Постанова № 62609979, 08.11.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р.Справа № 915/1609/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.

Секретар судового засідання: Кіртока Л.В.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача - Шумілова Н.І., за довіреністю № б/н від 28.09.2016р.;

від відповідача - Васильєва О.А., за довіреністю № б/н від 01.09.2015р.;

від третьої особи, на стороні відповідача - ОСОБА_3, за паспортом серії НОМЕР_1 від 22.02.97р.;

Представник Національного Банку України в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08 червня 2016 року

по справі № 915/1609/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагрохім»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національний Банк України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3

про стягнення 604 057, 86 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.05.2013 № КЮ-ВКЛ-2017554 у розмірі 604 067, 86 грн., з яких: 400 000, 00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 83 506, 85 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 4 175, 34 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 17 187, 54 грн. - пеня за несвоєчасне повернення боргу; 82 328, 75 грн. заборгованості за простроченим процентам; 859, 38 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів; 16 000 грн. - штраф. Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 526, 530, 536, 549, 572, 590, 610, 629 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням з боку відповідача умов кредитного договору по поверненню грошових коштів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08 червня 2016р. у справі № 915/1609/15 (суддя Фролов В.Д.) у позові відмовлено. Рішення суду мотивовано фактичним виконанням зобов'язань за кредитним договором у вигляді звернення стягнення на предмет застави шляхом списання депозитних коштів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в який посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Сторона посилається на те, що судом не застосовані норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким заборонено проведення зарахування зустрічних вимог. Крім того, сторона наполягає на тому, що звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком банку. Розмір депозитних коштів, на думку апелянта, не відповідає сумі заборгованості відповідача за кредитним договором.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Південьагрохім» просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та законним.

Ухвалою ОАГС від 08 липня 2016 р. справу прийнято до розгляду колегією Колоколов С.І. головуючий, судді Разюк Г.П., Принцевська Н.М. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.08.2016 р. у зв'язку з перебуванням суддів у відпустці склад колегії змінений на суддів Лисенко В.А. головуючий, судді Ліпчанська Н.В., Савицький Я.Ф.

Ухвалою ОАГС від 25 жовтня 2016 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 13 листопада 2016 року та оголошено перерву у судовому засіданні до 08 листопада 2016 року о 10:45 год.

В судове засідання, призначеного на 08 листопада 2016 року, представник Національного Банку України не з'явився, не скористався наданими їм ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника Національного Банку України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьагрохім" (Позичальник) укладено договір кредиту №КЮ-ВКЛ-2017554, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - "Кредит", у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором (том 1, а.с. 10-13).

Умовами Кредитного договору сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 2) надання кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 400 000, 00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25, 5 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до " 09" квітня 2015 року включно, на умовах визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору кредит надається позичальнику з метою фінансування поточної діяльності.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що видача кредиту на цілі, визначені в п. 1.2. цього договору, проводиться шляхом перерахування траншів з позичкового рахунку № НОМЕР_2, відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236. згідно письмових заяв позичальника.

Відповідно до п. 2.1.3 Кредитного договору моментом (днем) надання кредиту/ траншу вважається день перерахування кредитних коштів в сумі траншу з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п. 2.1. цього договору.

Згідно з п. 3.3.3. Кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за користування Кредитом, комісії, в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.2.2 Кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.1.1. цього договору, або встановленої відповідно до п. п. 1.1.3, 1.1.4. цього договору. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 2 Додаткового договору № 2 сторони домовились, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Додаткового договору щодо встановлення плати за користування кредитом у розмірі 25, 5% річних застосовується з 01 березня 2014 року.

Відповідно до п. 3.3.4. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредитору у повному обсязі кредит, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції порядку та терміни, визначені цим Договором.

Пунктом 3.3.9 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1); звіту про фінансові результати (форма 2).

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3.1, 3.3.6-3.3.16 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від максимального ліміту заборгованості, визначеного в п. 1.1.1 цього договору за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту / траншу, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені цим Договором.

На виконання умов кредитного договору від 21.05.2013 року позивач (банк) надав відповідачу ТзОВ "Південьагрохім" кредитні кошти у розмірі 400 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом на 21.05.2015 року та меморіальним ордером № 31985717 від 22.05.2013 року (том І, а. с. 15-17).

За користування кредитними коштами банком нараховані позичальнику 82 328, 75 грн. - процентів, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку станом за період з 21.05.2013 року по 10.08.2015 року (а. с. 18-21).

За невиконання взятих на себе зобов'язань банком нарахована позичальнику: 400000,0 грн. - основна сума заборгованості, 83506,85 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 4 175, 34 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 82 328, 75 грн. - сума заборгованості по простроченим процентам; 17 187, 54 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів; 859, 38 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів; 16 000 грн. - штрафу. Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (а. с. 9).

Відповідач (позичальник), на думку позивача, не повернув вказану суму Кредиту та не сплатив проценти за користування Кредитом у строк, визначений Кредитним договором, а саме 09 квітня 2015 року (включно). У зв'язку з цим станом на 10.04.2015 року у Відповідача (позичальника) перед Позивачем (банком, кредитором) виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором.

Пунктами 1.3, 1.3.1 Кредитного договору передбачено, що забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором, наступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 22 570, 35 гри., що розміщені в АТ "Дельта Банк" згідно з договором № 023-14043-140513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від "14" травня 2013 року, який укладено з ОСОБА_3; договір застави майнових прав на грошові кошти в сумі 398 429, 65 гри., що розміщені в АТ "Дельта Банк" згідно договору № 024-14043-140513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від "14" травня 2013 року, який укладено з ОСОБА_3.

Згідно з п. 3.2.4 Кредитного договору кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом та на будь - яке інше майно позичальника у разі невиконання позичальником умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2.6, 3.2.6.1 Кредитного договору кредитор має право в останній день визначеного строку погашення заборгованості за кредитом / траншем, зменшення максимального ліміту заборгованості, сплати процентів, комісій, передбачених цим договором, чи у випадку наявності простроченої заборгованості по платежах, передбачених цим договором, а також при настанні випадків дострокового повернення кредиту відповідно до умов цього договору, здійснювати договірне списання з всіх та будь-якого поточного рахунку позичальника, відкритого в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, грошових коштів, по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом / траншем, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів) на підставі меморіальних ордерів, оформлених Кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього Договору.

При цьому з метою здійснення кредитором права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту договору, позичальник доручає кредитору, а кредитор має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого поточного рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в АТ "Дельта Банк", МФО 380236 (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті позичальником в майбутньому), в наступному порядку: у випадку, якщо валюта коштів, списаних Кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за цим договором - в сумі та валюті фактичної заборгованості позичальника за договором.

14 травня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 було укладено Договори банківського вкладу (депозиту) № 023-14043-140513 на суму 22 570,35 грн. та № 024-14043-140513 на суму 398 429, 65 грн. з подальшими змінами, внесеними згідно Додаткових договорів від 21.05.2013 року (а.с. 50-53).

Відповідно до п. 1 депозитних договорів сторони наступним погодилися, що договір банківського вкладу не може бути розірваний достроково з ініціативи вкладника, а кошти за договором банківського вкладу не можуть бути достроково повернені вкладнику повністю або частково, в тому числі і після закінчення строку дії договору банківського вкладу, якщо позичальником як боржником за основним договором не виконані в повному обсязі зобов'язання по розрахунках із банком за основним договором, належне виконання яких забезпечене заставою майнових прав згідно договору застави.

Пунктом 2 депозитних договорів сторони наступним погодилися, що права вимоги за договором банківського вкладу, що належать вкладникові, не можуть бути відступлені третій особі повністю або частково до моменту виконання позичальником як боржником за основним договором належним чином і в повному обсязі його зобов'язання по розрахунках із банком за основним договором, належне виконання яких забезпечене заставою майнових прав згідно договору застави.

Відповідно до п. 3 депозитних договорів вкладник доручає банку у порядку, передбаченому чинним законодавством України для договірного списання, списувати з рахунку, відкритого згідно договору банківського вкладу, кошти банківського вкладу при настанні терміну виконання зобов'язань позичальника як боржника за основним договором.

21.05.2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір застави майнових прав № КЮ-ВКЛ-2017554 (т.1 а.с. 54-58), умовами якого передбачено наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору застави предметом застави є майнові права (надалі за текстом - "предмет застави") на отримання грошових сум у повному обсязі (включаючи право на отримання суми депозитного вкладу), а саме:

- договір № 023-14043-14053 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях, який укладений між сторонами "4" травня 2013 року, та додаткових угод до нього, залишок якого станом на "21" травня 2013 року складає 22 570, 35 грн., пені та штрафів тощо, які існують на дату укладання цього договору або виникнуть у майбутньому у заставодавця, та додаткових угод до нього, (надалі за текстом - "депозитний договір");

- договір № 024-14043-140513 банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях, який укладений між сторонами "14" травня 2013 року, та додаткових угод до нього, залишок якого станом на "21" травня 2013 року складає 398429,65 грн., пені та штрафів тощо, які існують на дату укладання цього договору або виникнуть у майбутньому у заставодавця, та додаткових угод до нього, (надалі за текстом - "депозитний договір").

У відповідності до умов депозитного договору боржником по відношенню до заставодавця є заставодержатель.

Заставою за цим Договором забезпечується виконання ТзОВ "Південьагрохім" (надалі за текстом - "позичальник") зобов'язань за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2017554 від "21" травня 2013 року із всіма змінами і доповненнями до нього (надалі за текстом - "Договір кредиту"), який укладений між заставодержателем та позичальником, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 400 000, 00 грн. в строк до "04" квітня 2014 року включно, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть) в розмірі, в порядку та в строки, передбачені договором кредиту, відшкодування витрат заставодержателя, понесених у зв'язку із невиконанням позичальником умов договору кредиту, умов цього договору та зверненням стягненням на предмет застави, а також відшкодування інших витрат, передбачених умовами Договору кредиту та цього Договору.

Згідно з п. 1.4, п. 2.1.5, п. 4.2 Договору застави за рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за договором кредиту в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, "включаючи проценти за користування коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених договором кредиту, понесені витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплати державного мита та оплату послуг нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені договором кредиту та цим договором.

Пунктом 1.7 Договору застави передбачено, що за взаємною згодою сторін цього договору загальна заставна вартість предмету застави становить 421000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання, позичальником та/або заставодавцем будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором, або, якщо на момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано.

Згідно з п. 2.1.6 Договору застави заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору застави право застави за цим договором виникає з моменту підписання цього договору. Право застави припиняється у випадку набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно заставодержателем, та, який передбачений та/або незаборонений цим Договором або чинним законодавством України (п. 4.3 Договору застави).

Згідно з п. 4.4 Договору застави в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно чинного законодавства.

Пунктом 4.5 Договору застави передбачено, що у випадку, якщо сума коштів, отримана заставодержателем в результаті звернення стягнення на предмет застави, виявиться недостатньою для задоволення у повному обсязі вимог заставодержателя, погашення таких вимог заставодержателя здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно з п. 4.6 Договору застави після реалізації предмету застави і задоволення вимог заставодержателя за договором кредиту у повному обсязі, заставодержатель повертає залишок суми коштів, який залишився після задоволення вимог заставодержателя, шляхом перерахування заставодавцю такого залишку.

Відповідно до п. 6.9 Договору застави договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання зобов'язань, забезпечених заставою, належним чином і в повному обсязі.

21.05.2013 року між ПАТ "Дельта Банк" (сторона 1) та ОСОБА_3 (сторона 2) було укладено договори про уступку права вимоги № КЮ-ВКЛ-2017554 № КЮ-ВКЛ-2017554/1 (т. І, а. с. 59-60), умовами яких передбачено наступне.

Пунктом 1 Договору передбачено, що сторона 2 передає у повному обсязі, а сторона 1 приймає всі права сторони 2, як кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договорів банківського вкладу (депозиту) "7 років разом з Дельта Банком" в гривнях від "14" травня 2013 року, укладеного між Сторонами (надалі - депозитний договір), а саме: право вимоги щодо отримання коштів в повному обсязі відповідно до умов Депозитних договорів (в тому числі, сум депозиту, пені та штрафів, якщо такі будуть, тощо).

Згідно з п. 2 Договорів уступка прав вимоги згідно умов цих договорів здійснюється з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави згідно Договорів застави майнових прав №КЮ-ВКЛ-2017554 від "21" травня 2013 року, який був укладений між сторонами, (надалі - договір застави) в порядку звернення стягнення на предмет застави, що передбачений зазначеним договором застави.

