Ухвала суду № 62597519, 10.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/5424/15-к Головуючий у І інстанції Кобилецький І.Ф. Провадження № 11-кп/795/1146/2016 Категорія - ч.1 ст.121 КК України Доповідач Короїд Ю. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Сердюка О.Г., Воронцової С.В.,

з участю секретаря Дудко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2016 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, молдованина, не одруженого, не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого без реєстрації у с. Перебудова Ніжинського району Чернігівської області, вул. Шевченка, 70,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю прокурора Гапеєвої Н.П.,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим в предявленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України і призначено йому покарання у виді 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 22.09.2015 року, з дня його затримання.

Цивільні позови прокурора Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход міського бюджету м. Ніжина 3 891 гривню 61 коп. в рахунок відшкодування витрат комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6, та 820 гривень 75 коп. в рахунок відшкодування витрат комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького» на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 4 077 гривень 16 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 30 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 34 077 гривень 16 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 815 гривень 02 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 30 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 30 815 гривень 02 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта у розмірі 2706 гривень 96 коп.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.09.2015 року, близько 16 год. 48 хв., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись на першому поверсі підїзду №1 будинку №8, по вул. Подвойського в м. Ніжині, в процесі сварки з ОСОБА_6, яка сталася між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, умисно завдав один удар наявним у нього розкладним ножем ОСОБА_6 в область грудної клітки зліва, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження, у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки зліва по переднє-пахвовій лінії, проникаюче в плевральну порожнину з напруженим гемопневмотораксом зліва, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, який в цей час знаходився біля підїзду будинку, з мотивів особистої неприязні до потерпілого, ОСОБА_2, наявним у нього розкладним ножем, умисно завдав ОСОБА_7 один удар в область передньої черевної стінки, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки в області лівого підреберя, яке проникає в черевну порожнину, без ушкодження внутрішніх органів, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом рішення про зарахування строку попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі не прийнято, чим порушено ст.72 КК України та ст.374 КПК України та допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для зміни вироку.

Обвинувачений ОСОБА_2 також звернувся з апеляційною скаргою на вирок місцевого суду, в якій просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 КК України на ч.1 ст.123 КК України.

Такі свої вимоги аргументує тим, що потерпілі надають неправдиві показання проти обвинуваченого, зазначає, що в даному випадку має місце самооборона. Наголошує, що мала місце пряма погроза його життю та здоровю, потерпілі перебували у нетверезому стані і почали застосовувати фізичну силу першими. Тому він лише оборонявся від нападу.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2016 року, в якій просить вказаний вирок змінити та перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1 ст.121 КК України на ст.123 КК України та зменшити міру кримінального покарання.

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 вбачаючи, що буде над ним розправа та знаходячись в стані душевного хвилювання завдав один удар ножем ОСОБА_6, а потім ОСОБА_7 Потерпіли самі спровокували конфліктну ситуацію, першими застосували фізичну силу і цей факт встановлений на досудовому слідстві та суді.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просили їх апеляційні скарги задовольнити з вказаних у них обставин, представника потерпілих, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора має бути задоволена в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник в апеляційних скаргах просять перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1 ст.121 КК України на ч.1 ст.123 КК України.

В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2, винуватим себе, в предявленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України, визнав частково та пояснив, що 22.09.2015 року, у другій половині дня, він зайшов на подвіря будинку №8, по вул. Подвойського в м. Ніжині, де сидячи на лавці пив пиво. Коли він зайшов у підїзд №1, то там до нього підійшов ОСОБА_8, який став звинувачувати його в тому, що він справляв природні потереби в підїзді будинку. Після цього він вийшов на вулицю, де до нього стали чіплятися ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які намагалися його побити. Першим біля підїзду будинку на нього напав ОСОБА_6 З метою самозахисту, він вийняв з кишені складний ніж, яким вдарив ОСОБА_6, після чого став тікати. Куди саме прийшовся удар, він не бачив. Де в той час знаходився ОСОБА_7, він не бачив, і чи наносив він останньому удар ножем не памятає.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно наносив удари потерпілим, однак лише з метою самооборони.

Проте, доводи апеляційних скарг в повній мірі спростовуються зібраними в кримінальному провадженні іншими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_6, будучи допитаним в судовому засіданні підтвердив, що 22.09.2015 року, близько 15 год. 30 хвилин, він з ОСОБА_7 виносили будівельне сміття з квартири будинку №14 по вул. Подвойського в м. Ніжині. Коли вони проходили повз перший підїзд будинку №8, то почули крик чоловіка з приводу того, що ОСОБА_2 справив природні потреби у підїзді будинку. Він зайшов у підїзд будинку, щоб попередити конфлікт. Оскільки ОСОБА_2 поводився агресивно, то він взяв останнього за плечі та відтіснив до стіни, після чого відпустив. В цей час він відчув удар ножем в область грудей. Коли і як ОСОБА_2 наніс удар ножем ОСОБА_7, він не бачив. Він та ОСОБА_7 не намагалися побити ОСОБА_2

Такі показання ОСОБА_6 в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_7, який надав аналогічні пояснення і зазначив, що коли ОСОБА_2 виходив з підїзду будинку і проходив біля нього, то він стояв поряд. І тоді він відчув як запекло в області живота та побачив у себе кров на футболці. Тоді він зрозумів, що ОСОБА_2 наніс йому удар ножем. Він не бачив, коли ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_6 ножем, так як він у цей час був біля підїзду будинку, а коли вже ОСОБА_6 вийшов з підїзду будинку то він побачив, що останній рукою прикривав рану в області грудей.

В ході проведення слідчого експерименту, як за участю ОСОБА_6, так і за участю ОСОБА_7, останні розповідали та показували на місці, коли, де та при яких обставинах ОСОБА_2 заподіяв їм ножем тілесні ушкодження, що підтверджується також протоколом даної слідчої дії.

Свідка ОСОБА_8 також підтвердив обставини, на які вказують потерпілі, а саме, що 22.09.2015 року між ним та ОСОБА_2 якого він раніше знав, виникла сварка через те, що останній справив природні потреби в підїзді будинку. Потім до них підійшли потерпілі і між ОСОБА_2 та одним із потерпілих відбулась якась розмова, але бійки не було. Потім він побачив ножове поранення у потерпілого, з яким спілкувався ОСОБА_2 Це відбувалось у підїзді будинку, але як саме наніс обвинувачений удар ножем він не бачив. Коли після цього він та потерпілий вийшли з підїзду будинку, то він побачив, що у другого потерпілого також було ножове поранення, а ОСОБА_2 в цей час намагався втекти. Ніякої бійки між потерпілими та ОСОБА_2 не було.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.09.2015 року у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено ніж зі слідами речовини бурого кольору, коробку сірників зі слідами речовини бурого кольору та штани зі слідами бурого кольору, два мобільні телефони (а.п.91-92).

Із показів самого обвинуваченого вбачається, що саме цим вилученим у нього ножем він заподіяв тілесні ушкодження потерпілим.

Відповідно до висновку експерта-імунолога №186, від 06.10.2015 року (а.п.104-108), кров потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системо АВО, і в слідах на штанах вилучених у ОСОБА_2, знайдено кров людини, походження якої від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не виключається. З цих же підстав судовий експерт-імунолог прийшов до висновку і про можливість походження крові потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в слідах на коробці сірників, вилученій у ОСОБА_2, яка знаходилася в кишені його одягу.

Висновком судово-медичного експерта №282 від 19.11.2015 року підтверджується (а. п.140-143), що у ОСОБА_7 мало місце одне колото-різане поранення передньої черевної стінки в області лівого підреберя, яке проникає в черевну порожнину без ушкодження внутрішніх органів. Ушкодження спричинене колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа за механізмом удару. Ушкодження, спричинене ОСОБА_7, як небезпечне для життя в момент нанесення, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Дане тілесне ушкодження могло утворитись від одного удару ножем в область черевної порожнини в момент, коли постраждалий знаходився у вертикальному положенні, а нападник проходив поряд, держачи в правій руці затиснутий ніж.

Висновком експерта №281 від 26.11.2015 року підтверджується (а.п.144-147), що у ОСОБА_6 мало місце одне колото-різане поранення грудної клітки зліва по переднє-паховій лінії, проникаюче в плевральну порожнину з напруженим гемопневмотораксом зліва. Ушкодження спричинене колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа за механізмом удару. Ушкодження, спричинене ОСОБА_6, як небезпечне для життя в момент нанесення, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Дане тілесне ушкодження могло утворитись від одного удару ножем в момент, коли постраждалий і нападник, ймовірніше за все, знаходились у вертикальному положенні і були звернені обличчям одне до одного.

Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_6 в повній мірі відповідають показанням потерпілого ОСОБА_7 та поясненням свідка ОСОБА_8, а також узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз проведених по справі і спростовують покази обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу того, що він захищався.

Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.

За встановлених фактичних обставин, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 стосовно того, що обвинувачений захищався і їх вимоги перекваліфікувати дії останнього з ч.1 ст.121 КК України на ч.1 ст.123 КК України, мовляв, що ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження потерпілим перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, не знайшли свого підтвердження.

Місцевим судом під час розгляду справи проаналізовано та надано оцінку поясненням обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу того, що він оборонявся, а саме пояснення обвинуваченого з приводу того, що удари ножем потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він наніс захищаючись від них, не знайшли свого підтвердження в процесі судового розгляду належними та допустимими доказами. Будь-які обєктивні дані, які свідчать про протиправні дії відносно обвинуваченого з боку потерпілих відсутні, пояснення обвинуваченого з цього приводу спростовуються не тільки показаннями потерпілих, але і свідка, відсутні також дані про наявність у обвинуваченого будь-яких тілесних ушкоджень.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується та не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, а саме вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння, особу обвинуваченого, що за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра він не перебуває, що на протязі року він до адміністративної відповідальності не притягувався.

З огляду на вимоги ст.65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги прокурора та обвинуваченого щодо застосування відносно обвинуваченого ч.5 ст. 72 КПК України, оскільки як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_2 було затримано 22.09.2015 року (а.п.91) і ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 вересня 2015 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому колегія суддів вважає за необхідне зарахувати строк тимчасового тримання під вартою ОСОБА_2 починаючи з 22.09.2015 року по дату винесення даної ухвали у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області Балєва Ю.О. задовольнити в повному обсязі.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін попереднього увязнення з 22 вересня 2015 року по 10 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11