Ухвала суду № 62595948, 10.11.2016, Березанський районний суд Миколаївської області

"10" листопада 2016 р. Справа № 469/448/16-ц

2/469/331/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючої судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретарясудового засідання Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Миколаївської області в інтересах державив особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності, витребування земельної ділянки ,-

в с т а н о в и в :

До суду надано заяву представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України у зв"язку з тим, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з положенням ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтями 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів суб'єктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними власних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, з огляду на вищезазначене, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у правовідносинах, які передбачають владний вплив уповноваженого законом одного (суб'єкта владних повноважень) на поведінку іншого (підпорядкованого) суб'єкта (суб'єктів), які відповідно до законодавства зобов'язані виконувати його вимоги та приписи.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

У справі, що розглядається, спір стосується права власності фізичних осіб на земельну ділянку, підтвердженого свідоцтвами про право власності на земельну ділянку, тобто цивільного права, а тому заявлені прокурором вимоги не є публічно-правовими.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги повинні розглядатися в цивільному судочинстві.

Такий висновок суду узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 281а16, предметом якої були аналогічні вимоги.

Так, визнаючи правомірною позицію суду касаційної інстанції щодо непідсудності справи адміністративному суду, Верховний Суд України зазначив, що у разі прийняття суб"єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_5 на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 07.06.2016 року по справі № 820/3507/15, оскільки предмет зазначеного спору (правомірність рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок) суттєво відрізняється від предмета спору у справі, що розглядається.

Таким чином, клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного вище, керуючись ст.ст.11, 15, 168 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 про закриття провадження у справі відмовити.

Суддя :