Ухвала суду № 62609951, 07.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

07.11.16 Справа № 909/226/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглядає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/2-896 від 16.06.2016 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2016р.

у справі № 909/226/16

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз", вул. Вісконта, Івано-Франківська область,

про стягнення заборгованості в сумі 4 409 889,85 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 представник;

від відповідача: ОСОБА_3 представник; ОСОБА_4-представник

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2016 р. у справі № 909/226/16 ( суддя Цюх Г.З. ) в позові відмовлено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу № 14/2-896 від 16.06.2016 р., в якій просить рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що обов»язок відповідача з оплати поставленого природного газу не пов»язаний з поверненням підписаних актів. За своєю природою договір №13-151-Н від 04.01.2013р. є договором купівлі-продажу, на який розповсюджуються відповідні норми цивільного законодавства.

Також, скаржник зазначає, що відповідач міг відбирати з єдиної газотранспортної системи України для потреб населення і постачати населенню виключно природний газ з ресурсу НАК «Нафтогаз України». Встановлений на час існування спірних правовідносин порядок постачання природного газу населенню та порядок оплати спожитого природного газу населенню суттєво обмежували свободу підприємницької діяльності позивача та відповідача по даному напряму. Відповідач не міг відбирати природний газ у інших суб»єктів ринку, крім позивача. Оплата природного газу проводилась ПАТ «Тисменицягаз» шляхом договірного списання установою банку коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання, які надійшли від населення по факту споживання ним природного газу.

ПАТ «Тисменицягаз» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Також, ПАТ «Тисменицягаз» подано клопотання б/н б/д ( вх.. 01-05/5222/16 від 07.11.2016р.) про призначення судової бухгалтерської експертизи, на вирішення якої поставити наступне запитання: - чи підтверджено документально розрахунок пені, інфляційних втрат на 3% річних наданий позивачем по договору №13-151-Н від 04.01.2013р.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі 04.01.2013р. укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-151-Н та 7 додаткових угод, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 даного договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу протягом 2013-2015 років природний газ на загальну суму 80 583 662,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (а.с.61-93).

Так як відповідач сплатив заборгованість за отриманий газ, заборгованість станом на день вирішення спору відсутня, про що свідчить акт звірки розрахунків від 31.05.2016р.

Проте, на думку позивача, відповідачем невчасно проведено розрахунки за поставлений природний газ, чим порушено умови договору в частині оплати отриманого природного газу, за що п.7.2 договору, передбачено відповідальність, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У зв"язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, відповідач також повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, відповідно до ст. 625 ЦК України.

На підставі вищезазначеного, позивачем нараховано відповідачу 908 223,08 грн. пені, 134 484,51 грн. - 3% річних та 429 594,65 грн. інфляційних.

Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що сума заборгованості відповідача частково сплачувалася на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №425 від 19.02.2013р., №613 від 15.03.2013р., №926 від 17.04.2013р., №1145 від 21.05.2013р., №1304 від 20.06.2013р., №1976 від 18.11.2013р., №108 від 21.01.2014р., №355 від 18.02.2014р., №1338 від 13.06.2014р., №1909 від 22.09.2014р., №2372 від 15.12.2014р., №189 від 22.01.2015р., №190 від 22.01.2015р., №318 від 17.02.2015р. , №544 від 17.03.2015р., №951 від 21.04.2015р., №1213 від 21.05.2015р.№1337 від 16.06.2015р.№1548 від 15.07.2015р., №1700 від 21.07.2015р., №2970 від 18.12.2015р., №595 від 18.02.2016р. (том І а.с.160-203) із загальної суми у розмірі 17 989 299,03грн. із загальної суми поставленого природного газу у розмірі 80 583 662,17грн.

Підписанням вищезазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №425 від 19.02.2013р., №613 від 15.03.2013р., №926 від 17.04.2013р., №1145 від 21.05.2013р., №1304 від 20.06.2013р., №1976 від 18.11.2013р., №108 від 21.01.2014р., №355 від 18.02.2014р., №1338 від 13.06.2014р., №1909 від 22.09.2014р., №2372 від 15.12.2014р., №189 від 22.01.2015р., №190 від 22.01.2015р., №318 від 17.02.2015р. , №544 від 17.03.2015р., №951 від 21.04.2015р., №1213 від 21.05.2015р.№1337 від 16.06.2015р.№1548 від 15.07.2015р., №1700 від 21.07.2015р., №2970 від 18.12.2015р., №595 від 18.02.2016р. (том І а.с.160-203) сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.12.2014р..

