Постанова № 62609774, 08.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа№ 910/11165/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.11.2016 року по справі №910/11165/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 р.

у справі №910/11165/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 59 295,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі-відповідач) 59 295,11 грн., з яких: 49 500,00 грн. страхового відшкодування, 520,79 грн. 3% річних, 2 29,50 грн. інфляційні втрати та 7 244,82 грн. неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/11165/16 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маркс.Капітал шкоду у розмірі 49 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 150,35 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 11.07.2016р., відповідач звернувся з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що грошові вимоги позивача, які виникли з договору факторингу № 1/16-10/2014 від 16.01.2014 р., не є страховим відшкодування, а тому у відповідача відсутні правові підстави для сплати 49 500,00 грн. шкоди на користь позивача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить наявна в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не зявився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши думку представника позивача та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 акціонерним товариством Страхова компанія Лафорт та ОСОБА_3 було укладено поліс №АВ/7798857 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі від 19.07.2012 р., за яким застраховано цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, д.н. 51405КЕ.

Із страхового акту №_11-13/0069 складеного ОСОБА_2 акціонерним товариством Страхова компанія Лафорт вбачається, що 26.07.2012р. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Volkswagen, д.н. 51405КЕ, порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_1.

Внаслідок настання страхового випадку, приватним акціонерним товариством Страхова компанія Лафорт було здійснено розрахунок страхового відшкодування, яке підлягає виплаті потерпілій особі ОСОБА_5 та визначений його розмір у сумі 49 500,00 грн.

В подальшому, 16.01.2014р. між ОСОБА_5 (цедент, первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (цесіонарій, новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі ст.512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобовязується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента, у звязку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Volkswagen, д.н. 51405КЕ, під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого застрахована згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.07.2012 р., номер полісу АВ/7798857, у страховій компанії ПАТ СК Лафорт.

Відповідно до п.1.1 договору про відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках.

Згідно із п.1.2 вказаного договору характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим Договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 49 500,00 грн.

Пунктом 1.3 договору про відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування передбачено, що зобовязаними особами є: особа, визнана винною у ДТП особа ОСОБА_4; страхова компанія - ПАТ СК Лафорт; Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п.2.1 договору про відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування за передані права вимоги до боржника за договором страхування цесіонарій сплачує цементу 49 500,00 грн.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору для реалізації цесіонарієм придбаних ним прав цедент передає під час підписання цього Договору наступні документи: чинний на дату ДТП поліс ОСЦВВТЗ або посвідчення відповідної пільгової категорії (учасник бойових дій, інвалід війни, інвалід 1 групи); копію паспорту, що засвідчує особу цедента; копію посвідчення водія цедента; довідку про присвоєння цеденту ідентифікаційного номеру; копію документу про реєстрацію транспортного засобу та документу, що посвідчує правомірність керування ТЗ цедентом; довідку про пошкодження ТЗ, складену інспектором ДАІ на місці ДТП; відомості про наявність добровільного страхування автомобіля (КАСКО); оригінал або завірену належним чином копію авто товарознавчого дослідження щодо встановлення розміру заданої шкоди (ремонт з урахуванням фізичного зносу), складеного відповідно до чинного законодавства, з обовязковим долученням оригіналів фотографій пошкодженого ТЗ, зображення номерних знаків та номеру кузову (VIN код), або оригінал чи завурену належним чином копію авто товарознавчого дослідження щодо встановлення вартості ТЗ після ДТП у разі визнання ТЗ фізично знищеним; довідку про ДТП, яка видається органами внутрішніх справ (розширена довідка із зазначенням інформації про учасників ДТП та про осіб, винних у скоєнні ДТП); копію постанови місцевого суду, завірену належним чином (мокрою печаткою відповідного суду), що підтверджує відповідальність іншого учасника ДТП; заяву про відсутність здійснення взаєморозрахунків з особою, відповідальною за заподіяну шкоду; заяву до страхової компанії про відшкодування шкоди.

16.01.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (клієнт) та позивачем (фактором) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №1/16-01/2014, в порядку та на умовах якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобовязується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобовязаннями, що виникли у клієнта з договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 16.01.2014р.

Згідно із п. 1.2 договору факторингу, в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу становить 49 500,00 грн.

Згідно із п. 1.4 договору факторингу, зобовязаними особами є: особа, визнана винною у ДТП особа ОСОБА_4; страхова компанія - ПрАТ СК Лафорт; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.5 договору факторингу, зобовязання клієнта перед боржником за основним договором на момент укладення цього Договору клієнтом виконані повністю.

Згідно з п. 2.1 договору факторингу, для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт передає під час підписання цього Договору наступні документи: засвідчену копію основного договору; пакет документів відповідно до п. 3.1 основного договору.

Пунктом 4.1 договору факторингу, що за передані права вимоги до боржника за Договором факторингу фактор сплачує клієнтові 15 190,00 грн.

Спір у справі виник у звязку з тим, що, на думку позивача, до нього на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу від 16.01.2014р. перейшло право вимоги до ПАТ Страхова компанія Лафорт по виплаті страхового відшкодування у розмірі 49 500,00 грн. внаслідок настання страхового випадку ДТП. При цьому, у звязку з ліквідацією ПАТ Страхова компанія Лафорт та невиплатою останнім суми грошового відшкодування, обовязок відшкодувати шкоду покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги у розмірі 49 500,00 грн. до боржників, які визначені у п.1.4 договору факторингу, а саме до визнаної винною у ДТП особи ОСОБА_4; страхової компанії - ПрАТ СК Лафорт; Моторного (транспортного) страхового бюро України, у порядку, передбаченому Законом України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. було порушено провадження у справі №910/20063/13 про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства Страхова компанія Лафорт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015р. у справі №910/20063/13 позивача визнано кредитором ОСОБА_2 акціонерного товариства Страхова компанія Лафорт на загальну суму 228 971,48 грн., в тому числі, і за вищевказаним договором факторингу на суму 49 500,00 грн.

Згідно із ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 46 вищевказаного Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015р. у справі №910/20063/13 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія Лафорт та припинено провадження у справі.

Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у звязку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Отже, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором страхової компанії банкрута із грошовими вимогами, в тому числі, у розмірі 49 500,00 грн., проте під час провадження у справі про банкрутство такої особи не було виявлено майна або інших активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним обєднанням страховиків, які здійснюють обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Згідно із п. 41.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ у двох випадках: визнання страховика банкрутом або ліквідації страховика, а також у випадку недостатності коштів страховика та існування заборгованості за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 49 500,00 грн. шкоди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та неустойки, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні в цій частині позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем вимоги №51 від 22.01.2016р. (а.с.36-37 т.1) в порядку положень ст.530 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, позбавляє суд встановити правильність початку відліку періоду нарахування похідних вимог та здійснення власного перерахунку.

При цьому, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що дія ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

В той же час, грошове зобовязання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи правову природу відносин, які склалися між сторонами, в даному випадку на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 р. у справі №910/22034/15.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 6 п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що …не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи..

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 р. у справі №910/11165/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/11165/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/11165/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

СуддіТ.І. Разіна

ОСОБА_1