В пункті 3 Договорів сторони передбачили, що цей договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за договором застави.

Відповідно до п. 4, 6 Договорів з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цими договорами, сторона 2 перестає бути стороною депозитного договору, а сторона 1 вступає в депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав. Передача, згідно умов цих договорів, прав кредитора за депозитними договорами від сторони 2 до сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі депозитних договорів, у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за депозитними договорами в одній особі.

Пунктами 7, 8 Договорів передбачено, що вони набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами. Строк дії цього договору співпадає зі строком дії договору застави. Строк дії цього договору продовжується на строк, який необхідний для виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором належним чином і в повному обсязі.

Доказів розірвання чи визнання недійсними вищевказаних договорів суду не подано.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 про запровадження в ПАТ "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку (а.с. 29).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року № 71 змінено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" з 02.03.2015 року по 02.09.2015 включно (а.с.30).

В подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.08.2015 року № 147 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 року включно (а.с.31).

У зв'язку з невиконанням відповідачем, як вказує позивач, умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ним, банком нараховано відповідачу штрафні санкції, передбачені кредитним договором. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду із позовом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 2.1.4 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо на момент настання терміну виконання, позичальником та/або заставодавцем будь-якого зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором, або, якщо на момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, передбаченого цим договором, воно не буде виконано.

Отже, 10.04.2015 року у Банку виникло право на звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 4.4 договору застави в разі звернення стягнення на предмет застави, реалізація предмета застави, за вибором заставодержателя може проводитися шляхом уступки майнових прав, які є предметом застави, в порядку, який встановлений згідно чинного законодавства.

Згідно з п. 3 договору про уступку права вимоги сторони домовилися, що цей договір укладений під відкладальною обставиною, у зв'язку з чим, права та обов'язки сторін за цим договором настають, за умови набуття стороною 1 права звернення стягнення на майнові права, що є предметом застави за договором застави.

Пунктом 4 договору про уступку права вимоги передбачено, що з моменту набуття сторонами прав та обов'язків за цим договором, сторона 2 перестає бути стороною депозитного договору, а сторона 1 вступає в депозитний договір, як сторона, що набула всіх прав сторони 2, які той мав на момент передачі таких прав.

Відповідно до п. 6 договору про уступку права вимоги передача, згідно умов цього договору, прав кредитора за депозитним договором від сторони 2 до сторони 1 тягне за собою у відповідності до чинного законодавства України припинення зобов'язання, що виникло на підставі депозитного договору, у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора за депозитними договорами в одній особі.

Таким чином, у зв'язку із виникненням в Банку 10.04.2015 року права на звернення стягнення на предмет застави, в силу умов договору про уступку прав вимоги настали права та обов'язки сторін за договором про уступку прав вимоги (п. 3 договору), третя особа ОСОБА_3 (вкладник за депозитним договором) передав Банку права кредитора за депозитним договором, внаслідок чого припинилось зобов'язання за депозитним договором, а Банк набув право власності на предмет застави (майнові права на отримання суми депозитного вкладу).

Згідно з п. 2.1.6 договору застави заставодержатель має право у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - прийняти його у власність.

Відповідно до п. 3.2 Договору застави право застави припиняється у випадку набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Враховуючи положення договору застави та кредитного договору судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що:

- звернення стягнення на предмет застави здійснюється у позасудовий спосіб шляхом відступлення третьою особою ОСОБА_3 (заставодавцем) позивачу (банку, заставодержателю) права вимоги за договором банківського вкладу (п. 4.4 договору застави);

- відступлення права вимоги та передача прав кредитора за депозитним договором виникає в момент виникнення у банку (заставодержателя) права звернення стягнення на предмет застави, яке в свою чергу виникає в момент невиконання відповідачем (позичальником) взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, тобто 10.04.2015 року (п. 2.1.4 договору застави, п. 3 договору про уступку права вимоги);

- умовами договору про уступку права вимоги не передбачено вчинення сторонами будь-яких дій для підтвердження факту відступлення права вимоги (направлення листів, повідомлень, укладання угод, правочинів тощо);

