Постанова № 62609822, 07.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Справа№ 910/14162/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коршун Н.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

ОСОБА_1

за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився,

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія Оранта

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.08.2016 року

у справі № 910/14162/16 (суддя: Прокопенко Л.В .)

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія

Універсальна

до Публічного акціонерного товариства Національна страхова

компанія Оранта

про відшкодування збитків 1 615, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія Оранта про стягнення 1 615,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Універсальна на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3115/232/000239 від 16.10.2013 року внаслідок настання страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Джилі" д.р.н.СВ1122 АІ, а тому Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Універсальна відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "Фольксваген" д р.н. НОМЕР_1, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством Національна страхова компанія Оранта (страховий поліс № АЕ/02067992), а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на Публічне акціонерне товариство Національна страхова компанія Оранта.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2016 року у справі № 910/14162/16 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 02.06.2016 року, тобто до подачі позову до суду, відповідачем було виплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 1 615,66 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Позивачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного його повідомлення про час та місце судового засідання, а саме поштове повідомлення № 15440876.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2013 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Універсальна (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір страхування № 3115/232/000239, за умовами якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки "Джилі" д.р.н.СВ1122 АІ.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України Про страхування, страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 27.10.2013 року в м. Чернігів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Джилі" д.р.н. СВ1122АІ, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Фольксваген" д р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/10853/13-п від 19.11.2013 року гр. ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 380,00 грн.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування.

Враховуючи розрахунок суми страхового відшкодування та ремонтної калькуляції № RV21062/кп, Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Універсальна було розраховано страхове відшкодування у розмірі 2 125,66 грн.

Встановлено, що на підставі заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування, Страхового акту, позивачем було виплачено розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу "Джилі" д.р.н. СВ1122АІ., у розмірі 1 147,66 грн., за вирахуванням несплаченого страхового платежу страхувальника у розмірі 978,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46589 від 20.11.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, який є винним у ДТП, була застрахована Публічним акціонерним товариством Національна страхова компанія Оранта (страховий поліс № АЕ/02067992).

Вказаним договором (поліс № АЕ/02067992) передбачено, що франшиза становить 510,00 грн..

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування за фактичні витрати страхувальнику до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, який є винним у спричиненні нанесення шкоди автомобілю "Джилі" д.р.н. СВ1122АІ, була застрахована Публічним акціонерним товариством Національна страхова компанія Оранта, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальною особою перед Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Універсальна за відшкодування страхової виплати є Публічне акціонерне товариство Національна страхова компанія Оранта.

Матеріали справи свідчать про то, що 22.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою № УН 2001 про виплату страхового відшкодування у розмірі 1 615,66 грн. (2 125,66 грн. 510,00 грн. франшиза).

Судовою колегією встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем не було йому виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 615,66 грн.

Однак, після порушення позовного провадження у даній справі, а саме 19.08.2016 року, позивачем було долучено до матеріалів справи електронну виписку про сплату відповідачем суми боргу у розмірі 1 615,66 грн. (а.с. 49).

Крім цього, відповідачем до суду апеляційної інстанції подано платіжне доручення № 27999 від 02.06.2016 року, яке свідчить про сплату відповідачем на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 1 615,66 грн.

Тобто, дані обставини свідчать про те, що відповідачем здійснено перерахування позивачу страхового відшкодування до звернення позивача з даним позовом, що не було враховано судом першої інстанції.

За приписами п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи встановлені вище обставини, а саме те, що на час звернення позивачем до суду з даним позовом був відсутній предмет спору, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 19.08.2016 року у даній справі скасуванню, у позові слід відмовити.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія Оранта на рішення Господарського суду м. Києва від 19.08.2016 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду м. Києва від 19.08.2016 року у справі № 910/14162/16 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" ( 01133, м. Київ, бул. ОСОБА_6 9, код ЄДРПОУ 20113829) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" ( 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 00034186) 1 515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/14162/16 повернути до Господарського суду м. Києва .

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

СуддіБ.О. Ткаченко

ОСОБА_1