Судова колегія зазначає, що з наявних у матеріалах справи розрахунків не вбачається врахування позивачем факту укладення зазначених протокольних рішень при проведенні нарахувань.

Скаржник вважає необгрунтованою позицію відповідача щодо відсутності вини відповідача за порушення грошового зобов»язання, яке мало сплачуватися власними коштами. На думку скаржника слід розмежовувати оплати, які були здійснені відповідачем власними коштами та відповідно не позбавляти позивача можливості захисту його права щодо стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що із поданих сторонами розрахунків неможливо встановити документальну підтвердженість та правильність проведеного позивачем розрахунку позовних вимог з врахуванням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, якими здійснювались оплати по спірному договору та з урахуванням обєму самого розрахунку та документів, які підлягають дослідженню (5 томів), оскільки зазначене потребує спеціальних знань.

Згідно із ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Як зазначалось вище ПАТ «Тисменицягаз» подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, на вирішення якої поставити запитання: - чи підтверджено документально розрахунок пені, інфляційних втрат на 3% річних наданий позивачем по договору №13-151-Н від 04.01.2013р.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення у справі № 909/226/16 судово-економічної експертизи.

Представник скаржника заперечив проти призначення судово-економічної експертизи.

Представник відповідача не заперечив щодо покладення на ПАТ «Тисменицягаз» витрат за проведення судової експертизи .

Згідно з п. 1. розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України, від 8 жовтня 1998 N 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 N 1950/5 ( далі Рекомендації), одним із видів економічних експертиз є експертиза документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 розділу ІІІ Рекомендацій основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є, зокрема, визначення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, реалізації товарно-матеріальних цінностей; визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів.

До орієнтовного переліку вирішуваних питань віднесені такі питання, зокрема:

Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності за договором ?

Згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції України - Додатком 1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 N 53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції № 1950/5 від 26.12.2012), Львівська область входить до зони обслуговування Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст.41, п.1 ч.2 ст. 79, ст.ст. 86, 99 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі № 909/226/16 судово-економічну експертизу, проведення якої доручити експертній установі - Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

2. На вирішення експерта поставити таке питання:

1) чи підтверджено документально розрахунок пені, інфляційних втрат на 3% річних наданий позивачем по договору №13-151-Н від 04.01.2013р. (з врахування укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №425 від 19.02.2013р., №613 від 15.03.2013р., №926 від 17.04.2013р., №1145 від 21.05.2013р., №1304 від 20.06.2013р., №1976 від 18.11.2013р., №108 від 21.01.2014р., №355 від 18.02.2014р., №1338 від 13.06.2014р., №1909 від 22.09.2014р., №2372 від 15.12.2014р., №189 від 22.01.2015р., №190 від 22.01.2015р., №318 від 17.02.2015р. , №544 від 17.03.2015р., №951 від 21.04.2015р., №1213 від 21.05.2015р.№1337 від 16.06.2015р.№1548 від 15.07.2015р., №1700 від 21.07.2015р., №2970 від 18.12.2015р., №595 від 18.02.2016р. (том І а.с.160-203)).

3. Для проведення експертизи надати експертній установі матеріали справи №909/226/16 у п»яти томах.

4. Якщо експерт під час проведення даної експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

5. Попередити судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України за подання завідомо неправдивого висновку або відмову без поважних причин від надання висновку стосовно поставленого судом на вирішення експерта питання.

6. Оплату вартості проведення судово-економічної експертизи покласти на ПАТ «Тисменицягаз» ( ідент. код 20538865 місцезнаходження: Івано-Франківська область, Тисменицький район, м.Тисмениця, вул. Вісконта, 3).

7. Попередити сторін спору, що у разі відмови чи ухилення сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, та за відсутності згоди іншої сторони від їх оплати та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд вправі розглянути справу на підставі наявних доказів.

8. У звязку з призначенням судово-економічної експертизи провадження у справі зупинити до надання судовим експертом висновку.

9. Для виконання судово-економічної експертизи надіслати Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз копію цієї ухвали та матеріали справи №909/226/16 у п»яти томах.

10. Роз'яснити сторонам спору, що при надходженні до господарського суду висновку судового експерта, провадження у справі буде поновлено ухвалою суду, про що сторони будуть повідомлені в порядку ст.ст.79 та 87 ГПК України.

11. Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.