Рішення № 62597935, 10.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/2026/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1542/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.

суддів: Краснощокової Н.С., Санікової О.С.

секретар Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 14 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання не виконав і станом на 30.11.2015 року має заборгованість у розмірі 14628,14 грн., з яких: сума заборгованості по кредиту 6003,27 грн., сума заборгованості за процентам за користування кредитом - 7252,10 грн., заборгованість за пенею та комісією - 200 грн., а також штрафи - 500 грн. - фіксована частина, 672,77 грн. - процентна складова. З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14628,14 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 1378 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2016 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Просить апеляційний суд скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» у повному обсязі, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покласти на відповідача.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм за № 4865 (а.с. 160), надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його та його представника відсутність (а.с. 164).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Частиною 1 статті 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з частиною 3 вищевказаної статті, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам, рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції послався на те, що наявна в матеріалах справи ксерокопія кредитного договору не відповідає вимогам ст.ст. 59, 64, 138 ЦПК України, інших доказів відповідачем не надано, тому суд вважає неможливим зробити беззаперечний висновок щодо підстав виникнення прав та обов'язків між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2

З вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору б/н від 14 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування кредитною карткою» та «Тарифами Банку». У зв'язку з невиконанням зобов'язань по погашенню кредиту, заборгованість відповідача станом на 30.11.2015 року складає 14628,14 грн., з яких: сума заборгованості по кредиту 6003,27 грн., сума заборгованості за процентам за користування кредитом - 7252,10 грн., заборгованість за комісією - 200 грн., а також штрафів - 500 грн. - фіксованої частини, 672,77 грн. - процентної складової.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.10.2010 року, відповідач ОСОБА_2 частково погашав заборгованість за наданим кредитом (а.с. 4).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Системний аналіз наявних документів дає підстави апеляційному суду зробити висновок про те, що відповідач ОСОБА_2 14.10.2010 року уклав з позивачем кредитний договір на відповідну суму, в теперішній час не виконує зобов'язання по поверненню кредиту та оплаті за користування ним, має заборгованість по договору, тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог. Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо обґрунтованості відмови у задоволенні позову. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Що стосується стягнення штрафів за кредитним договором, то відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансови установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», м. Краматорськ відноситься до вказаного вище переліку.

Враховуючи викладене вище, підстав для стягнення з відповідача суми штрафів в розмірі 500 грн. (фіксованої частини) і 672,77 грн. (процентної складової) немає.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом - 6003,27 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7252,10 грн., заборгованість за комісією - 200 грн.

Згідно з ч. 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені і документально підтверджені позивачем витрати по сплаті судового збору, а саме: 1378 грн. + 1515,80 грн. = 2893,80 грн., що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог позивача складає 2662, 30 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 на рахунок 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитом у розмірі 6003 (шість тисяч три) грн. 27 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 7252 (сім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 10 коп.; заборгованість по комісії в розмірі 200 (двісті) грн., а всього 13455 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 37 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 30 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: