Постанова № 62606741, 02.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6861/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконним наказу, поновлення на позсаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1.) з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення возових вимог (т.2 а.с. 71-84) та ухвали Одеського Окружного адміністративного суду від 31.20.2016 року, до Головного управління МВС України в Одеській області (далі - Відповідач-1, або ГУ МВС України в Одеській області), Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області (далі - Відповідач-2) про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення у запас Збройних Сил України оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 31.10.2016 року в розмірі 49900,40 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

З 2006 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Частиною 8 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Частини 9 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

03.11.2015 року Позивачем, разом з усіма працівниками відділу, було подано рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення Позивача з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у зв'язку із бажанням проходити службу в органах поліції. 06.11.2015 року Позивач, разом з усіма працівниками відділу, подав заяву на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області про прийняття на службу у поліцію. Проте, наказом ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року Позивача було звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Винесений наказ Позивач вважає протиправним і з тих підстав, що наказ було прийнято ГУ МВС України в Одеській області без додержання вимог положень Кодексу законів про працю України, «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», Позивача не повідомлено про звільнення через скорочення штатів, йому не запропонована інша посада, можливість його подальшого використання на службі не перевірялася.

В судовому засіданні, 31.10.2016 року Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог (т.2 а.с. 71-84), з урахуванням ухвали суду від 31.10.2016 року, прийнятою за результатом розгляду клопотання Позивача.

В судовому засіданні 19.04.2016 року представник Відповідача-1, ГУ МВС України в Одеській області, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т. 1 а.с. 23-25).

В судовому засіданні 15.07.2016 представник Відповідача-2, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов Відповідача-1.

В судовому засіданні 31.10.2016 року, після видалення суду до нарадчої кімнати з метою розгляду клопотання Позивача про прийняття до провадження уточненої позовної заяви, представник Відповідачів залишив залу судових засідань. Після виходу з нарадчої кімнати та оголошення ухвали суду, судом було визнано неявку Відповідачів до судового засідання неповажною та на підставі приписів ч.5 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалено рішення про продовження розгляду справи за відсутності Відповідача-1 та Відповідача-2.

Враховуючи викладені обставини, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, керуючись приписами ч.6 ст.128 КАС України, ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

До канцелярії суду, 02.11.2016 року, представником Відповідача-1 подані додаткові письмові заперечення на адміністративний позов, в яких представник Відповідача-1 зазначив, що наказом ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року Позивача було звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Вказаний наказ прийнятий Відповідачем-1 в порядок та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а доводи Позивача, викладені в позовній заяві, є надуманими. Позивачем не надано жодного доказу і жодний свідок не підтвердив того, що з 06.08.2015 року до 06.11.2015 року він (Позивач) виявив бажання на прийняття його на службу до поліції, тобто не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції. Пунктом 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. З урахуванням викладеного, представник Відповідача-1 зауважив, що законодавець чітко встановив процедуру звільнення співробітників, які проходили службу в органах внутрішніх справ, та завчасно попередив їх про наступне звільнення через скорочення штатів у разі, якщо вони не будуть прийняті на службу до поліції впродовж трьох місяців з моменту опублікування Закону. Представник Відповідача-1 зазначив, що, як відомо Відповідачу-1, ОСОБА_1 не було прийнято на службу до Національної поліції та на момент видання наказу було відсутнє будь-яке погодження (пропозиція тощо) щодо прийняття Позивача на службу до поліції (т. 2 а.с. 94-95).

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (т.1 а.с. 29-33).

02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон України № 580-VIІI). Відповідно до розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, набрання чинності вищевказаного Закону відстрочено до 07.11.2015 року крім, в тому числі пунктів 1,2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу ХІ. Згідно п.8 розділу ХІ Закону України №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п.п. 9-10 ХІ Закону України №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Станом на 07.11.2015 року Позивач заяв щодо бажання проходити службу в Національній поліції України до канцелярії управління кадрового забезпечення чи управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Одеській області не надавав (т.1 а.с. 62-63), будь-які заяви Позивача чи матеріали, що свідчать про повідомлення Відповідачів щодо бажання Позивача проходити службу в Національній поліції України в управлінні відсутні.

Відповідно до даних Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (т.1 а.с.28), Позивач до канцелярії Відповідача-2 заяву щодо бажання проходити службу в Національній поліції України, станом на 11.07.2016 року не надав.

На підставі приписів п.10 розділу ХІ Закону України №580-VIII та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказом ГУМВС України в Одеській області №1500о/с від 04.11.2015 року, капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів) (т.1 а.с.27).

З вказаним наказом Позивач ознайомлений 24.11.2015 року, про що свідчить його особистий підпис на копії зазначеного наказу, наявного в матеріалах справи (т.1 а.с.27).

Не погоджуючись з прийнятим наказом, Позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, серед яких і Головне управління МВС України в Одеській області, ліквідовано. Крім того, наказом МВС України №1388 від 06.11.2015 року «Про організаційно-штатні питання» скасовано всі штати та скорочено усі посади в органах Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГУ МВС в Одеській області, код ЄДРПОУ 08592268, наразі перебуває в стані припинення, запис про припинення вказаної юридичної особи до реєстру внесено не було, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що ГУ МВС в Одеській області є належним Відповідачем за вказаним позовом.

Преамбулою Закону України №580-VIІI передбачено, що цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до п.8 Розділу XI Закону України №580-VIІI з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Закон України №580-VIІI був опублікований 06.08.2015 року, а отже саме з цієї дати всі працівники Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі і Позивач, були попередженими про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Згідно ч.10 Розділу XI Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що працівнику органів внутрішніх справ можуть бути звільнені зі служби починаючи з 06.11.2015 року, тобто, через три місяці після попередження про наступне вивільнення та опублікування Закону.

Спірним наказом Позивача було звільнено у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів) саме з 06.11.2015 року, тобто вказаний день був останнім днем виконання Позивачем посадових обов'язків оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, що відповідає положенням п.10 Розділу XI Закону України № 580-VIІI.

Крім цього, згідно до ч.9 Розділу XI Закону України № 580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З наведеного вбачається, що на службу до поліції шляхом видання наказів можуть бути прийняті ті працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Під час розгляду вказаної адміністративної справи Позивач неодноразово стверджував, що 03.11.2015 року він, разом з усіма працівниками відділу, подав рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у зв'язку із бажанням проходити службу в органах поліції, а також те, що 06.11.2015 року він, разом з усіма працівниками відділу, подав заяву на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області про прийняття на службу у поліцію, які здав відповідному працівнику відділу кадрового забезпечення.

Проте, судом факт звернення Позивача із заявами щодо бажання проходити службу в Національній поліції У країни до канцелярії управління кадрового забезпечення чи управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Одеській області, а також канцелярії Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області встановлено не було, належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, Позивачем суду не надано.

Крім того, факт написання та подання Позивачем заяви (рапорту) до ГУМВС України в Одеській області чи Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не підтверджений й допитаними в судовому засіданні свідками - начальником відділу Суворовського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області ОСОБА_2 та старшим інспектором Суворовського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області ОСОБА_3, які в період виникнення спірних правовідносин працювали в Суворовському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Так, начальник відділу Суворовського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області ОСОБА_4 в судовому засіданні 15.07.2016 року пояснив, що в листопаді 2015 року він обіймав посаду начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, до його підпорядкування входили, в тому числі, служба кадрового та фінансового забезпечення Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. На початку листопада 2015 року працівники Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області писали заяви ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення з посад у зв'язку із бажанням проходити службу в органах поліції, а також заяви на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області про прийняття на службу у поліцію, проте будь-яких заяв від Позивача не отримував. Крім того, ОСОБА_2 зауважив, що в 2015 році Позивач тривалий час знаходився на лікарняному. В перших числах листопада 2015 року Позивач був викликаний до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для написання відповідної заяви. Після його особистої бесіди з Позивачем, що відбулася в його службовому кабінеті, Позивач написати заяву та подати її до відділу кадрового та фінансового забезпечення Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відмовився, зазначивши, що зробить це пізніше.

Старший інспектор Суворовського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області ОСОБА_3 в судовому засіданні 15.07.2016 року пояснив, що в листопаді 2015 року він обіймав посаду начальника відділу кадрів Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. На початку листопада 2015 року працівники Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області писали відповідні заяви для проходження служби в органах поліції, проте ті, хто не знаходився на роботі у зв'язку із перебуванням на лікарняному тощо, викликались до відділу для написання заяви в індивідуальному порядку в телефонному режимі. Свідок зазначив, що в листопаді 2015 році Позивач прибув до відділу кадрів Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, проте сам факт написання та подачі Позивачем заяви підтвердити не зміг, будь-яких заяв особисто від Позивача не отримував.

За викладених обставин, судом встановлено факт того, що Позивач міг мати намір подати заяву щодо бажання проходити службу в органах поліції, проте факт звернення Позивача в період до закінчення перебігу тримісячного строку з моменту публікації Закону України №580-VIІI (до 07.11.2015 року) із рапортом чи заявою щодо бажання проходити службу в органах поліції не знайшов свого підтвердження, що, відповідно до ч.10 Розділу XI Закону України № 580-VIІI виключає можливість автоматичного переведення працівника міліції на службу в поліції та є підставою для його звільнення з органів внутрішніх справ за скороченням штатів.

Враховуючи відсутність протягом тримісячного терміну з моменту опублікування Закону України № 580-VIІI волевиявлення Позивача стосовно бажання проходити службу в поліції та приймаючи до уваги, що Позивач саме з 07.11.2015 року фактично припинив виконувати посадові обов'язки, тобто, був звільнений, спірний наказ є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

При цьому, суд також враховує, що видання спірного наказу 04.11.2015 року, тобто до спливу тримісячного терміну, не позбавляло права та можливості Позивача на виявлення бажання щодо продовження служби в органах поліції в строк до 07.11.2015 року, чого зроблено ним не було, в тому числі і у визначений у спірному наказі останній день служби в органах внутрішніх справ, а саме: 06.11.2015 року.

Крім того, суд зазначає про помилковість посилання Позивача на приписи «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» в обґрунтування задоволення позовних вимог в частині порушення Відповідачем передбаченої цим Положенням процедури звільнення співробітників органів внутрішніх справ при скороченні штатів, оскільки станом на час виникнення спору набрали чинності положення Закону України № 580-VIІI, якими було встановлено спеціальну процедуру звільнення працівників міліції з органів внутрішніх справ, у зв`язку з ліквідацією останніх, та прийняття їх на службу до Національної поліції, які і підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Суд також зазначає про помилковість посилання Позивача в обґрунтування власної правової позиції на приписи Постанови Верховного Суду України по справі № 21-267а12, в якій зазначено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Так, вказана Постанова Верховного Суду України ґрунтувалася на діючому, на момент спірних правовідносин у тій справі, законодавстві, крім того ч.9 Розділу XI Закону України № 580-VIІI передбачена можливість працевлаштування працівників міліції та інших співробітників МВС внаслідок прийняття на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. Зазначені положення Закону України № 580-VIІI передбачають можливість продовжити службу в новоствореному органі тих, працівників, які працювали в органах внутрішніх справ за певних умов, що фактично і є виконанням державою вказаного вище обов`язку щодо забезпечення можливості працевлаштування працівників ліквідованої установи.

Приймаючи до уваги все вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення Позивача у запас Збройних Сил України є необґрунтованими й, як наслідок, такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнято у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України № 580-VIІI, позовні вимоги про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що Відповідачем-1 під час розгляду справи доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 128, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління МВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення у запас Збройних Сил України капітана міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 31.10.2016 року в розмірі 49900,40 грн. - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.