зв'язку з чим підлягає скасуванню і ухвала суду Дніпровського районного суду від 29 вересня 2016 року. Проте, оскільки суд апеляційної інстанції не може задовольнити позовні вимоги щодо розгляду справи по суті, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 15 липня 2016 року скасуванню в частині відстрочення сплати судового збору, ухвала від 29 вересня 2016 року скасуванню та прийняттям нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись, ст.ст. 109, 196, 199, 204, 206, 211, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року - скасувати в частині відстрочення сплати судового збору до 27 вересня 2016 року, та в цій частині прийняти нову ухвалу, якою ОСОБА_2 звільнити від сплати судового збору.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року - скасувати та прийняти нову ухвалу про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено 09.11.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Шелест С.Б.