- підписанням договору про уступку права вимоги та настанням відкладальної умови (невиконання умов кредитного договору, як наслідок, виникнення права на звернення стягнення на предмет застави - 10.04.2015 року) Банк (заставодержатель) набуває право власності на предмет застави, внаслідок чого припиняється саме право застави (п. 3.2 договору застави);

- банк (заставодержатель) набув право розпорядження вкладним (депозитним) рахунком на правах вкладника за договором банківського вкладу 10.04.2015 року без будь-якої додаткової згоди/погодження/розпорядження з боку третьої особи (заставодавця) (п. 4, 6 договору про уступку права вимоги), яке кореспондується з положеннями п. 3.2.6, 3.2.6.1 кредитного договору та п. 3 депозитного договору щодо права банку самостійно списувати з рахунків третьої особи заставодавця грошові кошти та спрямовувати їх на погашення заборгованості за кредитом;

- загальна сума відступленого права вимоги визначається як сума невиконаного відповідачем (позичальником) зобов'язання за кредитним договором, збитків, завданих позивачу (заставодержателю) порушенням умов договору застави, витрат, здійснених позивачем (заставодержателем) у зв'язку з вжиттям заходів захисту предмета застави від посягань з боку третіх осіб, а також витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави та штрафних санкцій за Договором застави (п. 5.4.2 договору застави);

- право банку (заставодержателя) на одержання суми, якої не вистачає для повного погашення основного зобов'язання та витрат, у відповідності до чинного законодавства України (п. 4.5 Договору застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Суду не подано доказів того, що станом на 10.04.2015 р. у предмета застави за договором застави були інші обтяжувачі з вищим пріоритетом, крім позивача (банку, заставодержателя).

Договорами про уступку права вимоги та застави сторони погодили момент виникнення (реалізації) банком (заставодержателем) своїх прав, який припадає на 10.04.2015 року.

Позивач (банк, заставодержатель) після настання обумовлених договорами обставин (неповернення в обумовлений кредитним договором строк суми кредиту та несплати в повному обсязі процентів за його користування) 10.04.2015 року, тобто в день, що слідує за днем, в який мала відбутися, але не відбулася оплата за кредитним договором, набув право вимоги отримання грошових коштів за договором банківського вкладу.

Крім того, відповідно до п. 3.2.6, 3.2.6.1 кредитного договору та п. 3 депозитного договору з моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя останній самостійно здійснює списання з рахунків позичальника грошових коштів з метою задоволення своїх вимог.

Відповідно до п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Враховуючи вищевикладене, позивач ПАТ "Дельта Банк" 10.04.2015 року автоматично, тобто без будь-якого додаткового погодження вкладника та без укладення з ним додаткових угод, набув право на депозитний вклад шляхом здійснення договірного списання депозитних грошових коштів без будь-яких додаткових погоджень з третьою особою в рахунок погашення заборгованості відповідача (позичальника) за кредитним договором, що призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави. Тобто, перехід права вимоги грошових коштів на користь позивача за договором банківського вкладу привів до припинення зобов'язань за кредитним договором та фактичної реалізації права застави шляхом задоволення вимог позивача за кредитним договором.

За таких обставин, зобов'язання за кредитним договором припинилось внаслідок того, що 10.04.2015 року позивач на підставі договору застави за рахунок відступленого йому права грошової вимоги за договором банківського вкладу задовольнив свої вимоги за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги на встановлене законом обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та ліквідаційної процедури є неспроможними та відхиляються судовою колегією, оскільки ПАТ "Дельта Банк" набув право на депозитний вклад ОСОБА_3 автоматично, що привело до поєднання боржника і кредитора в одній особі та припинення зобов'язань за кредитним договором в межах вартості предмету застави. При цьому, автоматичний перехід права вимоги отримання депозитних грошових коштів по депозитному договору від клієнта до банку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та в процедурі ліквідації є можливим, оскільки не стосується черговості задоволення вимог кредиторів, не є зарахуванням зустрічних вимог та не заборонено чинним законодавством.

Згідно пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За приписом пункту 2 частини 2 статті 46 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду від імені Фонду, що виконує функції з ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, виходячи із системного аналізу вимог Закону, до закінчення технологічного циклу банку відноситься, зокрема, і повне погашення заборгованості перед банком по кредитних зобов'язаннях, а відтак, списання банком грошових коштів з депозитного рахунку клієнта, відкритого у цьому банку, із зарахуванням таких коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, є фактично погашенням дебіторської заборгованості ПАТ "Дельта Банк", сприяє збереженню ліквідаційної маси банку, не призводить до її зменшення, не змінює черговості задоволення вимог вкладників банку та не порушує їх права і законні інтереси.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного суду України у постанові від 24 жовтня 2011 року у справі № 3-112гс11, в якій визначено можливість переходу права вимоги по договору (з відкладальною умовою) під час процедури ліквідації банку та вказано, що автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством.

Такі висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України від 12.03.2015 року у справі № 910/15859/14, від 26.03.2015 року у справі № 910/15858/14.

Крім цього, подібний висновок покладений в основу постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2015 року у справі № 925/1977/14, обставини якої є аналогічними обставинам даної справи, при цьому ухвалою Верховного Суду України від 18.09.2015 року відмовлено у допуску справи № 925/1977/14 до провадження Верховного Суду України.

Доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не приймаються до уваги у зв'язку з таким. Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Доводи апеляційної скарги, що звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком Банку не приймаються до уваги, оскільки права та обов'язки сторін за Договором уступки права вимоги настають за умови набуття ПАТ "Дельта Банк" права звернення стягнення на майнові права, що є предметом договору застави.

Доводи апелянта щодо невідповідності сум заборгованості депозитним коштам не приймаються до уваги, оскільки позивачем не наведено належними доказами у відповідності до ст. 34 ГПК України правомірності нарахування суми заборгованості по процентам та штрафу. Розрахунок заборгованості наданий позивачем до позовної заяви (а. с. 9, т. І) не може бути прийнятим до уваги, оскільки не містить посилань на первинні документи, оформлені належним чином. Виписки з рахунків (а. с. 18-21) не мають ознак оформлення документів згідно з умовами ДСТУ 4163 які вимагають таке: (5.27 ДСТУ) Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія звертає увагу, що позивачем невірно нараховано період стягнення відсотків з 22.05.2013 р. по 14.08.2015 р. (а. с. 61, том ІІ) Так позивачем безпідставно нараховані відсотки за період з 01.04.15 по 14 .08.2015 р. у розмірі 65 840 грн. Судом встановлено, що починаючи з 10 квітня 2015 року припинились зобов'язання відповідача за кредитним договором, а тому нарахування відсотків та штрафу за цієї період є неправильним.

Не підлягає задоволенню вимога щодо стягнення пені на суму заборгованості у розмірі 83 506, 85 грн. за період з 10.04.2015 р. по14.08.2015 р., оскільки сума заборгованості станом на 10.04.2015 року є сплаченою.

Також не підлягають стягненню нарахування пені, 3 % річних та пені за несвоєчасне повернення процентів і штрафу за цієї період. З урахуванням розміру основної заборгованості у 400 000,0 грн. , відсотків 16 488, 15 грн., судова колегія вважає, що загальна сума отриманих банком на підставі договорів застави суми грошових коштів у 421 000, 0 грн. є достатньою для погашення заборгованості відповідача перед позивачем. Тому загальна сума заборгованості за кредитним договором повністю збігається із сумою грошових коштів за депозитними договорами.

Доводи апелянта, що судом не застосовані норми спеціального закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які мають обмеження відповідно до частини 5 ст. 36 цього Закону не приймаються до уваги.

Так, згідно з даною нормою в редакції, яка діяла на час правовідносин сторін, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

У даному конкретному випадку має місце автоматичне поєднання боржника та кредитора за депозитними договорами в однієї особі, що не є зарахуванням зустрічних вимог. Заборона на поєднання боржника та кредитора в однієї особі внесена у норму цього закону лише згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII) тобто після погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальній, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому судом першої інстанції фактично було застосовано ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України № 475/97 ВР від 17.07.97 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто виходячи з принципу справедливості, судова колегія вважає, що позивачем здійснено грошове задоволення заборгованості відповідача за рахунок грошових коштів у вигляді депозитних вкладів, наданих банку у заставу.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог, судова колегія звертає увагу на загальні засади цивільного законодавства, визначені ст. 3 Цивільного кодексу України, до яких віднесено неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; а також справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга на підставі вищенаведеного задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08 червня 2016 року по справі № 915/1609/15 - без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 10.11.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Н.В. Ліпчанська