Ухвала суду № 62610447, 09.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5648/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Глущенко Я.Б.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» Тимошенка Костянтина Володимировича про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:

- зобов'язати включити позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з визначеною сумою 81290 грн. 94 коп.;

- зобов'язати здійснити позивачу відшкодування коштів за вкладом у сумі 81290 грн. 94 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов - задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_5 (вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (банк) укладено договір строкового банківського вкладу від 14 квітня 2014 року №2630/51/173417, згідно умов якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти на строковий депозитний рахунок у розмірі 14 000 євро, процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 11,85 відсотків річних. Банк зобов'язується відкрити Вкладнику строковий депозитний рахунок НОМЕР_2, поточний рахунок НОМЕР_1 та прийняти вклад.

Відповідно до меморіального ордеру №6251 від 14 квітня 2014 року, банк прийняв від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 14 000 євро (244 014 грн. 44 коп.) на строковий депозитний рахунок, який був відкритий відповідно до вказаного вище договору.

Згідно з договором про поділ майна, що є спільною сумісною власністю від 15 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (яка являється дружиною ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про одруження НОМЕР_3, виданого 02 вересня 2000 року), відповідно до якого сторони домовились про поділ грошового вкладу, що є їх спільною сумісною власністю і вважають, що їх частки у праві спільної власності на грошовий вклад за договором строкового банківського вкладу від 14 квітня 2014 року №2630/51/173417 є рівними, тобто ? частці у кожного, що складатиме по 7000 євро.

Постановою правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 732 Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 124 розпочато з 21 листопада 2014 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Рязанцева А.В.

Постановою правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 187 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 64 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

24 листопада 2014 року позивач, ОСОБА_3, звернулась із листом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» з метою оформити частку грошового вкладу у сумі 7000 євро на своє ім'я та включити її до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Листом від 16 лютого 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» відмовила заявнику у включенні її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між ОСОБА_5 (вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (банк) укладено договір строкового банківського вкладу від 14 квітня 2014 року №2630/51/173417.

Відповідно до меморіального ордеру №6251 від 14 квітня 2014 року, банк прийняв від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 14 000 євро (244 014 грн. 44 коп.) на строковий депозитний рахунок, який був відкритий відповідно до вказаного вище договору.

Отже, у правовідносинах на які поширюється дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є ОСОБА_5.

Так, довідкою від 11 вересня 2014 року, виданою в.о.директора відділення «Харківська обласна дирекція» Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», підтверджено, що на ім'я ОСОБА_5 відкрито банківський рахунок НОМЕР_2 на який здійснено вклад у розмірі 14 000 євро.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_5, як вкладник за депозитним договором, отримав гарантовану суму вкладу у розмірі 200000 грн. та написав заяву на включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів із визначеною сумою 81 290,94 грн. та здійснити заходи щодо задоволення його вимог.

Позивач, ОСОБА_3, мотивує свої вимоги тим, що відповідно до умов договору про поділ майна від 15 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 сторони домовились про поділ грошового вкладу, що є їх спільною сумісною власністю і вважають, що їх частки у праві спільної власності на грошовий вклад за договором строкового банківського вкладу від 14 квітня 2014 року №2630/51/173417 є рівними, тобто ? частці у кожного, що складатиме по 7000 євро.

Проте договір строкового банківського вкладу від 14 квітня 2014 року №2630/51/173417 укладений між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк». Умовами даного договору не передбачено перерахування, відступлення чи поділ банківського вкладу. Вкладник не передавав свої повноваження по депозитному договору позивачу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного адміністративного позову є дії відповідачів щодо включення позивача до переліку вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення відшкодування коштів за вкладом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Натомість, мотивуючи свої вимоги, позивач зазначає про протиправність дій банку та Уповноваженої особи щодо відмови у відкритті банківського рахунку та оформленні визначеної частки вкладу ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» Тимошенка Костянтина Володимировича про зобов'язання вчинити дії.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення набирає та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.11.2016

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

Я.Б. Глущенко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Глущенко Я.Б.