Рішення № 62609078, 07.11.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.2016 Справа № 920/870/16

за позовом: Приватного підприємства «Форвард», м. Кременчук, Полтавська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів», м. Суми;

про стягнення 101 563 грн. 50 коп.,-

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.08.2016;

Від відповідача: не зявився;

При секретарі судового засідання Саленко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 101 563 грн. 50 коп., з яких: 43 900 грн. 00 коп. основного боргу, 38 301 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 3 294 грн. 30 коп. 3% річних, 16 067 грн. 40 коп. пені, нарахованих у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №12/9 від 12.09.2012 року, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В письмовому відзиві №83 від 19.09.2016 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ним не було отримано сертифікату якості на поставлений товар, у звязку з чим товар не можна вважати поставленим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази по справі, суд встановив:

12 вересня 2012 року між ПП «Форвард» і ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів» було укладено договір поставки товару №12/9 (далі за текстом «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобовязувався поставити і передати у власність відповідача, а останній взяв на себе зобовязання прийняти і сплатити у повній сумі на умовах цього Договору технічний вуглець (товар) ,в асортименті, кількості і цінами згідно специфікацій, рахунків, які є невідємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах: EXW м. Кременчук.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що поставка товару здійснюється декількома партіями. Партія товару повинна бути відвантажена не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок позивача (п. 3.3.).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на товар договірна, приймається в український гривнях і зазначена в рахунку до відвантаженої партії товару. У разі зміни цін на сировину і (або) енергоносії ціна на товар буде змінюватися пропорційно на момент зміни таких цін.

Зі змісту п. 4.2. Договору вбачається, що умовами оплати є 100% передоплата шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок позивача. Відповідач зобовязаний сплатити отриманий від позивача рахунок протягом 3х робочих днів.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконав умови Договору та поставив відповідачу 03 лютого 2014 року товар (техвуглець П-803) в кількості 1,507 тон на суму 18 431 грн. 21 коп., що підтверджується податковою накладною №34 від 03.02.2014 року, товарно-транспортною накладною №34 від 03.02.2014 року, видатковою накладною №34 від 03.02.2014 року, рахунком-фактурою №34 від 03.02.2014 року та довіреністю №27 від 23.01.2014 р.; 06 лютого 2014 року поставив відповідачу товар (техвуглець П-803 негранульований), в кількості 2,900 тон на суму 35 468 грн. 16 коп., що підтверджується податковою накладною №40 від 06.02.2014 року, товарно-транспортною накладною №40 від 06.02.2014 року, видатковою накладною №40 від 06.02.2014 року, рахунком-фактурою №39 від 05.02.2014 року та довіреністю №36 від 05.02.2014 р. , копії яких містяться в матеріалах справи, проте відповідач в порушення взятих на себе зобовязань по Договору оплатив отриманий товар частково, перерахувавши позивачу 01.03.2014 р. 2000 грн.00 коп., 04.03.2014 р. 1 493 грн. 28 коп., 27.07.2014 р. 1000 грн. 00 коп., 13.11.2014 р. 2006 грн. 09 коп., 21.11.2014 р. 1 500 грн. 00 коп., 21.07.2015 р. 2000 грн. 00 коп. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар становить 43 900 грн. 00 коп.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що товар не можна вважати поставленим у звязку з не отриманням сертифікату якості на нього, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Позивачем, в свою чергу, надано належні докази поставки товару первинні документи: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності.

Крім того, судом встановлено, що товар по Договору було прийнято відповідачем без зауважень, а у відповідності до п. 6 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» (Інструкція П-7), приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі отримувача на протязі 20 днів. Пунктом 9 цієї ж Інструкції передбачено, що у випадках, передбачених у договорі, приймання продукції проводиться на складі постачальника. Згідно п. 14 Інструкції П-7 в разі відсутності супровідних документів, у тому числі щодо якості товару, приймання продукції не зупиняється, однак в цьому випадку складається відповідний акт, в якому зазначається, які документи відсутні. В разі невідповідності якості продукції вимогам стандартів, повинен бути складений відповідний акт з викликом представників постачальника. Проте судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази фіксації факту отримання товару неналежної якості, а також акт про відсутність документів, які посвідчують якість продукції.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи містяться достатні та допустимі докази належного виконання з боку позивача своїх зобовязань по Договору, докази здійснення часткової оплати з боку відповідача на виконання умов Договору, а також встановлено, що відповідач не подав суду доказів сплати боргу в розмірі 43 900 грн. 00 коп. або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 16 067 грн. 40 коп. пені, нарахованої у відповідності до п. 9.5. Договору, яким встановлено за порушення термінів оплати за цим контрактом позивач має право вимагати від відповідача виплати пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення. Загальна сума пені не може перевищувати 8% від вартості неоплаченого вчасно товару.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем обраховано пеню з загальної суми боргу 34 900 грн. 00 коп. за період з 10.02.2014 р. по 10.02.2015 р. із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що під час визначення розміру пені з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та ч.6 ст. 232 ГК України необхідно обраховувати заборгованість по кожному факту поставки окремо: від 03.02.2014 р. за період з 07.02.2014 р. по 07.08.2014 р., по факту поставки від 06.02.2014 р.: за період з 10.02.2014 р. по 10.08.2014 р. Проте суд встановив, що позивачем у розрахунку визначено період прострочення по факту першої поставки, починаючи з 10.02.2014 р.

Згідно п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи те, що відповідне клопотання позивача в матеріалах справи відсутнє, суд не може вийти за межі позовних вимог, а отже обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені (за період з 10.02.2014 р. по 07.08.2014 р. в розмірі 1 305 грн. 78 коп., а за період з 10.02.2014 р. по 10.08.2014 р. в розмірі 3 132 грн. 86 коп.) в загальному розмірі 4 438 грн. 64 коп.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 294 грн. 30 коп. 3% річних, нарахованих за період з 10.02.2014 р. по 10.08.2016 р., виходячи із загальної суми боргу 43 900 грн. 00 коп.

Судом було встановлено факт невірного визначення позивачем періодів для нарахування штрафних санкцій, а 3% річних необхідно також розраховувати за періоди з 10.02.2014 р. по 07.08.2014 р. та з 10.08.2014 р. по 10.08.2016 р., а їх загальна сума повинна складати 3 727 грн. 04 коп., проте із врахуванням вимог п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України та відсутності відповідного клопотання позивача суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 294 грн. 30 коп. 3% річних, заявлених в позовній заяві.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 38 301 грн. 80 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 10.02.2014 р. по 10.08.2016 р., виходячи із загальної суми боргу 43 900 грн. 00 коп.

Із врахуванням вірного визначення періодів нарахування штрафних санкцій інфляційні збитки необхідно також розраховувати за періоди з 10.02.2014 р. по 07.08.2014 р. та з 10.08.2014 р. по 10.08.2016 р., а їх загальна сума повинна складати 42 125 грн. 44 коп., проте із врахуванням вимог п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України та відсутності відповідного клопотання позивача суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 38 301 грн. 80 коп. інфляційних збитків, заявлених в позовній заяві.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47, код 37186640) на користь Приватного підприємства «Форвард» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 8/18, код 30446565) 43 900 грн. 00 коп. заборгованості, 4 438 грн. 64 коп. пені, 3 294 грн. 30 коп. 3% річних, 38 301 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 1 349 грн. 01 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 10.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2