Постанова № 62605523, 07.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 р. м. Вінниця Справа № 802/1157/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: Дробахи С.В.

представників відповідача: Грубого Л.П., Нартовської Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМЕКСІМ"

до: Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вімексім" (ТОВ ""Вімексім", товариство, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000592202 від 20.04.2016 р.

На обґрунтування позову зазначено, що Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з фіктивним підприємством ТОВ "Маріс ЛТД" (в подальшому змінено назву підприємства на ТОВ" Лістер Плюс") за період з 01.01.2014 р. по 01.11.2015р., за наслідком якої складено акт, згідно висновків якого, встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п.138.2, п. 138.4,п. 138.6, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток. За результатами даної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2016р. № 0000592202.

Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки, що містяться в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між ТОВ "Маріс ЛТД" та ТОВ ""Вімексім", спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку, які надавались під час податкової перевірки.

Окремо позивачем наголошено, що вирок Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі №200/17923/15-к, на який посилається відповідач, як на доказ, що підтверджує фіктивність операцій між ТОВ "Маріс ЛТД" та ТОВ "Вімексім", таким не є, оскільки у даній справі не досліджувалось питання реальності господарських операцій товариств.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, з підстав зазначених в письмових запереченнях, обґрунтовуючи свою позицію правомірністю прийняття оскаржуваного рішення. Вказали, що господарські відносини позивача з ТОВ "Маріс ЛТД" носять фіктивний характер та позбавлені господарської мети і вчинені з метою мінімізації податкового зобов'язання, що підтверджується вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі №200/17923/15-к.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вімексім" взято на податковий облік в органах ДПІ 15.06.2011 за №116 і станом на 31.03.2016р. перебувало на обліку у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області. Зареєстровано в якості платника податків на прибуток, на додану вартість, з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску .

З 16.03.2016 р. по 24.03.2016 р. працівниками Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Вімексім" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України ПДВ та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово - господарських операцій з фіктивним підприємством ТОВ "Маріс ЛТД" (в подальшому назву змінено на ТОВ "Лістер Плюс") за період з 01.01.2014р. по 01.11.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2016 р. №340/22/37338260 (а.с. 10-49), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 248 266 грн.

На підставі висновку даного акту Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000592202 від 20.04.2016 р., яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у у загальному розмірі 372 399 грн., з яких: 248 266 грн. за податковим зобов'язанням, 124 133 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В свою чергу, згідно пункту 44.2 статті 44 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Так, в розумінні статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону № 996-XIV).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, для визначення належного виконання платником податку обов'язку щодо формування показників податкової звітності, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентом реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, тощо.

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. І навпаки, навіть за умови наявності формально складених документів в підтвердження господарської операції, реальність такої господарської операції повинна досліджуватися в сукупності із фактичним рухом товарів між її учасниками, та зміною їх майнового складу.

Надаючи правову оцінку господарським взаємовідносинам позивача з TOB "Маріс ЛТД", які, на думку відповідача, мають фіктивний характер, суд зазначає наступне.

Для підтвердження правомірності відображення у податковому обліку господарських операцій з TOB "Маріс ЛТД" позивач надавав суду наступні первинні документи: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні , рахунки -фактури, акти прийому-передачі, платіжні доручення.

Так, як видно зокрема із умов договору поставки №ДКП 23/07-2014-07М від 23.07.2014 року, укладеного між TOB "Вімексім" (покупець) та TOB "Маріс ЛТД" (постачальник), останній зобов'язується поставити та передати у власність покупця пшеницю 5,6-го класу врожаю 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти її та повністю оплатити.

При досліджені обставин господарських операцій позивача із TOB "Маріс ЛТД", суд бере до уваги, що усі документи від імені останнього (договора поставки, податкові накладні, видаткові накладні) підписані директором ОСОБА_4

Проте, як встановлено, вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2015 року у справі №200/17923/15-к посадову особу TOB " Маріс ЛТД ", а саме директора ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Зокрема, вироком встановлено, що засуджений був лише формально учасником та директором товариства, однак не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв інших дій щодо управління TOB "Маріс ЛТД", не приймав участі у фінансово-господарській діяльності даного підприємства та не отримував від неї прибутку.

Суд наголошує, що виписані невстановленими особами від імені контрагенту податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 5 березня 2012 року у справа № 21-421а11, та від 22 вересня 2015 року у справі № 21-887а15.

Крім того в постанові Верховного суду України від 01 грудня 2015 року зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин із урахуванням правових позицій Верховного Суду України, документи підписані від імені TOB "Маріс ЛТД" не встановленою особою не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ"Вімексім".

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ТОВ "Вімексім" та TOB "Маріс ЛТД" , а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що податковим органом доведено факт правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна