Рішення № 62594591, 01.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10347/14-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/5071/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 01.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Гуля В.В., Іванової І.В.,при секретарі:Спеней І.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказувало, що 21.07.2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №1335-100/ФКВ-08, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 21 576,00 доларів США з розрахунку 12,21% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 21.07.2008 року по 20.07.2015 року.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином.

Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов'язань за вказаним договором не виконує, просило стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 123 719,81 грн. та судовий збір.

Заочним рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 123 719 (сто двадцять три тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 81 коп., яка складається з: 18 442 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 96 коп. - тіло кредиту; 12 (дванадцять) грн. 21 коп. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - комісії за ведення кредиту.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №1335-100/ФКВ-08, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_6 кредитні кошти у розмірі 21 576,00 доларів США з розрахунку 12,21% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 21.07.2008 року по 20.07.2015 року.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами у розмірі не менш як 256,86 дол. США по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступаючи за місяцем отримання кредиту.

Згідно п.п. 1.5, 2.6, 2,7 Кредитного договору проценти за користування Кредитом нараховуються у валюті Кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по Кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 (двадцяте) число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Згідно п.2.10 Нарахування комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується позичальником у національній валюті по 20 (двадцяте) число (включно) кожного наступного місяця, що слідує за місяцем її нарахування та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу Банку або шляхом безготівкового перерахування.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанком» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Також місцевим судом встановлено, що позивач виконав узяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, чим порушує умови укладеного договору та норми чинного законодавства.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до позову поданого позивачем загальний розмір заборгованості ОСОБА_6 по договору станом на 26.08.2014 року становить 123 719 грн. 81 коп.

При цьому, в прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з тіла кредиту 105 276,85 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 18 442, 96 грн. та за комісіями 0, 00 грн.

Разом з тим, проводячи розшифровку складових сум зазначеного розміру заборгованості позивач помилково зазначив: 18 442,96 грн. - тіло кредиту, 12,21 грн. - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. - комісія за ведення кредиту, що загалом становить лише 18 455, 17 грн., не надавши при цьому детального розрахунку заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно вказував, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаних договорів, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають до задоволення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порушення зазначених норм права відповідач, починаючи з травня 2013 року перстав виконувати умови договору та вносити щомісячні платежі, внаслідок чого за його зобов»язаннями утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Однак, визначаючи розмір заборгованості, який підлягає до стягнення, суд першої інстанції не звернув увагу на помилку позивача та невідповідність складових сум загальному розмірі заборгованості та не перевірив належним чином розмір заборгованості, зазначивши, при цьому, невірний розрахунок заборгованості.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В частині складових сум стягнутої заборгованості рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає, натомість доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи: роз"яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов"язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В порушення ст.10 ЦПК України, суд першої інстанції при розгляді справи не сприяв всебічному і повному з"ясуванню обставин справи та не роз"яснив позивачу його права та обов"язки щодо необхідності подачі відповідних доказів, внаслідок чого ухвалив рішення на неповно з"ясованих обставинах, що мають значення для справи, яке відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Під час розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що заборгованість відповідача станом на 26 серпня 2014 року становить 127 160, 89 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 107 592, 42 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 19 568, 47 грн.

Наведені обставини підтверджуються поданим представником позивача детальним розрахунком.

Вказаний доказ було подано позивачем до апеляційного суду, і відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України він був досліджений судом апеляційної існтанції, як новий доказ, неподання якого до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, зазначеними вище.

Однак враховуючи, що даний детальний розрахунок було подано лише до апеляційної інстанції і відповідно до нього фактичний розмір заборгованості є більшим, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги і визначити заборгованість в межах прохальної частини заявленого позову у суді першої інстанції.

За таких обставин, повно та всебічно з"ясувавши всі обставини по справі, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині складових сум стягнутої заборгованості підлягає зміні із зазначенням у резолютивній частині рішення заборгованості за тілом кредиту - 105 276, 85 грн. та заборгованості за відсотками - 18 442,96 грн, що загалом становить 123 719, 81 грн.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу неподання доказів та недоведеності тих обставин, що позивачу належить право вимоги за даним кредитним договором, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме витягом з Додатку №2 до Договору про передачу активів та кредитних зобов»язань від 30 червня 2010 року (а.с. 22), яким було передано борг по кредитному договору №1335-100/ФКВ-08.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» - задовольнити частково.

Заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2014 року змінити в частині складових сум стягнутої заборгованості, зазначивши: заборгованість за тілом кредиту 105 276,85 грн. та заборгованість за відсотками 18 442,96 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.В.Гуль

І.В.Іванова