Рішення № 62608234, 01.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016Справа №910/15981/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ»

до Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ»

про стягнення 4 571 298, 89 грн.

Суддя Демидов В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №2-88 від 07.04.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №Д-30/16 від 01.11.2016;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖІ» про стягнення 4 571 298,89 грн., з яких 3 784 338,01 грн. основний борг, 425219,81 грн. - пеня, 253 869,84 грн. 7% штрафу, 34 453,91 грн. 3% річних та 73417,32 грн. інфляційних.

Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобовязань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1507000040/Б019 від 01.07.2015, а саме не оплатою послуг з транспортування природнього газу в липні-грудні 2015 року та січні-червні 2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016 р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.09.2016 р., після чого в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.10.2016 та розгляд справи відкладався до 01.11.2016.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти нарахування позивачем 7% штрафу та пені, оскільки заборгованість перед позивачем виникла у звязку з несплатою відповідачу споживачами (населенням і релігійними організаціями) заборгованості за отримані послуги. Позовні вимоги просить задовольнити частково. Відповідачем подано також клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 100 000,00 грн.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 20.09.2016.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

01.07.2015. між позивачем, як газотранспортним підприємством, та відповідачем, як замовником, було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1507000040/Б019 (далі - Договір).

За умовами Договору, а саме пунктів 1.1, 1.2 газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами даного договору; річний плановий обсяг транспортування газу (далі - газ) Замовника складає 7340,00 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: липень - 370,00; серпень - 250,00; вересень - 320,00; жовтень - 900,00; листопад - 2500,00; грудень - 3000,00. Газ замовника, транспортування якого за цим Договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів.

За юридичною природою вказаний договір є Договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2.2 Договору, замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.

Умовами п.п. 2.3, 2.4 Договору визначено, що при отриманні газу від Замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи Газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ; Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Відповідно до п. 3.1 Договору, послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі-акти наданих послуг). У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС.

Якщо замовник та/або споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані Газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам.

Згідно з п. 3.3 Договору, Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється відповідно до даних Газотранспортного підприємства.

Умовами п. 3.4 Договору визначено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з Газотранспортним підприємством.

Відповідно до п. п. 5.3 та 5.4 Договору, розрахунковий період за договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно з п. 5.5 Договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на мовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадках, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Умовами п. 6.3.1 та п. 6.3.2 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується виконувати умови договору та своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач, на виконання умов договору, в період з липня по грудень 2015 року та з січня по червень 2016 року, надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 8051031,25 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.07.2015 на суму 118456,62 грн., від 31.08.2015 на суму 95186,40 грн., від 30.09.2015 на суму 152 950,91 грн., від 31.10.2015 на суму 501070,31 грн., від 30.11.2015 на суму 850685,41 грн., від 31.12.2015 на суму 1137861,61 грн., від 31.01.2016 на суму 1 891 157,11 грн., від 29.02.2016 на суму 1 389 866,16 грн., від 31.03.2016 на суму 1 271 081,95 грн., від 30.04.2016 на суму 295453,04 грн., від 31.05.2016 на суму 189 635,71 грн., від 30.06.2016 на суму 157626,02 грн. (копії наявні у матеріалах справи).

Відповідач, в свою чергу, за надані йому позивачем послуги, розрахувався частково, на суму 4 266 693,24 грн., у зв'язку з чим у нього на день звернення з позовом до суду виникла заборгованість перед позивачем у сумі 3 784338,01 грн.

Беручи вищезазначене до уваги, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, відповідно до якого просить стягнути з останнього основний борг у сумі 3 784 338,01 грн., 425219,81 грн. - пені, 253 869,84 грн. 7% штрафу, 34 453,91 грн. 3% річних та 73417,32 грн. інфляційних.

Разом із тим, як вбачається із наданих відповідачем документів, останній, після порушення провадження у справі, частково погасив основний борг в сумі 480675,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №526 від 30.09.2016 та в сумі 189635,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №561 від 17.10.2016, що в сумі становить 670310,84 грн.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 670310,84грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 3114027,17 грн., яка належним чином доведена, відповідачем не спростована, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню та стягненню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків оплати, керуючись п. 7.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 425219,81 грн.

Беручи вищезазначене до уваги та з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Окрім того, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення пені, суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З наведених відповідачем доводів та враховуючи пояснення позивача, господарський суд прийшов до висновку про відсутність виняткових обставин для зменшення пені, а відтак клопотання відповідача про зменшення пені задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача 7 % штрафу в сумі 253869,84 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом із тим, відповідно до ч. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У зв'язку із тим, що позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочення грошового зобов'язання та беручи до уваги вищезазначене, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 34 453,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 73417,32 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 64761,44 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/15981/16, в частині стягнення 670310,84грн. основного боргу, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 39835779) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 3114027,17 грн. (три мільйони сто чотирнадцять тисяч двадцять сім) грн. 17 коп. основного боргу, 34 453,91 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста пятдесят три) грн. 91 коп. 3% річних та 73417,32 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 425 219,81 грн. (чотириста двадцять п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 81 коп. пені, та 64761,44 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03 листопада 2016 року.

СуддяВ.О. Демидов