Рішення № 62609156, 03.11.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2016 р.Справа №921/568/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Тернопільводоканал", м.Тернопіль

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, м.Тернопіль

про врегулювання переддоговірного спору,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №36/16 від 11.01.2016р.;

відповідача ОСОБА_2, довіреність №686/01/10-2016 від 26.07.2016р.

В судовому засіданні представникам сторін, котрі прибули в засідання, розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю відповідних клопотань сторін.

Позивач - комунальне підприємство "Тернопільводоканал", м.Тернопіль звернувся 08.09.2016р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду за вх.№622 від 08.09.2016р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, м.Тернопіль, про вирішення переддоговірного спору, згідно якого просив викласти спірний пункт 4.1 договору №5540/655 від 09.08.2016р. "Про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення " в редакції, запропонованій позивачем.

Позов обґрунтовується наступними документами: копією проекту договору № 5540 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 09.08.2016р.; протоколом розбіжностей до договору № 5540 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 09.08.2016р.; листом № 2227/16 від 29.08.2016р. та іншими документами.

Ухвалою господарського суду від 12 вересня 2016 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 27.09.2016р. В подальшому розгляд справи було відкладено на 25.10.2016р., зважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№16852 від 27.09.2016р.), у зв'язку із зайнятістю представника поліції в інших судових засіданнях.

Позивачем через канцелярію суду подано витребувані судом документи (вх.№ 16761 від 23.09.2016р.).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю із підстав, зазначених у позові, просив позов задовольнити. Зокрема, зазначив, що укладення п.4.1. договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №5540 від 09.08.2016р. в редакції запропонованій відповідачем порушує інтереси позивача, оскільки право на застосування штрафних санкцій не залежить від фінансової спроможності контрагента, а бюджетна установа не має будь-яких привілеїв чи пільг в рамках виконання своїх зобовязань. Також зазначив, що Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України не виділено бюджетні установи в окрему категорію і не встановлено для них інших помякшуючих умов.

В судовому засіданні з 25.10.2016р. по 03.11.2016р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалася перерва для надання можливості сторонам надати додаткові матеріали на підтвердження своїх доводів та заперечень.

В судовому засіданні 25.10.2016р. представником відповідача надано заперечення на позов (вх.№18450 від 25.10.2016р.), в яких зазначено, що дійсно на адресу відповідача 09.08.2016р. надійшов проект договору №5540 про надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення. Не погодившись з умовами договору, а саме п. 4.1 щодо нарахування пені та п.4.7 щодо строку позовної давності, останнім направлено на адресу позивача підписаний договір разом з протоколом розбіжностей, які отримані комунальним підприємством 19.08.2016р. Втім, розглянувши протокол розбіжностей Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" листом від 29.08.2016р. запропонувало у термін до 07.09.2016р. підписати договір №5540 від 09.08.2016р. у його початковій редакції, а вже 08.09.2016р. позивач звернувся до господарського суду з позовом. Однак, ч.5 ст.181 ГК України передбачено передання спору на розгляд суду за згодою другої сторони. Також звертає увагу суду на те, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області є державним органом, фінансування якого здійснюється з державного бюджету. Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобовязання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, тому прийняття зобовязань не передбачених бюджетними асигнуваннями буде вважатися бюджетним правопорушенням. Просить суд врегулювати спір між сторонами та прийняти умови п.п.4.1 та 4.7 договору в редакції відповідача.

В судовому засіданні 03.11.2016р. представник позивача проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що наказом Міністерства фінансів України №57 від 28.01.2002р. (в редакції наказу Міністерства фінансів України №1118 від 04.12.2015р.) затверджено типову форму кошторису, яка містить пункт "Інші поточні витрати". Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №33 від 12.03.2012р. "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету" інші поточні видатки видатки, які не повязані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі сплата штрафів, пені, тощо у тому числі за несвоєчасну сплату податків, збитків від інфляції (пп.3 п.2.6), у зв'язку з чим Головне управління Національної поліції в Тернопільській області має можливість включити до кошторису витрати на сплату штрафних санкцій у разі необхідності. Щодо посилання відповідача на ст.48 Бюджетного кодексу України зазначив, що пеня яка прописується в договорі про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у редакції Виробника це штрафна санкція за несвоєчасне виконання зобовязання, а не розміщення замовлення, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій. Позивач використовує право передбачене цивільним та господарським законодавством на стягнення штрафних санкцій у разі несвоєчасного виконання Споживачем умов договору. Також, вважає необґрунтованими посилання відповідача на недотримання позивачем ч.5 ст.181 ГК України, оскільки спеціальною нормою закону, зокрема ч.1 ст.187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково подані докази, заслухавши доводи та пояснення сторін, судом встановлено таке.

Зважаючи на закінчення строку дії тимчасового договору №5540 від 10.06.2016р. про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, Позивачем підготовлено та згідно листа №2080/16 від 08.08.2016р. надіслано на адресу відповідача для погодження та підписання два примірники проекту договору №5540/655 від 09.08.2016р. про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які отримано 08.08.2016р.

Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області розглянуто надісланий проект договору та 16.08.2016р. листом №546/05/4/5-2016 направлено на адресу позивача підписаний примірник даного договору разом із протоколом розбіжностей.

