Постанова № 62596863, 28.10.2016, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 504/1937/16-а

провадження№2-а/504/98/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2016смт. Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Добров П.В., одноособово розглянувши в письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити виплату призначеної пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просив визнати дії ГУ ПФУ України в Одеській області з невиплати пенсії за вислугу років протиправними, поновити виплату пенсії та стягнути на його користь недоплачену щомісячну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01 червня 2015 року з урахуванням виплачених за цей період сум.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що він був звільнений в запас з військової служби за станом здоров'я та у зв'язку зі скороченням штатів. Починаючи з 2005 року почав отримувати пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На даний час позивач працює заступником начальника відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. З 01 квітня 2015 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, а також враховуючи, що позивач працює на службі в органах місцевого самоврядування, йому було припинено виплату пенсії. Однак, вказані дії позивач вважає протиправними та такими, що порушують його гарантовані Конституцією України права.

28.10.2016 року на адресу суду надійшли письмові заперечення від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (в т.ч. на уточнений адміністративний позов), згідно яких відповідач позов не визнає та просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що вимоги, викладені у позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Також, зазначено, що відповідач діяв на підставі та у межах, передбачених чинним законодавством України.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши приписи чинного законодавства України у відповідний період, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зі змісту ст. 22, ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 12 ч. 1 Європейської Соціальної хартії (переглянутої), що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, Усі працівники та особи, які знаходяться на їхньому утриманні, мають право на соціальне забезпечення.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 46 Конституції передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Частиною 2 статті 19 Конституції закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На даний час позивач працює на посаді заступника начальника відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, що підтверджується довідкою від 30.09.2016 року №01-10/837вих. Вбачається, що позивачу було припинено виплату пенсії у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII (далі по тексту - Закон), яким було внесено зміни в статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так відповідно до п. 4 Закону статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону, виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про наступний порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (незалежно від часу призначення), працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами («Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата пенсії їй не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Судом встановлено, що станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з чим відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не виплачуючи позивачу пенсію, починаючи з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, враховуючи, що до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили свою дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з вказаної дати, на позивача не поширюються встановлені частиною першою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням викладеного, з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу пенсії відсутні.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідає висновку, висловленому Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.08.2015 року по справі № К/800/38456/15).

З огляду на викладене, суд вважає, що дія відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу з 1 червня 2015 року пенсії, призначеної відповідно до України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є протиправною.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити уточнений адміністративний позов повністю та визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не виплаті позивачу з 1 червня 2015 року пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язати відповідача з 1 червня 2015 року відновити виплату зазначеної пенсії позивачу.

При цьому, на переконання суду, саме у такий спосіб права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача будуть адекватно захищені, а отже буде досягнуто мета адміністративного судочинства, що визначена у частині першій статті 2 КАС України, суть якої полягає, зокрема, у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні останньому відповідних виплат, починаючи з 01 червня 2015 року, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту права позивача, яке було порушене територіальним органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Зазначена правова норма міститься також в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про прокуратуру» тощо. Враховуючи, що Відповідач був зобов'язаний відновити порушене право Позивача з 1 червня 2015 року та здійснити відповідний перерахунок вже призначеної йому пенсії за вислугу років, вказана правова норма є спеціальною по відношенню до статті 99 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду. Зазначена правова позиція підтверджується постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.12.2015 по справі № 161/18933/14-а.

Судом встановлено, що Законом України №911-VІІ від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни у положення статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та викладено положення цих статей у наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

Вказані зміни набрали законної сили з 01 січня 2016 року.

Тобто, з 01 січня 2016 року визначальною умовою для невиплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є перебування особи, якій призначена пенсія за цим Законом, на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Таким чином, до 01 січня 2016 року підставою невиплати пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» був факт перебування особи, якій призначена пенсія за цим Законом на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про державну службу», а з 01 січня 2016 року факт перебування особи, якій призначена пенсія за цим Законом на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Досліджуючи письмові докази по справі, судом виявлено, що з 01 січня 2016 року по 31.03.2016 року відповідачем було здійснено нарахування та виплату позивачу пенсійного забезпечення, а з 01.04.2016 було припинено такі виплати.

В Законі України №911-VІІ від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» законодавцем було виокремлено пільгову категорію осіб, на яких не поширюються обмеження щодо виплати пенсії за цим законом - «ветерани військової служби».

Згідно положень статті 3 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 № 203/98-ВР (зі змінами): «держава гарантує кожному ветерану військової служби задоволення різноманітних життєвих потреб, а також подає різні види допомоги шляхом: надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку;…пенсійного забезпечення відповідно до законодавства.».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про пільгове становище позивача, який письмово повідомляв його про такі обставини у строк до 1 квітня 2016 року, отже статус ветерана військової служби, що підтверджується посвідчення ветерана військової служби серії АА №256898 позбавляє Відповідача можливості обмежувати його право на пенсійне забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та припиняти виплату його пенсії з 01.04.2016 року.

Позивач просить провести індексацію втраченого доходу у зв`язку з затримкою виплати пенсії.

Статтею 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03.07.1991 (зі змінами) зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ст. 2 Закону).

За правилами ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацію здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

В статті 5 зазначено, що індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003 № 1078 (зі змінами) встановлено, що у разі несвоєчасної виплати індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Позивач має право на отримання пенсійного забезпечення з 1 червня 2015 року, відтак втрачений його дохід у вигляді не виплаченої пенсії з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підлягає індексації та сплаті.

Отже, вимоги позивача щодо проведення індексації втраченого доходу у зв`язку із затримкою виплати пенсії суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Так, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов`язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в безпідставній відмові в поновленні ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2015 року є порушенням його конституційного права на пенсійне забезпечення, що визначено статтею 46 Конституції України та підлягають відновленню судом.

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 183-2, п. 1. ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну службу», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати з 01 червня 2015 року призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 червня 2015 року з урахуванням індексації втрачених доходів у зв'язку із затримкою виплати пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01 червня 2015 року з урахуванням виплачених за цей період сум, а також індексацію втрачених доходів у зв'язку із затримкою виплати пенсії.

Звернути постанову суду до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, понесені судові витрати в сумі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення в частині визнання дій протиправними. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: П.В. Добров