Ухвала суду № 62595997, 09.11.2016, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 478/1299/15-к

Провадження № 1-кп/477/117/16

У Х В А Л А

09 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів Жовтневого районного судуМиколаївської області у складі:

головуючої судді - Саукової А.А.,

суддів - Козаченка Р.В., Семенової Л.М.,

з секретарем-Сірюк С.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014150010000012, відносно ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст.361, ч.3 ст.362, ч.1 ст. 209 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Левицької О.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченої - адвоката Шепеля О.Г.,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

19 вересня 2016 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст.361, ч.3 ст.362, ч.1 ст. 209 КК України.

Ухвалою від 23 вересня 2016 у справі призначено підготовче судове засідання, яке через неявку обвинуваченої відкладено на 09 листопада 2016року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловилась за можливе призначити справу до судового розгляду. Представник потерпілого, обвинувачена та її захисник погодились з думкою прокурора.

Крім того, адвокат Шепель О.Г. заявив клопотання про допит додаткових свідків та надання дозволу про тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю, та їх вилучення. Обвинувачена підтримала клопотання адвоката. Прокурор та представник потерпілого проти клопотань заперечували, вважаючи їх передчасними.

Заслухавши думки сторін, вивчивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст.361, ч.3 ст.362, ч.1 ст. 209 КК України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Всупереч вказаним нормам закону, в обвинувальному акті не зазначено місця (місць) та часу вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 209 КК України, інкримінованого ОСОБА_1

Формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 209 КК України в обвинувальному акті викладено наступним чином: «На рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, відкриті на ФОП «ОСОБА_5», у період з 2010р. по 2014р. з різних «котлових» балансових рахунків банку було безпідставно, тобто без відповідних бухгалтерських документів, зараховано 657 673, 78грн., з яких 2800,00грн. сума повернутих банку підприємством коштів.

Привласнені грошові кошти ОСОБА_1, які знаходились на рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, відкритих на ФОП «ОСОБА_5», у подальшому,використані з метою розрахунку за паливні матеріали з наступними контрагентами: ТОВ «Дортехресурс», ТОВ «Квором-Нафта», ФОП «ОСОБА_6», ТОВ «Нафто-сервіс-Плюс», ТОВ «Константа-Імпекс), ПП «Нафта транс сервіс» та ТОВ «Нафта-Сервіс».

Однак обставин, за яких було вчинено зазначений злочин, час та місце вчинення, а саме: коли, яким способом, за які саме паливні матеріали та на яку суму були проведені розрахунки з кожним з контрагентів, в обвинувальному акті не зазначено, а зазначено лише про використання в подальшому привласнених коштів з метою розрахунку, що є не конкретним викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 і про які вона повинна бути обізнана та обрати позицію захисту.

Крім того, кваліфікуючи зазначені дії ОСОБА_1, зазначено, що вказаними діями вона вчинила фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинила дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів, джерел їх походження, а так само використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Тобто, перераховані всі дії, які складають об'єктивну сторону злочину та містяться в диспозиції ч.1 ст. 209 КК України

Разом з тим, після цього зазначено, що «Таким чином, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 209 КК України, тобто вчинила фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів».

Таким чином, на думку колегії суддів, обвинувачення не містить чіткого визначення, які ж саме дії, передбачені ч.1 ст. 209 КК України вчинені ОСОБА_1 та ставляться їй у провину.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 призначена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю територіального відокремленого безбалансового відділення № 10014/0101філії - Миколаївського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» наказом від 18 грудня 2010 року та, відповідно до посадової інструкції від 03.10.2012 є посадовою особою.

Під час виконання своїх посадових обов'язків у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на незаконне привласнення та подальшу розтрату грошових коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем.

При цьому в провину ОСОБА_1 ставиться вчинення дій, які кваліфікуються як службові злочини, в період з 02.04.2010р. по 06.12.2010р., тобто період, в який, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 на зазначеній посаді не працювала.

Крім того, спостерігається арифметична невідповідність між розміром загальної суми грошових коштів, привласнених ОСОБА_1 за всіма епізодами, сумам привласнених грошових коштів, зазначених в окремих епізодах обвинувачення.

Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення та невідповідність нормам КПК України, що позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду стосовно обвинуваченої та прийняти об'єктивне рішення по справі з огляду на п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує забезпечення права обвинуваченої ОСОБА_1 на захист.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Неналежне виконання уповноваженими особами вимог ст. ст. 109, 291 КПК України унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду, у зв'язку з чим обвинувальний акт слід повернути прокурору для усунення виявлених недоліків при його складанні.

Що стосується клопотань захисника, то вони колегією суддів не розглядаються у зв'язку з поверненням обвинувального акту прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 109, 291, 314, 315 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст.361, ч.3 ст.362, ч.1 ст. 209 КК України, повернути прокурору, для виконання вимог ст.291 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районним суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуюча суддя А.А. Саукова

Судді Р.В. Козаченко

Л.М. Семенова