Постанова № 62609831, 07.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Справа№ 910/27914/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

ОСОБА_1

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від прокурора Морозов В.Ю. (посвідчення №034624, видане 23.07.2015 р.)

від ПАТ АК «ПОРТО-ФРАНКО» ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.02.2016р.)

від ТОВ «ФК «ТОП ФІНАНС» не зявився

від ТОВ «Блек Сі Партнерс» - ОСОБА_3 (довіреність №01/12 від 01.12.2015 р.)

від НБУ - не зявився

від ВДВС - не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 р.

у справі №910/27914/14

(головуючий суддя Стасюк С.В., судді Літвінова М.Є., Ярмак О.М.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс»

на неправомірні дії державного виконавця

за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс»

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області

до 1) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС»

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс» про визнання недійсним договору факторингу №1 від 16.08.2014 р.; договору за реєстровим №1380 від 16.08.2014 р. про відступлення права вимоги за іпотечним договором; договору про відступлення права вимоги від 26.08.2014 р. та договору про відступлення права вимоги від 02.09.2014 р. за реєстровим №1551, застосування наслідків недійсності правочинів та зобов`язання ТОВ «Блек Сі Партнерс» передати позивачу оригінали кредитних договорів. Крім того, Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Одеській області як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» про визнання договорів недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» задоволено частково, визнано недійсним договір факторингу №1 від 16.08.2014 р., договір відступлення права вимоги від 16.08.2014 р., застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення права вимоги за кредитними та іпотечним договорами, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс» повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» кредитні договори, права вимоги за якими були передані. У задоволенні позову НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/27914/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» та Національного банку України в особі Управління НБУ в Одеській області скасовано. Позови Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» та Національного банку України в особі Управління НБУ в Одеській області задоволено повністю.

16.08.2016 р. ТОВ «Блек Сі Партнерс» звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця, в якій просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області щодо закриття виконавчого провадження № 5058275 на підставі наказу № 910/27914/14 від 02.03.2016 р., виданого господарським судом міста Києва; визнати неправомірною та скасувати постанову, винесену старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області щодо закриття виконавчого провадження № 5058275 на підставі наказу № 910/27914/14 від 02.03.2016 р., виданого господарським судом міста Києва. Скаржник вважає, що відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» наказ господарського суду міста Києва від 02.03.2016 р. №910/27914/14 має бути повернутий до ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2016 р. у задоволенні скарги ТОВ «Блек сі партнерс» на неправомірні дії державного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Блек Сі Партнерс» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 08.09.2016 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі скаргу ТОВ «Блек Сі Партнерс» на дії державного виконавця та його постанову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при винесенні ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права.

Прокурор у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін.

Представник ПАТ Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін.

Представник ТОВ «Блек Сі Партнерс», просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу, задовольнити у повному обсязі скаргу на дії державного виконавця та його постанову.

Представники ВДВС, ТОВ «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» та Національного банку України в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників ВДВС, ТОВ «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» та Національного банку України.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 26.09.2016 р., 04.10.2016., 10.10.2016 р. та від 24.10.2016 р. явка сторін у судове засідання обовязковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників ВДВС, ТОВ «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» та Національного банку України не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників ПАТ Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО», ТОВ «Блек Сі Партнерс» дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін з таких підстав.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону судові накази підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

21.03.2016 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50558275 з примусового виконання наказу № 910/27914/14, виданого 02.03.2016 р. господарським судом міста Києва, надано боржнику семиденний термін для добровільного виконання вищевказаного наказу.

ТОВ «Блек Сі Партнерс» листом б/н від 07.04.2016 р. повідомило державного виконавця, що 23.02.2015 р. старшим слідчим в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ОСОБА_4 слідчого управління СБ України був проведений обшук та вилучено оригінали документів, що стосуються договору факторингу № 1 від 16.08.2014 р.

Посилання ТОВ «Блек Сі Партнерс» на дану обставину оцінюються колегією суддів критично з огляду на наступне.

18.04.2016 р. Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було направлено лист до слідчого управління СБУ України, з проханням спростувати або підтвердити інформацію про те, що кредитні договори були вилучені та не перебувають у розпорядженні ТОВ «Блек Сі Партнерс», за договором факторингу № 1 від 16.08.2014 р.

12.05.2016 р. у відповідь на вищевказаний лист, старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ОСОБА_4 слідчого управління СБ України повідомив, що кредитні договори, за договором факторингу № 1 від 16.08.2014 р., не виявлялись та не вилучались.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За приписами ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

17.05.2016 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про накладення штрафу на боржника та надано новий строк для виконання вимог виконавчого листа, окрім того попереджено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

30.05.2016 р. державним виконавцем було повторно накладено штраф на боржника.

22.06.2016 р., ТОВ «Блек Сі Партнерс» подало до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області заяву, згідно якої, штрафи та виконавчий збір ним сплачено у повному обсязі.

30.06.2016 р. Приморським відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області направлено подання (повідомлення) до правоохоронних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ «Блек Сі Партнерс» за невиконання рішення суду.

30.06.2016 р., державним виконавцем була винесена постанова ВП № 50558275 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Твердження скаржника про те, що відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» наказ господарського суду міста Києва від 02.03.2016 р. №910/27914/14 має бути повернутий до ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО», колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу.

Посилання скаржника на те, що при обшуку оригінали документів, що стосуються договору факторингу №1 від 16.08.2014 р. були вилучені не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються листом старшого слідчого від 12.05.2016 р., в якому зазначено, що кредитні договори за договором факторингу №1 від 16.08.2014 р. не виявлялись та не вилучались.

Вищезазначені обставини не доводять відсутність вказаних документів у скаржника, а лише свідчать про їх відсутність у місці проведення обшуку.

Щодо посилань скаржника на те, що під час розгляду господарським судом міста Києва та господарським судом Одеської області справ, які зазначені позивачем у скарзі на неправомірні дії ДВС, представники ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» надавали на огляд суду оригінали кредитних договорів, колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту рішень господарських судів по вищевказаним справам не вбачається, що оригінали кредитних договорів оглядались. Інших доказів на підтвердження вищезазначених обставин скаржником не надано, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів не встановлено незаконність дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Державним виконавцем вчинено всі дії в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ «Блек Сі Партнерс», оскільки, державний виконавець діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ТОВ «Блек Сі Партнерс», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при винесенні ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 р. у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Партнерс» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 р. у справі №910/27914/14 залишити без змін.

Справу №910/27914/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

СуддіЛ.П. Зубець

ОСОБА_1