Відповідно до протоколу розбіжностей відповідач не погодився з редакцією позивача в частині пункту 4.1, яким передбачено "За несвоєчасні розрахунки за надані згідно з даним Договором послуги, споживач сплачує на користь Виробника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше ста відсотків загальної суми боргу." та запропонував викласти його в наступній редакції: "За несвоєчасні розрахунки при умові наявного фінансування за надані згідно з даним Договором послуги, споживач сплачує на користь Виробника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше ста відсотків загальної суми боргу." Також п.4.7, що передбачав термін позовної давності у разі несвоєчасного виконання споживачем зобовязань по оплаті спожитих послуг в 10 років заперечується відповідачем та визначено такий строк три роки.

Позивач розглянув запропоновані відповідачем у протоколі розбіжностей умови та листом 2227/16 від 29.08.2016р. повідомив останнього про непогодження з п.4.1 та запропонував підписати договір в термін до 07.09.2016р. в його редакції, попередивши про намір звернутися до суду у разі непогодження даної умови договору.

Оскільки відповідачем не підписано договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №5540/655 від 09.08.2016р. у визначений позивачем термін, останній звернувся до суду за захистом порушених прав, просив врегулювати переддоговірний спір, що виник між сторонами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 10 ГПК України встановлено, що спори, котрі виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

За нормами частини 1 ст.4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів в галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання холодної води та водовідведення є комунальними послугами.

Так, згідно своєї статутної діяльності та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" позивач є підприємством питного водопостачання, яке здійснює діяльність з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

На підставі статуту та ч.5 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивач є одночасно виробником та виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.

Звідси, відносини у сфері надання послуг з питного водопостачання та водовідведення врегульовані зокрема, як Законом України "Про житлово-комунальні послуги", так і спеціальними нормативно-правовими актами, такими, як Закон України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 визначено, що централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцям з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Централізоване водовідведення послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцям з використанням внутрішньобудинкових систем водовідведення.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Таким чином, договір на послуги з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення є обов'язковим, в силу закону.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами п.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 3 статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч.3 ст.184 ГК України).

Відповідно до ст. 187 Господарського Кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дотримуючись вищенаведених приписів закону підготував та звернувся до відповідача з проектом договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за №5540/655 від 09.08.2016 року, складеного на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. і котрий (договір) повинен містити всі істотні умови, визначені законом для даного виду правочинів.

Так, пунктом 4.1 договору в редакції позивача передбачено, що "За несвоєчасні розрахунки за надані згідно з даним Договором послуги, споживач сплачує на користь Виробника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше ста відсотків загальної суми боргу." Як зазначає позивач, відповідач запропонував в протоколі розбіжностей доповнити даний пункт словами "при умові наявного фінансування".

Умова договору на надання житлово-комунальних послуг, котра передбачає відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є істотною умовою договору.

Частиною 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки, у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку (Аналогічна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року).

Крім того, позивачем на обґрунтування підставності даної умови договору долучено до матеріалів справи копії договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, котрі укладено з іншими бюджетними установами, що фінансуються з Державного бюджету України та розрахунок пені, а саме: №901/1 від 14.01.2016р., №901/2 від 14.01.2016р., Договір №300 від 24.02.2016р., Договір №1775 від 11.03.2016р. та №41/1 від 18.08.2013р.

Дослідивши матеріали справи, зміст відповідних пропозицій сторін, суд дійшов висновку, що запропонована позивачем редакція спірного п.4.1 Договору відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Доводи відповідача судом відхиляються як необґрунтовані з посиланням на положення ст.48 Бюджетного кодексу України та з огляду на порядок складання кошторисів бюджетними установами у відповідності до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затверджених наказом Міністерства фінансів України №33 від 12.03.2012 року.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача, котрі ґрунтуються на порушенні позивачем загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 ГК, а саме ч.5 щодо необхідності отримання згоди іншої сторони щодо передачі спору на розгляд суду, з огляду на те, що даний порядок є загальним. Втім, спеціальною нормою статті 187 цього ж кодексу врегульовано питання укладення господарських договорів за рішенням суду, у відповідності до частини першої якої встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином, виходячи з правової природи даного договору на водопостачання, котрий є обов'язковим в силу закону, суд доходить висновку, що в даному випадку згоди іншої сторони на звернення до суду про врегулювання розбіжностей закон не вимагає.

Доводи відповідача про викладення п.4.7 Договору в запропонованій ним редакції судом не розглядаються, оскільки дані розбіжності не є предметом даних позовних вимог. Крім того, судом з'ясовано та підтверджено позивачем в судових засіданнях, що такі розбіжності є врегульованими в редакції відповідача.

За даних обставин, вимоги позивача щодо викладення п.4.1 Договору №5540/655 від 09.08.2016р. про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в запропонованій комунальним підприємством редакції є обґрунтованими, правомірними, такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 03.11.2016р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення господарського суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1, 2, 42-47, 10, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85. 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Викласти спірний пункт 4.1 договору №5540/655 від 09.08.2016р. про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в наступній редакції:

"4.1. За несвоєчасні розрахунки за надані згідно з даним Договором послуги, споживач сплачує на користь Виробника пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше ста відсотків загальної суми боргу."

3.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, м.Тернопіль, вул.Валова, 11, ідентифікаційний код 40108720 на користь комунального підприємства "Тернопільводоканал", м.Тернопіль, вул.Танцорова, 7, ідентифікаційний код 03353845 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім)грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "08" листопада 2016р.

СуддяН.О. Андрусик