Постанова № 62606672, 02.11.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

02 листопада 2016 року № 814/1846/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0224 про визнання незаконною бездіяльності Військової частини А0224 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"; зобов'язання Військової частини А0224 здійснити розрахунок та виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини А0224 про визнання незаконними дій Військової частини А0224 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"; зобов'язання Військової частини А0224 здійснити розрахунок та виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

25.10.2016 року позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність Військової частини А0224 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" та зобов'язати Військову частину А0224 здійснити розрахунок та виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби в Збройних Силах України ОСОБА_1 не отримував належним чином необхідне йому речове майно, у зв"язку з чим змушений був купувати його за власні кошти. В порушення вимог постанови Кабінету Мінівстрів України від 16.03.2016 року № 178 "Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв"язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" позивачу при звільненні зі служби грошову компенсацію за неотримане речове майно виплачено не було.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, своїм правом не скористався - заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 11.12.2015 року № 733 підполковника ОСОБА_1, начальника відділення персоналу штабу військової частини п/п В4174 звільнено у запас відповідно до пункту «б» (за станом здоров'я) частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Позивач перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А0224 п/п В4174.

З 24 лютого 2016 року на підставі наказу командира військової частини п/п В0849 від 24.02.2016 року № 58 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та зі всіх видів забезпечення.

Згідно довідки, яка видана військовою частиною А0224 (п/п В4174) від 24.02.2016р., вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку) позивачу становить 32 453, 72 грн. (а.с.10).

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII ( у редакції закону, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речового майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1459-ІІІ дію частини другої статті 9 вище згаданого Закону зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за не отримане речове майно.

Отже, за змістом статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-III, що набрав чинності з 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Згідно пункту 1 Прикінцевих положень зазначений Закон набирає чинності з 01.01.2007 року.

В подальшому, частину 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ було виключено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, однак зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II вказаного Закону, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулювали порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі.

Згідно пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Разом з тим, положення ст. 9-1 Закону України № 2011-XII регулювали порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не могли бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 р. не підлягав застосуванню, оскільки суперечив положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» № 567-VIII від 01.07.2015 (далі - Закон № 567-VIII) п. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII викладено у новій редакції: «Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.»

Крім того, згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 567-VIII Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом необхідно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 567-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

З огляду на це, вказаний закон набрав чинності 30.07.2015 у зв'язку з його опублікуванням в газеті Голос України № 135 від 29.07.2015 року.

Проте, лише 16.03.2016 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальноїслужби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

В постанові зазначається, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

Слід зазначити, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України, яким було звільнено підполковника ОСОБА_1, начальника відділення персоналу штабу військової частини п/п В4174 у запас відповідно до пункту «б» (за станом здоров'я) частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», було видано 11.12.2015 року № 733, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальноїслужби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

В свою чергу, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно передбачена безпосередньо Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» № 567-VIII від 01.07.2015, вона є соціальною гарантією, що забезпечуює реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Неприйняття вчасно Урядом України відповідного правового акту про порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно без законних підстав, без легітимної мети є втручанням у майнове право військовослужбовців, гарантоване їм Законом.

Бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» № 567-VIII від 01.07.2015 не може бути перешкодою для застосування прямих норм Закону.

З цього приводу вже склалася досить стала практика Європейського суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі «Суханов та Ільченко проти України» була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішення ЕСПЛ по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04) від 15.10.10 року стосувалось саме права скаржника на отримання грошової компенсації за речове майно.

В свою чергу, під час розгляду справи позивачем було зазначено, що, як йому було повідомлено у Військовій частині А0224, він має право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, проте виплата заборгованості за неотримане речове майно не здійснююється, у звязку з відсутністю коштів у Військової частини А0224.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Кечко проти України» і «Зубко та інші проти України», «ОСОБА_2 проти України» органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, слід зазначити, що судом не приймається до уваги висновок щодо застосування норм матеріального права, який міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (N 21-38а13), від 31 березня 2015 року (№ 21-79а15), з огляду на те, що даний висновок було зроблено Верховним Судом України до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» № 567-VIII від 01.07.2015.

Отже, на час підписання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 11.12.2015 року № 733, яким було звільнено підполковника ОСОБА_1, позивач мав, передбачене Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» № 567-VIII від 01.07.2015, право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних, вичерпних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності не виплати грошової крмпенсації за неотримане речове майно позивача.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А0224 про визнання незаконною бездіяльності Військової частини А0224 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"; зобов'язання Військової частини А0224 здійснити розрахунок та виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0224 про визнання незаконною бездіяльності Військової частини А0224 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"; зобов'язання Військової частини А0224 здійснити розрахунок та виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"- задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Військової частини А0224 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Зобов'язати Військову частину А0224 здійснити розрахунок та виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва