Постанова № 62606324, 08.11.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 листопада 2016 року Справа № 814/2254/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Херсон,73000 доВійськова частина А2802, пр-т Г. Сталінграду, 60,Миколаїв,54030 провизнання протиправним рішення , зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А2802 (далі-відповідач) про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови в наданні позивачу звільнення від службових обов'язків з наданням неоплачуваної відпустки на період проведення процесу виборчої агітації та зобов'язання відповідача задовольнити рапорт від 28.10.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у звільненні від службових обов'язків на час виборчої агітації, оскільки таким рішенням порушено норми Закону України «Про місцеві вибори».

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач заперечень до суду не надав, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду попереджений належним чином (телефонограма, арк. с .12).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині А 2802. 28 жовтня 2016 року позивач звернувся до командування військової частини А2802 з рапортом про звільнення його від виконання службових обов'язків з наданням неоплачуваної відпустки з 31.10.2016 р. по 05.12.2016 р., у зв'язку з проведенням передвиборчої агітації, як кандидата на посаду сільського голови с. Любарець, Бориспільського району, Київської області.

З позовної заяви вбачається, що позивачу 31.10.2016 року відповідачем відмовлено у задоволенні вищезазначеного рапорту.

Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Суд вирішуючи даний спір між сторонами виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеві вибори" (далі-Закон) право висування кандидатів належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується громадянами України відповідно через республіканські в Автономній Республіці Крим, обласні, районні, міські, районні у містах організації політичних партій (далі - місцеві організації партій) або шляхом самовисування відповідно до цього Закону.

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону, суб'єктами виборчого процесу на відповідних місцевих виборах є:1) виборець; 2) Центральна виборча комісія; 3) виборчі комісії, сформовані (утворені) відповідно до цього Закону або інших законів України, які уповноважені забезпечувати організацію та проведення відповідних місцевих виборів; 4) кандидати в депутати, кандидати на посади сільського, селищного, міського голови, старости; 5) місцева організація партії, яка висунула кандидата (кандидатів) для участі у відповідних місцевих виборах; 6) офіційний спостерігач від кандидата, від місцевої організації партії - суб'єкта відповідного виборчого процесу, від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону, у разі реєстрації кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости відповідна територіальна виборча комісія у триденний строк з дня прийняття рішення про реєстрацію видає представнику місцевої організації партії, від якої висунуто кандидата, кандидату на посаду сільського, селищного, міського голови, старости або його довіреній особі посвідчення кандидата за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

Статтею 62 Закону визначені гарантії діяльності кандидатів: Кандидати з дня, наступного за днем їх реєстрації територіальною виборчою комісією, мають рівні права під час виборчого процесу на їх виступи та виступи відповідних довірених осіб на передвиборних та інших зборах, нарадах, засіданнях, мітингах, безпосередньо пов'язаних з виборами, у засобах масової інформації. Кандидату не може бути відмовлено у звільненні на період передвиборної агітації від виконання виробничих або службових обов'язків за місцем роботи з наданням неоплачуваної відпустки. Кандидат під час передвиборної агітації не може бути звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу (крім випадків ліквідації), командира військової частини (формування). Кандидат без його згоди не може бути переведений на іншу роботу, направлений у відрядження.

З огляду на вищезазначені норми, є вичерпний перелік суб'єктів виборчого процесу, одним з цих суб'єктів є кандидат на посаду сільського голови. На підтвердження статусу кандидата на посаду сільського голови відповідною територіальною виборчою комісією видається відповідне посвідчення. А Статтею 62 Закону, на яку посилається позивач у своєму позові, дійсно визначено гарантію діяльності кандидата щодо отримання ним неоплачуваної відпустки. Однак, позивачем до суду не надано доказів того, що позивач дійсно є кандидатом на посаду голови. Позивачем у позові лише зазначено, що він прийняв рішення балотуватися на посаду сільського голови, при цьому посвідчення кандидата у позивача відсутнє, а відтак і гарантії визначені в ст. 62 Закону не стосуються позивача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, в позовній заяві позивач зазначив, що йому відмовлено у задоволенні рапорту та просить визнати таке рішення відповідача протиправним, при цьому на час розгляду справи таке рішення взагалі відсутнє. Тобто, на час розгляду справи відсутнє порушення прав позивача.

Відповідно до ч. ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги необгрунтовані та не підтверджені належними доказами, відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Судові витрати по справі відсутні.

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич