Постанова № 62597066, 10.11.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3983/16-а

Провадження № 2-а/591/429/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

при секретарі Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бондар А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 02 серпня 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до СОУПФУ Сумської області, свої вимоги мотивує наступним.

Відповідно до постанови Верховної Ради України 16.07.2015 року ОСОБА_1 був звільнений у відставку з посади судді апеляційного суду Сумської області, фактично пропрацював суддею апеляційного суду Сумської області 21 рік 6 місяців 24 дні. Усього стаж роботи, що дає йому право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить більше 30 років.

Після виходу у відставку позивач неодноразово звертався в установленому порядку до Управління ПФУ з питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання, але в задоволенні його звернень УПФУ відмовляло з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2016 року УПФУ в м. Сумах було зобов'язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 04 лютого 2016 року. Постанова суду набрала законної сили, дану постанову суду було звернуто до примусового виконання. За заявою позивача та виконавчим листом.

Позивач вказує, що розпорядженням №808532 від 30.04.2016 року відповідач призначив щомісячне грошове утримання судді у відставці, однак, діючи свавільно, керувався не тими нормами матеріального закону, що були конкретно вказані в постанові суду, а іншими прийнятими пізніше нормами закону, які щодо позивача не підлягали застосуванню, про що також вказувалося в судовому рішенні.

Позивач вважає, що відповідач не тільки не виконав належним чином судове рішенні, яке набрало законної сили, а й вдався до подальшого порушення чинного законодавства при прийнятті свого рішення про підстави, умови та розмір призначення довічного грошового утримання

Позивач вказує, що відповідач керуючись нормами законів, які не підлягали застосуванню відносно позивача, протиправно призначив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60% грошового утримання судді, який працю на відповідній посаді, ще й у обмеженому максимальному розмірі 10740 грн.

Позивач не погоджується з нарахуванням йому довічного грошового утримання у такому розмірі, та обґрунтовує свої вимоги тим, що право на відставку та на отримання довічного грошового утримання він набув ще на час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ. Це під час дії зазначеного закону позивачем 25.03.2015 року було подано в установленому порядку заяву про відставку. Тобто, вже існуюче та реалізоване позивачем право на призначення після відставки щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених ст. 138 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ, не могло бути ні скасовано, ні змінено, ні тимчасово обмежено в бік погіршення.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08 червня 2016 року, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача № 808532 від 30 квітня 2016 року про призначення з 04 лютого 2016 року позивачу, судді у відставці на підставі ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції закону № 192-VIII з подальшими змінами, внесеними до частини третьої - четвертої ст. 141 Закону щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посад й тимчасово, у період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, що обмеженого максимальним розміром, що не може перевищувати 10 740 грн.;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача № 808532 від 13 липня 2016 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 08.06.2016 року;

- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, обчислене в наступному порядку:

з 04 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року виходячи з довідки апеляційного суду Сумської області № 65 від 25 липня 2016 року про щомісячну суддівську винагороду у розмірі 27284,40 грн. зі здійсненням перерахунку з урахуванням вже отриманих позивачем за цей період сум;

з 01 травня 2016 року і надалі щомісяця виходячи з довідки апеляційного суду Сумської області № 66 від 25 липня 2016 року про щомісячну суддівську винагороду у розмірі 28710,00 грн. зі здійсненням перерахунку з урахуванням вже отриманих позивачем за цей період сум (а.с.4-9, 79-80).

В судовому засіданні позивач змінені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Надав письмові заперечення (а.с.54-55). Заперечує на тій підставі, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2016 року виконано. Представник відповідача вказав, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18.02.2016 року вже вирішено спір між тими ж сторонами з того самого питання, і суд в своїй постанові відмовив у задоволенні позовної вимоги про визначенні 90% розміру довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру. Відповідачу було незрозуміла суть постанови Зарічного районного суду м. Суми від 18.02.2016 року, а тому УПФУ зверталось із заявою про роз'яснення постанови суду, в чому було відмовлено. Відповідач здійснив призначення довічного грошового утримання позивачу на підставі діючого на той час законодавства, у відсотковому розмірі 60%, з обмеженням максимального розміру 10740 грн. Відповідач зазначає, що 13 липня 2016 року на виконання рішення Конституційного Суду України, починаючи з 08 червня 2016 року позивачу було здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді, з розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та без обмеження граничного розміру.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Постановою Верховної ради України № 3775-ХІІ від 23.12.1993 року позивач був обраний суддею Сумського обласного суду, а Постановою Верховної Ради України» 1633-ІV від 18.03.2004 року позивача було обрано безстроково на посаду судді Апеляційного суду Сумської області.

Позивач народився 05 травня 1950 року та 05.05.2015 року він досяг граничного строку перебування на посаді судді, якій визначений ст. 126 Конституції України (а.с.10).

25.03.2016 року позивач звернувся до Верховної ради України із заявою про звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області та до Вищої ради юстиції з письмовою заявою про внесення подання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VІІІ «Про звільнення суддів» відповідно до п. 9 ч. 5 ст.126 Конституції України позивач звільнений з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку. На виконання даної постанови Верховної Ради України в.о. голови Апеляційного суду Сумської області був виданий наказ від 04.08.2015 року по звільнення позивача з посади судді та відрахування зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, зобов'язано відповідача призначити та виплачувати з 04 лютого 2016 року щомісячне грошове утримання судді у відставці. В іншій частині, щодо визначення конкретного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відмовлено з тих підстав, що на час прийняття ним даного рішення є передчасним. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року постанова суду залишена без змін. Вказане судове рішення набрало законної сили (а.с.12-23).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 30 років 04 місяці 10 днів, що підтверджується довідкою Апеляційного суду Сумської області (а.с.24).

Відповідно до довідки апеляційного суду від 25.07.2016 року № 65 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2016 року, суддівська винагорода позивача становить 27284,40 грн. (а.с.27).

Розпорядженням від № 808532 від 30 квітня 2016 року Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області призначено позивачу довічне грошове утримання у розмірі 60% грошового утримання судді, що працює на відповідній посаді, та з обмеженням максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 10740 грн. (а.с.33).

В якості обґрунтування такого розпорядження, представник відповідача послався на п. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 7 липня 2010р. №2453-VІ ( у новій редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015р. №192-VIІІ) щодо внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015р. №213-VIII змін, які стосувались встановлення виплати судді щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, якій працює на відповідній посаді; та на п.п.6 п. 5 ст. 141 вказаного Закону, які стосувались постійного обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та тимчасового обмеження з 1 січня 2016р. по 31 грудня 2016р. максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці фіксованою сумою, яка не може перевищувати 10740 грн.

Суд не може погодитися з обґрунтованістю такого мотивування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Частинами 1 і 3 ст.8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Згідно до ст.22 Конституції України - права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями ст.126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року №4-рп/2007 також зазначено, що довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному Законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч.3 ст. 22 Конституції України.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п.54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН. Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією) , але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п.п.2,9, ч.5 ст.126 Основного Закону України) та законодавчому (ст..43 ЗУ №2862- XII, ст..138 ЗУ №2453-VI, ст., ст..141 ЗУ №2453-VI у редакції Закону 192-VIII) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12.02.2015 р. №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Частина третя статті 141 Закону України №2453 -VI у редакції Закону №192-VIII передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма була прийнята, однак не була практично реалізована, оскільки відповідно до Закону №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким:

1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5 Закону України №213-VIII щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Частиною першою ст.126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положеннях Закону №2453-VI у редакції Закону №192 -VIII.

Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується його належним матеріальним і соціальним забезпеченням та правом на відставку.

Крім того, частиною шостою статті вказаної норми права передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 (Рішення №3-рп/2013), від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

З урахуванням викладеного суд вважає, що підлягають застосуванню норми Законів № 2862-ХІІ, первинна редакція Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII у частині забезпечення гарантій незалежності суддів відповідала положенням Конституції України, які не зменшують обсягу соціальної захищеності судді у разі виходу у відставку.

Між тим, положеннями статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону №213-VIII, якими установлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, а також прикінцевими положеннями Закону суттєво порушуються конституційні гарантії суддів, в тому числі і гарантії позивача. Вказані положення суперечать конституційним нормам, а саме ст.ст.8, 21, 22 Конституції України.

Крім того, «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст.141 спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також слід зауважити, що Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 - ч.3, перше, друге, третє речення ч.5 ст.138 Закону №2453-VI в редакції закону №3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний суд України висловлював правову позицію, щодо невідповідності Конституції України норм законів щодо обмеження довічного грошового утримання судді. Про це зазначено у рішенні КС України №3-рп/2013.

Так, Конституційний Суд врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, 1.12.2004 №19-рп/2004, 11.10.2005 №8-рп/2005, 22.05.2008 №10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Відповідно до п. 1.1, 1.2.,1.3. Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 р. N 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Суд враховує, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою у встановленому законом порядку саме для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Суд звертає увагу, що позивача було звільнено з посади судді 16 липня 2015 року, а 04 серпня 2015 року було відраховано зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про звільнення у відставку. При цьому, про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку позивач повідомив Вищу раду юстиції 25 березня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Несвоєчасне вирішення органами державної влади заяви позивача про звільнення відбулося з підстав незалежних від волі позивача та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальних Законів України «Про статус суддів» від 15.12.1992 , з наступними змінами, та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, з наступними змінами, які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею і відповідного віку без обмежень максимального розміру такого утримання, суд вважає, що на підставі вказаних законів і п.9 ст.126 Конституції України в даному випадку порушено право позивача на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положень ст.22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року в редакції, яку було поновлено Рішенням КСУ від 3.06.2013 р. №3-рп/2013.

Розмір довічного грошового утримання повинен складати 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином, розпорядження відповідача № 808532 від 30 квітня 2016 року про призначення позивачу довічного грошового утримання у розмірі 60% грошового утримання судді, що працює на відповідній посаді, та з обмеженням максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 10740 грн. - є таким, що порушує права та інтереси позивача з огляду на наведене вище. Отже, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в даній частині.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.06.2016 року визнав такими що не відповідають Конституції України

положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 7 липня 2010р. №2453-VI ( у новій редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015р. №192-VIII) щодо внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015р. №213-VIII змін, які стосувались встановлення виплати судді щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, якій працює на відповідній посаді;

пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015р. №213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015р. норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

абзаців 1, 2, 3, 4, 6 частини 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010р. №2453-VI (у новій редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. №192-VIII) після внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015р. №213-VIII та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015р. № 911- VIII, зокрема змін, які стосувались постійного обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та тимчасового обмеження з 1 січня 2016р. по 31 грудня 2016р. максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці фіксованою сумою, яка не може перевищувати 10740 грн.

Одночасно Конституційний Суд України у своєму Рішенні вказав про порядок його виконання, зокрема, зазначив, що підлягає застосуванню частина 3 статті 141 Закону України Про судоустрій і статус судців» від 7 липня 2010р. №2453-VI до внесення змін вищевказаним Законом від 2 березня 2015р. №213-VIII, тобто у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015р. №192-VIII, а саме: Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового втримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Дане Рішення КСУ є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Незважаючи на те, що у своїй заяві від 24 червня 2016 року позивачем зверталась увага відповідача на наявність прийняття вказаного Рішення Конституційного Суду України й ставилось питання з урахуванням цього про перегляд ним свого розпорядження №808532, відповідач вказаного не врахував.

Судом встановлено, що розпорядженням Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області № 808532 від 13 липня 2016 року було здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивачу в розмірі 90% без обмеження граничного розміру, починаючи з 08.06.2016 року, при цьому в основу такого перерахунку покладено попередній розмір суддівської винагороди в сумі 27284,40 грн. (а.с.84).

Однак, як вбачається з довідки апеляційного суду від 25.07.2016 року № 66 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.05.2016 року, суддівська винагорода позивача становить 28710,00 грн. (а.с.28).

Суд звертає увагу, що вказана довідка від 25.07.2016 року № 66 про розмір суддівської винагороди з 01.05.2016 року 28710,00 грн. - перебуває в матеріалах пенсійної справи позивача з 09.08.2016 року з дня отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, однак незважаючи на неодноразові звернення позивача до УПФУ вже під час розгляду справи судом, відповідач так і не вжив дій щодо перерахунку довічного грошового утримання позивачу в розмірі 90% без обмеження граничного розміру, виходячи з суддівської винагороди в сумі 27284,40 грн.

За вказаних обставин, розпорядження відповідача № 808532 від 13 липня 2016 року про перерахунок позивачу довічного грошового утримання в частині застосування розміру суддівської винагороди в сумі 27284,40 грн. - є таким, що порушує права та інтереси позивача з огляду на те, що розмір суддівської винагороди, з якого необхідно обраховувати довічне грошове утримання позивача з 01 травня 2016 року становить 28710 грн. Отже, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в даній частині.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Враховуючи зазначене, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. (а.с.1) слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області № 808532 від 30 квітня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області № 808532 від 13 липня 2016 року.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області на підставі положень статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (зі змінами, внесеними до частини п'ятої цієї статті Законом України від 23 грудня 2010 року №2856-VI) та частин третьої і п'ятої статті 141 цього ж Закону України в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ (до внесення змін до ст. 141 даного Закону, який набрав чинності 28 березня 2015 року) призначити та виплачувати з 04 лютого 2016 року судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження його граничного розміру та обчислене в наступному порядку:

з 04 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, виходячи з офіційної довідки апеляційного суду Сумської області від 25 липня 2016 року №65 про щомісячну суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, що складає 27 284, 40 гривень, зі здійсненням перерахунку з урахуванням вже отриманих позивачем за цей період грошових сум;

з 01 травня 2016 року і надалі щомісяця, виходячи з офіційної довідки апеляційного суду Сумської області від 25 липня 2016 року № 66 про щомісячну суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, що складає 28 710,00 грн., зі здійсненням перерахунку з урахуванням вже отриманих позивачем за цей період грошових сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Постанова суду у повному обсязі складена в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Г.В.Кривцова