Ухвала суду № 62610306, 03.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2016 рокусправа № 804/391/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» (далі - ТОВ «ФК «Дніпро») звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області (далі -ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), в якому просить скасувати винесене відповідачем 03.02.2014 року податкове повідомлення-рішення №0000271503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2 340 588,49 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 948 255,42 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 392 333,07 грн.

Постановленні по справі судові рішення ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 року скасовані, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Дніпро» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.01.2011 року по 30.10.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ФК «Дніпро» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 30.10.2013 року, за результатами якої складено акт №22/1504/32813827 від 13.01.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.288.5 ст.288 ПК України та рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 року, що призвело до заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, за 2011 рік - на суму 656 833,35грн., за 2012 рік - на суму 659 184,67грн., за січень - жовтень 2013 року - на суму 632 237,40 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 03.02.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000271503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2 340 588,49грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 948 255,42 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 392 333,07 грн., яке оскаржено позивачем в судовому порядку.

Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 року (далі - Закон № 161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 161-XIV однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 року, затверджено Типовий договір оренди землі, п. 9 якого встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (п.13 Типового договору оренди землі).

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

П. 271.1 ст. 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями ПК України, положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать ПК України в частині визначення розміру орендної плати не можуть застосовуватися та мати пріоритет над нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 16.03.2016 року у справі №1170/2а-3151/12.

Судом встановлено, що 17.10.2007 року між ТОВ «ФК «Дніпро» та Дніпропетровською міською радою укладено договір про надання у платне володіння і користування земельної ділянки, цільовим призначенням якої є розміщення житлової та громадської забудови, кадастровий номер 1210100000:02:211:0009, загальною площею 2,5375 га., розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Єрмолової, 51 (Бабушкінський район) для розміщення спортивно - оздоровчого комплексу, стадіону, тенісних кортів та тенісного клубу, строком дії 15 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки, яка на момент укладання договору складала 13 273 417,82 грн.

02.02.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №216/8, яким річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території міста встановлено у мінімальному розмірі орендної плати, визначеної нормами ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем самостійно задекларовано та сплачено суму грошового зобов'язання по орендній платі за зазначену земельну ділянку відповідно до поданих податкової декларації №119436 від 18.10.2011 року за 2011 рік у розмірі 860 539,84 грн., податкової декларації №40566 від 11.10.2012 року за 2012 рік в розмірі 858 188,52 грн., податкової декларації №1300001072 від 15.02.2013 року за січень - жовтень 2013 року в розмірі 632 240,30 грн.

Як вбачається з даних Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ №7431 від 07.04.2011 року та листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 2,5375 га., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Єрмолової, 51 (Бабушкінський район), кадастровий номер 1210100000:02:211:0009, в 2011-2013 роках складала суму 50 579 106,48 грн.

Викладене свідчить, що використання податковим органом під час розрахунку орендної плати за перевірений період часу нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки у розмірі 50 579 106,48 грн., застосування ставки орендної плати відповідно до приписів пп. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України та визначення суми орендної плати, яку мав сплатити позивач з 1.01.2011 року в розмірі 126 447,77 грн. на місяць, що складає за період часу 2011, 2012 роки суму 1 517 373,19 грн., за період часу січень - жовтень 2013 року суму 1 264 477,70 грн. , відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В силу викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, з урахуванням самостійно сплачених позивачем сум орендної плати за зазначену земельну ділянку за період часу 2011- 2012 роки, січень - жовтень 2013 року ,правомірно прийняв податкове повідомлення - рішення №0000271503 від 03.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю за вищезазначений період часу в розмірі 1 948 255,42 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 392 333,07 грн.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова