Ухвала суду № 62595916, 09.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11929/16-ц Провадження № 22-ц/772/3272/2016Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 50Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.,

за участі: секретаря судового засідання Топольської В. О.,

позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Вдовцової Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та ставив вимогу зменшити розмір стягуваних з нього аліментів:

- за рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2011 року на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., з ? до 1/6 частки всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття;

- за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2016 року на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., з ? до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено через недоведеність обставин, на які посилався позивач та відсутність підстав для зменшення розміру аліментів що з нього стягуються.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити прийняте рішення задовольнивши його позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві. Крім того, зазначає, що суд переклав всю відповідальність за утримання дітей на нього, не взяв до уваги, що відповідачі теж мають обов'язок утримувати дітей матеріально. Стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги зміни в його сімейному стані: він проживає з жінкою, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і тому він утримує її та її дитину, має кредитні та позикові зобов'язання, утримує престарілих батьків, вимушений винаймати житло, а зменшення стягуваних аліментів до 1/6 частини на кожну дитину не призведе до погіршення матеріального становища дітей.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 підтримали подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав. Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів зміни свого матеріального стану, на які він посилався та які б давали підстави для зменшення розміру аліментів на утримання дітей.

Такий висновок суду є вірним, ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим обставинам по справі.

Так, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2011 року ОСОБА_2 визнано батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнуто ОСОБА_2 аліменти з на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (а.с. 8-9).

- за рішенням видано виконавчий лист № 2-10/2011, за яким відкрито виконавче провадження ВП № 31597174 (а.с.10).

- Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2016 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (а.с. 13-14). Рішення набуло законної сили 10.05.2016 року після перегляду в апеляційному порядку (а.с.15-16).

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, законодавець прив'язує зміну розміру аліментів за позовом платника аліментів з зміною, по-перше, його матеріального стану, по-друге, зміною сімейного стану, і, по-третє, погіршення здоров'я. Тобто в справі що розглядається заявник повинен довести, що на час звернення до суду з цим позовом у нього відбулися такі зміни в сімейному, матеріальному стані чи стан здоров'я, як б об'єктивно свідчили про необхідність зміни розміру аліментів на дітей.

Обґрунтовуючи позов про зменшення розміру стягуваних аліментів, позивач посилався на те що проходить військову службу в підрозділі військової частини, яка дислокується в смт. Вороновиця, в зв'язку з чим вимушено орендує житло та несе додаткові витрати. Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги таке твердження позивача, так як доказів найму житла суду надано не було.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позивач зареєстрований за місцем дислокації військової частини, в якій він перебуває на службі з 15.04.2011 року, що підтверджено копією його паспорта (а.с.6 на звороті), а тому ця обставина існувала та не зазнала змін.

ОСОБА_2 як на підстави зменшення розміру аліментів, які, на його думку, суд першої інстанції не взяв до уваги, посилається на зміну сімейного стану та погіршення матеріального становища в зв'язку з тим, що на його утриманні перебувають пристарілі батьки та він проживає однією сім'єю з жінкою, в якої є малолітня дитина і яких він теж утримує.

Однак суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не надав жодного доказу про утримання ним пристарілих батьків: в матеріалах справи взагалі відсутні докази наявності у позивача батьків, їх віку, матеріального становища, необхідність отримання матеріальної допомоги від ОСОБА_2.

Що стосується твердження позивача про перебування ним в шлюбних стосунках з іншою жінкою та наявність у неї малолітньої дитини, які, з його слів, перебувають на його утриманні, так як громадянська дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, - слід зазначити, що на підтвердження цієї обставини позивач надав копію паспорту громадянки ОСОБА_10 (а.с.23) та копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24), батьком якого записаний ОСОБА_11, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що в позивача не виник обов'язок по утриманню чужої дитини та це не може слугувати підставою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Стосовно аргументу позивача щодо виконання кредитних зобов'язань за Договором про надання банківських послуг та послуг в сфері страхування від 29.02.2012 року (а.с.17-19) та позикових зобов'язань за розпискою від 10.01.2016 року про отримання ним від ОСОБА_12 грошових коштів (а.с.53), то, з огляду на дати, ці дві обставини існували на момент ухвалення рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2016 року, а тому не є такими що змінилися. Окрім того слід зазначити, що наявність кредитних зобов'язань по договору від 29.02.2012 року була оцінена та врахована Апеляційним судом Вінницької області при винесенні Ухвали від 10.05.2016 року за результатами апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини (а.с.15 - 16).

ОСОБА_2 також посилається на те, що з його заробітної плати проводяться відрахування в розмірі 50%. Суд зауважує, що такий розмір стягнення не суперечить чинному законодавству: відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника, а тому це також не може слугувати підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на підстави для зменшення розміру аліментів, є недоведеними, надуманими та не підтверджені матеріалами справи, - вірний.

Отже,розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані докази, вірно визначився з характером правовідносин. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рішення мотивовано, наведене в апеляційній скарзі не дає підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи процесуального, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, на ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/ Т. М. Шемета

Судді: /підпис/ О.С.Панасюк

/підпис/ А.Ю.Зайцев

Згідно з оригіналом: Т.М.Шемета