Рішення № 62607863, 07.11.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" листопада 2016 р. Справа № 906/957/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 20.10.16)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради

про стягнення 236849,54 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 236849,54 грн. , з яких: 141301,87 грн. - інфляційні, 11335,38 грн. - 3% річних, 84212,29 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №577/14-БО-10 від 28.11.13.

18.10.16 до суду надійшов відзив на позовну заяву №434 від 17.10.16, в якому відповідач не заперечує проти стягнення 8421,23 грн. пені, 11335,38грн. річних та 107222,46 грн. інфляційних нарахувань, в решті позовних вимог просить відмовити. Просить зменшити розмір пені до 10% від заявленої суми посилаючись на збитковість підприємства, розрахунки за поставлений газ виконані у повному обсязі, відсутність завданих збитків позивачу, залежність підприємства від розрахунків споживачами.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про день розгляду справи представник був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладене у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (покупець/відповідач) укладено договір №577/14-БО-10 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього (а.с.19-31), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.1.1).

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п.3.4 договору, вищевказаний Акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить 4473,82грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом , податку на додану вартість.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 28.01.2014 (а.с.25) до договору купівлі-продажу природного газу сторони внесли зміни до п.5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, встановивши ціну природного газу в розмірі 3340,75грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №2 від 23.04.2014 (а.с.26) ціну газу збільшено до 5264,88грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №3 від 14.05.2014 (а.с.27) ціну газу збільшено до 6208,18грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №4 від 12.06.2014 (а.с.28) ціну газу збільшено до 6222,22грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №5 від 10.09.2014 (а.с.29) ціну газу збільшено до 6405,82грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №6 від 06.11.2014 (а.с.30) ціну газу збільшено до 6682,44грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №7 від 11.12.2014 (а.с.31) ціну газу збільшено до 7661,64грн. за 1000 куб.м.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №577/14-БО-10 від 28.11.13 протягом січня-грудня 2014 року НАК "Нафтогаз України" поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 562,127 тис.куб.м. на загальну суму 2671531,20грн.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. (за січень 2014р.) на суму 477573,86грн.; від 28.02.14р. (за лютий 2014р.) на суму 385616,33грн.; від 31.03.14р. (за березень 2014р.) на суму 266595,35грн.; від 30.04.14р. (за квітень 2014р.) на суму 174725,56грн.; від 31.10.2014р. (за жовтень 2014р.) на суму 113684,01грн.; від 30.11.2014р. (за листопад 2014р.) на суму 492749,76грн.; від 31.12.2014р. (за грудень 2014р.) на суму 760586,33грн. (а.с. 32-38).

Всупереч умовам договору, відповідач сплатив вартість поставленого газу у повному обсязі з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних, що згідно розрахунку позивача становить відповідно 84212,29грн., 11335,38грн., 141301,87грн. (а.с.14).

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за переданий природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено Договором.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних нарахувань господарський суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів ( п.3.1 Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (п. 3.2. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

З огляду на викладене, для визначення розміру інфляційних має застосовуватись індекси інфляції починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж до місяця в якому платіж фактично здійснено.

Інфляційні нарахування за певний проміжок часу нараховуються з урахуванням індексів інфляції за усі місяці прострочення починаючи з наступного за виникненням боргу місяця до місяця, в якому здійснена оплата включно.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань, які надані позивачем, судом встановлено, що в період нарахування інфляційних включено місяці, в яких мав бути здійснений платіж, тобто місяць, в якому виникло зобов'язання щодо оплатити, що є безпідставним. Разом з тим, в розрахунку інфляційних по поставці газу в грудні позивачем не враховано індекс інфляції за березень 2015 року. Зокрема, за поставку газу в грудні 2014 року оплата мала бути здійснена до 15.01.15. На кінець січня 2015 року борг становив 642340,41 грн. Оплата здійснена в березні. Таким чином застосовується індекс інфляції за лютий-березень 2015 року. Звідси, розмір інфляційних буде становити 107093,56 грн з такого розрахунку.

642340,41х116,6724%-642340,41=107093,56.

Провівши аналогічні розрахунки за попередні місяці суд знаходить загальний розмір інфляційних - 149995,38 грн.

До стягнення позивачем заявлено 141301,87 грн. інфляційних, тобто в меншому розмірі, тому суд задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок пені та річних , вважає його правильним, тому вимоги про стягнення 11335,38 грн. річних та 84212,29 грн. пені є такими, що заявлені правомірно.

Відповідач не заперечив щодо правомірності здійснення розрахунків позивачем вказаних величин (а.с.46).

Відповідач просить зменшити розмір пені на 90%.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Так, наданими до справи документами підтверджено викладені у клопотанні від 17.10.2016 обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається зі звіту про фінансові результати за 2016 рік; згідно довідки Новогуйвинської селищної ради підприємство є єдиним постачальником теплової енергії в смт.Озерне (а.с.46-52).

Зважаючи на те, що відповідач розрахувався за придбаний газ у повному обсязі не допустивши при цьому, тривалого прострочення виконання зобов'язань; крім пені судом задоволені вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних в значних розмірах; заперечення позивача, які грунтуєються на збитковості підприємства, що вбачається з фінансового звіту за 2016 рік, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 10%, тобто до 75791,06грн.

Враховуючи викладене вище, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 75791,06грн. пені, 11335,38грн. річних, 141301,87 грн. інфляційних.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати щодо сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України.

При розподілі суми судових витрат суд враховує п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, в якому зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, яка стягується з Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (12443, Житомирський район, смт.Озерне, вул. Авіаційна, 57, код 35185011) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) до 75791,06грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (12443, Житомирський район, смт.Озерне, вул. Авіаційна, 57, код 35185011) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 75791,06 грн. пені;

- 141301,87 грн. інфляційних;

- 11335,38 грн. 3% річних;

- 3552,74грн. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 8421,23 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3 - сторонам (рек.)